Справа № 559/269/26
Провадження № 2/559/847/2026
01 травня 2026 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом та визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Вербської сільської ради про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, площею 0,46 га, на території Вербської сільської ради в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід ОСОБА_4 . Спадщину після його смерті прийняла його дочка - матір позивачки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка як спадкоємець за заповітом спадщину прийняла вчасно. До маси спадкового майна входить земельна ділянка, площею 2,8649 га, на території Вербської сільської ради, житловий будинок АДРЕСА_1 . Разом з тим згідно з витягом з погосподарської книги №3 за 2001-2025 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за дідом ОСОБА_4 рахується житловий будинок, який розташовано на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, згідно з протоколом №15 15 сесії 2-ого скликання від 04.02.1994 Стовпецької сільської ради ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,46 га, для ведення особистого підсобного господарства. Дід за життя не завершив процес приватизації та не набув права власності на вказаний будинок та земельну ділянку. Матір також за життя не оформила своїх прав на вказане нерухоме майно. Таким чином, оформити нотаріально свої спадкові права позивачка не може, тому змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.03.2026 відмовлено у прийнятті визнання відповідачами даного позову. Закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися, при цьому позивачка у позові вказала про розгляд справи в її відсутність, відповідач ОСОБА_2 надав заяву про визнання позову та про розгляд справи в його відсутність, представник Вербської сільської ради надав заяву про те, що не заперечує проти задоволення позову та про розгляд справи в його відсутність. Крім того, 22.04.2026 від позивачки надійшла заява про підтримання позовних вимог та про розгляд справи в її відсутність.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення у даній справі є 01.05.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 - дід позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 6).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №209/2015 від 21.11.2015 ОСОБА_3 - матір позивачки успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 2,8649 га, на території Стовпецької сільської ради та земельну ділянку, площею 0,1360 га - сіножаті (а.с.7,88).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). За заповітом від 13.02.2024 померла заповіла усе належне їй майно в рівних частках ОСОБА_2 та позивачці (а.с.10).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №94/2025 від 02.03.2026 ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 2,8649 га, на території Стовпецької сільської ради, земельну ділянку, площею 0,1360 га - сіножаті (а.с.101,102 зв.,104).
ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 відмовився (а.с.62 зв.).
Листом приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Хомич О.С. від 16.01.2026 позивачці відмовлено в оформленні спадкових прав на нерухоме майно (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ), яке належало ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності померлого (а.с.23).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає.
Згідно з витягом з погосподарської книги №3 за 2001-2025 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за ОСОБА_4 рахується житловий будинок, який розташовано на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,25 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку), за адресою: АДРЕСА_1 . Рік побудови будинку - 1949 (а.с.17).
З технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями від 18.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що на вказаній ділянці розташовано одноповерховий будинок літ.А-1, 1949 р. спорудження, опалення - пічне (а.с.18-20)
За довідкою КП «Архітектор» Дубенської міської ради від 20.04.2026 згідно реєстрових книг право власності до 01.01.2013 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.112).
Крім того, згідно з протоколом №15 15 сесії 2-ого скликання від 04.02.1994 Стовпецької сільської ради ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,46 га, для ведення особистого підсобного господарства (а.с.24).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини першої, другої статті 1220 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Статтями 328, 392 ЦК передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Пунктом 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права. Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Також статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. У разі, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
У той же час, відсутність офіційної реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_4 , враховуючи встановлений рік побудови будинку - 1949, та враховуючи, що згідно з витягом з погосподарської книги №3 за 2001-2025 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за ОСОБА_4 рахується житловий будинок, який розташовано на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,25 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку), за адресою: АДРЕСА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки слід врахувати, що матеріали справи містять інформацію про склад спадкового майна. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 342/1155/19.
Під час розгляду справи відповідачі визнали позов у повному обсязі і таке визнання, як встановлено судом під час розгляду справи, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, дослідивши надані докази, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
Сукупність наданих суду доказів свідчить про те, що позивачка є спадкоємцем майна за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка прийняла спадщину після смерті свого батька - діда позивачки ОСОБА_4 , інших спадкоємців немає. Обставин, які б вказували, що ОСОБА_3 або ОСОБА_4 при житті неправомірно набули або володіли спадковим майном, в суді не встановлено. Таким чином, оскільки нотаріусом відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину, суд вважає, що права позивачки слід захистити в судовому порядку та задовольняє повністю позовні вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 346, 328, 1217, 1223, 1297 ЦК України, ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, площею 0,46 га - для ведення особистого підсобного господарства, на території Вербської (колишньої Стовпецької) сільської ради Дубенського району Рівненської області, передану у приватну власність ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з рішенням №15 15 сесії 2-ого скликання від 04.02.1994 Стовпецької сільської ради, шляхом здійснення від свого імені всіх дій, пов'язаних з приватизацією та державною реєстрацією права власності на вказану земельну ділянку на ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та рахується за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Вербська сільська рада Дубенського району Рівненської області, юридична адреса: вул.Львівська, 88, с.Верба, Дубенський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04385238.
Повний текст рішення суду виготовлено 01.05.2026.
Суддя О.М.Томілін