вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/287/26
Провадження №1-кп/547/48/26
04 травня 2026 року с-ще Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачена ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
провівши в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12026170510000137, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26.03.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Руська Мокра Тячівського району Закарпатської області, громадянки України, з повною середньою освітою, неодруженої, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №40/2026 від 12.01.2026 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, продовжено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 03лютого 2026 року строком на 90 діб.
У період дії воєнного стану, 25.03.2026 року приблизно о 10 годині, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прибула до домогосподарства, яке належить ОСОБА_5 та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що її ніхто не бачить, зайшла на подвір'я вищевказаного домогосподарства.
Перебуваючи на подвір'ї домогосподарства, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливу мету, підійшла до вхідних дверей будинку та знайшовши ключ від замка, який знаходився на газовій трубі над вхідними дверима, шляхом відмикання дверей житлового будинку проникла до середини приміщення, де в спальній кімнаті із шухляди комоду таємно викрала грошові кошти в сумі 6000 (шість) тисяч гривень.
Після цього, ОСОБА_4 із викраденими грошовими коштами покинула місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилася ними на власний розсуд,чим заподіяла потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду (збитки) на вказану суму.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України з можливістю застосування до останньої ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що обвинувачена частково відшкодувала завдану шкоду у розмірі 1500,00 грн, вибачилась перед ним. Щодо мірі покарання вважає за можливе призначити обвинуваченій покарання із застосуванням іспитового строку.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаялася у вчиненному.
Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння учасниками змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченої та щодо речових доказів.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, в судовому засіданні надала показання, які підтвердили обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто в умисних діях, які виразились у таємному викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Вчинене обвинуваченою ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 4.ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується нейтрально, щиро розкаялася у вчиненному, попросила вибачення у потерпілого, на обліку у лікаря-психітра, лікаря-нарколога не перебуває.
Відповідно до висновку досудової доповіді начальника Кременчуцького районного сектору № 3 філії ДУ "Центр пробації" в Полтавській області ОСОБА_6 від 04.05.2026, виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, у межах, визначених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Водночас, враховуючи особу обвинуваченої, яка свою вину у вчиненому визнала повністю та щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, попросила вибачення у потерпілого, частково відшкодувла майнову шкоду, думку потерпілого, суд вважає за можливе застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнити останню від відбування покарання з випробуванням.
Разом з тим суд також покладає на обвинувачену ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть її виправленню.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов відсутній.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався та суд не вбачає підстав для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 392 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 - річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази у справі: грошові кошти в сумі 1500 грн купюрами номіналом 500 грн, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 під розписку про збереження, залишити потерпілому ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Семенівський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1