про відмову у забезпеченні позову
04 травня 2026 року Справа № 480/3222/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Прогрес» про визнання протиправним та скасування пунктів вимоги,-
01 травня 2026 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Симона Петлюри, 25,м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41601), звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області (Покровська площа, 11, м. Суми, Сумська область, 40000), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Прогрес» (16610, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 29), в якій просить:
Визнати протиправними та скасувати п. 2, 3 вимоги Управління Північно-східного Держаудитслужби в Сумській області щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об'єктом контролю - учасником адміністративного провадження від 20.04.2026 р. №201805-14/782-2026.
Вважаючи порушеними свої права та законні інтереси у сфері публічно-правових відносин оскаржуваним висновком відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Управління Північно-східного Держаудитслужби в Сумській області щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об'єктом контролю - учасником адміністративного провадження від 20.04.2026 р. №201805-14/782-2026 до винесення судом рішення по суті розгляду заявлених позовних вимог.
Заява обгрунтована тим, що звертаючись з адміністративним позовом до суду, ТОВ «Авіакон» зазначило, що порушення, зазначені у пунктах 2, 3 Вимоги відсутні, та, як наслідок, відсутнє завдання матеріальної шкоди (збитків) ТОВ «Авіакон». Незважаючи на надання позивачем обґрунтованих заперечень до Акту ревізії, висновки відповідача фактично не містять належної оцінки викладених доводів, що свідчить про їх формальне відхилення та, як наслідок, необґрунтованість оскаржуваних пунктів вимоги.
Положеннями статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що подання скарги у порядку адміністративного оскарження не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб органу державного фінансового контролю та вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства за результатами інспектування. Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області в своєму висновку акту ревізії від 23.03.2026 р. надає термін для усунення порушень до 20.05.2026 року.
Таким чином, до розгляду справи по суті, ТОВ « Авіакон» буде вимушене виконати вимоги ревізії, з якими повністю не погоджується.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області з 23 грудня 2025 року 2025 року по 16 березня 2026 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року, за результатом якої складено акт ревізії від 23.03.2026 р. №21805-19/07.
ТОВ «Авіакон» не погодилось з висновками акту ревізії від 23.03.2026 р. та надало відповідачу свої заперечення від 01.04.2026 р. №1182.
Відповідно до Висновку на заперечення до акту ревізії, затвердженого начальником Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області Ігорем Коротким від 17.04.2026 р., заперечення ТОВ «Авіакон» не прийняті.
Після розгляду заперечень на адресу ТОВ «Авіакон» листом від 20.04.2026 р. №201805-14/782-2026 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області було направлено Вимогу щодо усунення виявлених порушень законодавства, здійснених об'єктом контролю - учасником адміністративного провадження.
Позивач, посилаючись на можливість ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду з позовною заявою та одночасно і з заявою про забезпечення позову.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
З урахуванням доводів заявника та матеріалів справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Для вжиття судом заходів забезпечення позову у справі заявник (позивач) має підтвердити наявність щонайменше однієї з виключних підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, указаною нормою визначений вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть застосовуватися адміністративними судами.
Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже дія індивідуального акта або нормативно-правового акта може бути зупинена як захід забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне, своєчасне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення чи поновлені прав позивача.
Згідно із Рекомендаціями №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи (далі КМРЄ) 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
КМРЄ у пункті "d" глави 5 "Ефективність судового розгляду" Рекомендацій (2004)20 "Про судовий перегляд адміністративних актів" (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15 грудня 2004 року, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити ефективне, своєчасне, реальне та неухильне виконання судового рішення та захист права в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Необхідно зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі "Джиніч проти Хорватії" (Dћi№iж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі "Карагасаноглу проти Туреччини" (Karahasa№oglu v. Turkey), заяви № 21392/08 та 2 інші, пункти 144- 153).
Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі № 120/15171/23, від 4 грудня 2024 року у справі № 500/3027/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
В постанові від 13 березня 2025 року у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач лише стверджує, що у зв'язку з тим, що Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області у висновку акту ревізії від 23.03.2026 р. надано термін для усунення порушень до 20.05.2026 року і тому до розгляду справи по суті ТОВ « Авіакон» буде вимушене виконати вимоги ревізії, з якими повністю не погоджується.
Проте, суд зазначає, що безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Однак сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №380/4273/21.
Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведені та документально не підтверджені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Проте, жодної конкретної аргументації, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, не наведено, належних доказів на її підтвердження не надано. Заява не містить жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого можна дійти висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення дії оскаржуваного висновку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, як і не доведено, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Щодо покликання заявника на те, що однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, можуть бути ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд констатує, що надати оцінку заявленій підставі забезпечення позову «про очевидну протиправність рішення» неможливо, оскільки такі дії суду можуть містити загрозу порушення процесу та фактичного вирішення спору по суті. Суд здійснить надання правових висновків позовним вимогам виключно після відкриття провадження у справі та під час стадії ухвалення рішення по суті спору, а не під час розгляду процесуального питання про забезпечення позову.
Незгода позивача із рішеннями/діями уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними його рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Тобто виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 5, 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин та правового врегулювання зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення, чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для позивача. Тобто, позивач у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.А. Прилипчук