04 травня 2026 р. Справа № 480/1666/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент стратегічних розслідувань НПУ), в якій, з урахуванням заяви представника позивача про зміну предмету позову (а.с.50), прийнятої до розгляду ухвалою суду від 22.04.2025 (а.с.52), просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально- виконавчій службі України з 14.08.2010 по 31.07.2015,
2) зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 14.08.2010 по 31.07.2015.
Вимоги мотивовані тим, що позивач вважає дії відповідача протиправними щодо не зарахування його стажу до вислуги років та стажу служби у поліції, на момент переходу на службу в Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, вислуги років з 14.08.2010 по 31.07.2015 у Державній пенітенціарній службі України, оскільки служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VІІІ повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником позивача 26.03.2025 подано заяву про зміну предмету позову (а.с.50), яку ухвалою суду від 22.04.2025 прийнято до розгляду (а.с.52).
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову щодо зарахування позивачу до стажу служби в поліції його службу в Державній пенітенціарній службі України за період з 06.08.2013 по 31.07.2015, з огляду на те, що відповідно до статті 78 Закону № 580-VІІІ відсутні для цього передумови. ДКВС України в період проходження служби позивачем не входила до системи Міністерства внутрішніх справ України, мала інший правовий статус та виконувала завдання щодо виконання кримінальних покарань, а тому відсутні імперативні норми, щодо безумовного зарахування стажу служби в ДКВС до стажу служби в поліції.
Також просив відмовити у задоволенні позову щодо зарахування позивачу до стажу служби в поліції періоду його навчання позивача в Чернігівському юридичному коледжі державного департаменту України з питань виконання покарань з 14.08.2010 по 06.07.2013 з огляду на те, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини 2 статті 78 Закону №580-VІІІ, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції, серед якого навчання відсутнє. При цьому делегування частиною 4 статті 78 Закону №580-VІІІ Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені в частині 2 статті 78 Закону №580-VІІІ.
Станом на сьогодні відповіді на відзив від позивача не надходило.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом згідно відомостей послужного списку в Національній поліції України встановлено, що з 20.02.2017 позивач проходить службу в органах Національної поліції України, з 01.09.2024 займає посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу боротьбі з організованими злочинними групами та злочинними організаціями Управління стратегічних розслідувань в Сумській області (а.с.22-26).
При цьому згідно відомостей послужного списку, а також записів трудової книжки (а.с.28зворот) встановлено, що позивач у період з 14.08.2010 до 31.07.2013 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, зокрема, як курсант в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарання (з 14.08.2010 до 06.07.2013) та на посаді оперуповноваженого оперативного відділу Сумського слідчого ізолятора та оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Сумського слідчого ізолятора в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (загальний період з 06.08.2013 до 31.07.2015 (а.с.15-19,22-24).
Згідно витягу з наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 28.07.2015 №113 о/с старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Сумського слідчого ізолятора, звільнено 31.07.2015. У наказі вказано, що вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні: 04 роки - 11 місяців - 17 днів, у пільговому обчисленні: 05 років - 07 місяців - 15 днів (а.с.21).
Позивач подав заяву до відповідача про зарахування до стажу його служби в поліції період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 14.08.2010 до 31.07.2015, на яку позивача повідомлено про те, що у період з 14.08.2010 до 31.07.2015 Державна пенітенціарна служба України не входила до складу органів внутрішніх справ, вислуга років в Державній кримінально-виконавчій службі України не зараховується до стажу служби в поліції. Станом на 19 листопада 2019 року стаж служби позивача в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, складав 02 роки 08 місяців 29 днів, на 31 січня 2025 року - 07 років 11 місяців 11 днів (а.с.6-7).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до стажу служби в поліції періоду проходження служби в органах пенітенціарної служби України (Державної кримінально-виконавчої служби), позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР
Спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Як встановлено судом згідно відомостей послужного списку в Державній пенітенціарній службі України встановлено, що позивач, зокрема, у період з 06.08.2013 до 31.07.2015 займав посади оперуповноваженого оперативного відділу Сумського слідчого ізолятора та оперуповноваженого (по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів) оперативного відділу Сумського слідчого ізолятора в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (а.с.15-19). Відтак, позивач у період з 06.08.2013 до 31.07.2015 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України “Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому частина п'ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України “Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується (з 06.08.2013 до 31.07.2015), розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України “Про міліцію» та відповідні норми Закону України “Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, від 01 серпня 2023 року у справі №240/30024/21, від 06 лютого 2025 року у справі №140/856/24.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи наведені норми законодавства та вищевказані висновки Верховного Суду, з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби у період з 06.08.2013 до 31.07.2015, та статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України у період з 06.08.2013 до 31.07.2015 підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, щ о д а є п р а в о на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на постанови Верховного Суду у справі №520/903/19, №520/5960/19, №820/6656/16, №520/11545/19, №520/5021/19 під час вирішення справи в цій частині позовних вимог (з 06.08.2013-31.07.2015), оскільки у вказаних постановах предметом розгляду, серед іншого, було зарахування до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку - один рік за шість місяців. Відтак, правовідносини у вказаних справах є відмінними від тих, що є предметом спору у цій справі в цій частині.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Тому застосуванню до цих правовідносин в цій частині спірного періоду з 06.08.2013 до 31.07.2015 підлягає саме останній висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, підтриманий у постанові 06 лютого 2025 року №140/856/24.
Щодо посилання представника відповідача на те, що Державна кримінально-виконавча служба України відсутня в ст. 78 Закону № 580-VIII, варто відмітити, що Верховний Суд у постанові у справі №160/11127/20, відхиляючи мотиви суду апеляційної інстанції (які є тотожними доводам представника відповідача у цій справі), вказав, що суд не звернув уваги на те, що чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відтак, відповідач при визначенні стажу службу в поліції позивача діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства і така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу в Національну поліцію України вислугу років з 06.08.2013 до 31.07.2015 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років з 06.08.2013 до 31.07.2015 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України .
Разом з тим, щодо зарахування до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань, суд зазначає наступне.
Згідно відомостей послужного списку в Державній пенітенціарній службі України встановлено, що позивач у період з 14.08.2010 до 06.07.2013 навчався в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань (а.с.15-19).
При цьому, як вже зазначалось, що стаж, який може бути зарахований до стажу служби в поліції, та який у свою чергу, дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки визначено статтею 78 Закону №580-VIII. Поряд з цим цією нормою не передбачено зарахування періоду навчання до такого стажу.
Дійсно, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), передбачено, що до вислуги років поліцейським зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Поряд з цим відповідно до преамбули така Постанова була прийнята відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.
Отже, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №140/856/24 вказав, що пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції у порядку статті 78 Закону України “Про національну поліцію», оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років.
Втім у межах спірних правовідносин вирішується виключно питання зарахування періоду навчання та проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, а не для призначення пенсії.
При вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України “Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України “Про національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України “Про національну поліцію».
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі №520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі №820/6656/16, від 9 вересня 2021 року у справі № 520/5021/19, від 15 грудня 2021 року у справі №520/11545/19, від 22 лютого 2023 року у справі №320/12166/20, а також від 06 лютого 2025 року у справі №140/856/24.
Ураховуючи фактичне перебування позивача на службі в поліції, а також те, що в межах спірних правовідносин вирішується питання, серед іншого, щодо зарахування періоду навчання до стажу служби в поліції, а не для призначення пенсії, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції наявну у позивача вислугу років з 14.08.2010 до 05.08.2013, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця, 10,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу в Національну поліцію України вислугу років з 06.08.2013 до 31.07.2015 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років з 06.08.2013 до 31.07.2015 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Сумській області на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211грн.20коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.05.2026.
Суддя І.Г. Шевченко