04 травня 2026 року м. Рівне№460/5518/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.02.2026 № 603 у частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2026 № 27 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 05.02.2026 позивач мав діючу відстрочку до 03.05.2026 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснював догляд за своєю хворою мамою. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно змінив статус діючої відстрочки щодо нього, надіславши в застосунку Резерв+, повідомлення №202060203-419720 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки. 22.02.2026 позивача було призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 , де наказом командира 22.02.2026 року зараховано до списків особового складу. Така діяльність відповідачів, на переконання позивача є протиправною, у зв'язку із чим він звернувся до суду із вказаним позовом та просив задовольнити його в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 28.04.2026 поновлено ІНФОРМАЦІЯ_5 строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що наданий Позивачем Висновок №99, виданий згідно з формою первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», не відповідає вище зазначеним вимогам затвердженої форми первинної облікової документації № 080-4/о комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі розгляду отриманих документів, ухвалено рішення про відмову у наданні Позивачу відстрочки. Додатково зазначили, що позивач особисто, 03.02.2026 року, через центр надання адміністративних послуг подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до якої долучено зазначені документи. Запит на оформлення відстрочки Позивачем не створювався. Відтак, у позивача не існувало права на відстрочку, а тому позовна заява є безпідставною та необґрунтованою. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 також подав відзив на позовну заву. В обґрунтування заперечень зазначив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не відновлює попереднє становище особи, призваної на військову службу. Відповідач зазначив, що позивач не позбавлений права звернення до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби та відповідними необхідними документами, в разі встановлення I або II групи інвалідності матері, та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". В задоволенні позовної заяви просить відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 05.02.2026 позивач мав діючу відстрочку до 03.05.2026 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснював догляд за своєю мамою.
13.02.2026 у особистий кабінет позивача надійшло повідомлення №20260203-419720 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки, з підстав «довідка ЛКК не встановленого зразку згідно МОЗ».
Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №603 від 22.02.2026 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2026 за №27, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду маскувальника інженерно-технічного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 25 лютого 2026 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини 1, 2 статті 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина 7 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять мобілізація та особливий період, відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п.9 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
При цьому, згідно з ч.7 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 05.02.2026 ОСОБА_1 мав діючу відстрочку до 03.05.2026 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснював догляд за своєю хворою мамою (а.с.11), та, відповідно, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Вказаний факт відповідачем 1 не заперечується та не спростовується.
Разом з тим, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 19.02.2026 було видано рішення про відмову в наданні відстрочки з підстав «довідка ЛКК не встановленого зразку згідно МОЗ».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює догляд за своєю хворою матір'ю ОСОБА_2 , яка відповідно до Висновку №99 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Станом на 03.02.2026 даний висновок слугував підставою для отримання ОСОБА_1 відстрочки відповідно до Військово-облікового документу з додатку Резерв+ сформованого станом на 05.02.2026 та опису вхідного документу сформованого 03.02.2026.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій (подання заяви за встановленою формою з документами, що підтверджують право на відстрочку) та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (комісією при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах).
При цьому, реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Позивач реалізував своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Крім того, пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідачем 1 не надано, передбачених Порядком №560, доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, результатом дій відповідача щодо призову ОСОБА_1 є видача наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.02.2026 №603 про призов останнього.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав підстав для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, як особи, яка має право на відстрочку відповідно до пункту 9 частина 1 стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В свою чергу, неможливість призову позивача на військову службу під час мобілізації має наслідком визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.02.2026 №603 "Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, в особливий період» в частині призову та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 , скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.02.2026 за №27 в частині зарахування ОСОБА_1 списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнення останнього з військової служби, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.
Відповідно до п. 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що при видачі наказу від 25.02.2026 №27 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир військової частина НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.
В той же час, суд враховує, що у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Однак, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає.
На переконання суду, подальше проходження позивач служби є безпосереднім наслідком протиправного акту індивідуальної дії щодо мобілізації. В умовах воєнного стану дотримання законності призову є критичним, оскільки виконання військового обов'язку має ґрунтуватися виключно на нормах права. Подальше перебування особи на службі без належних на те правових підстав нівелює принцип правової визначеності.
З огляду на вищенаведене, суд наголошує, що хоч Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення законним та обґрунтованим заходом буде визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2026 №27 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
Крім того суд наголошує, що відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян. Водночас Основний Закон чітко визначає, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Це означає, що попри фундаментальний характер конституційного обов'язку, порядок його реалізації повинен суворо відповідати встановленим правовим нормам.
Суд встановив, що призов особи, яка має вістрочку, не може вважатися правомірною реалізацією обов'язку з захисту Вітчизни, оскільки такий обов'язок покладається законом на конкретно визначене коло осіб. Процес мобілізації в правовій державі має здійснюватися виключно у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством. Неухильне дотримання державними органами вимог закону є запорукою правопорядку та формування суспільної довіри до Збройних Сил України. Дотримання принципу правової визначеності гарантує захист прав громадян і є ключовим фактором легітимності дій влади. Тільки через суворе дотримання процедур мобілізаційні заходи стають справедливими та ефективними, що є критично важливим для сталого зміцнення обороноздатності держави.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб'єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.
Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не виконали процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Водночас, доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.02.2026 № 603 у частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2026 № 27 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04 травня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя С.М. Дуляницька