30 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/739/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича ,будинок 7; ЄДРПОУ 13559341)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачка звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) період трудової діяльності з 05.08.1993 по 08.09.1995.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 06.01.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням №111850003552 від 14.01.2026 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю права на даний вид пенсії.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. При цьому зазначив, що за результатом розгляду заяви позивачці відмовлено в призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивачка 06.01.2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон №1058).
Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення №111850003552 від 14.01.2025, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, вказаним рішенням було встановлено, що за поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 07 місяців 00 днів, при необхідному 35 років. Разом з тим, до страхового стажу позивачки не зараховано період трудової діяльності з 05.08.1993 по 08.09.1995, згідно трудової книжки від 05.08.1993 НОМЕР_2 , оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не завірено печаткою. Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 4.1 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Вищезазначений період роботи не зараховано згідно виписок з наказів, оскільки відсутня виписка з наказу про звільнення.
Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з позовом. Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV)
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону України №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991.
У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У відповідності до п.1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено , що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Однак цей порядок поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Так, позивачкою до пенсійного органу надано трудову книжку серії НОМЕР_2 , відповідно до записів якої:
- 05.08.1993 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду касира (наказ № 42 від 05.08.1993;
-08.09.1995 року - звільнена з посади касира відділення соціальної допомоги на дому по ст. 40 п. 1 по переводу.
Судом встановив, що вказані у записи у трудовій книжці дійсно внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах установах та організаціях, яка затверджена постановою Держаного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162.
Воднораз, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Таким чином відповідач не зарахувавши період роботи з 05.08.1993 по 08.09.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , з підстав викладених у рішенні №111850003552 від 14.01.2026 діяв протиправно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №111850003552 від 14.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з вищевказаних підстав є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 05.08.1993 по 08.09.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву від 06.01.2026 про призначення пенсії.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1331, 20 грн) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача..
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича ,будинок 7; ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №111850003552 від 14.01.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1993 року по 08.09.1995 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Жтомирській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК