04 травня 2026 року м. Київ справа №320/17610/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, які полягають у неправильному нарахуванні ОСОБА_1 розміру пенсії по втраті годувальника;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру 50 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням здійсненого перерахунку його пенсії з 01.12.2019 згідно довідки наданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 12.04.2021 за № 22/6-1461; з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021; з врахуванням індексації, відповідно до ст. 64 Закону України 2040-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства від 15.02.2022 та з урахуванням індексації за 2023- 2024 роки, без обмеження максимального розміру пенсії, - разом здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 03.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача по втраті годувальника, виходячи з розміру 50 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є вдовою померлого ОСОБА_2 та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 30% грошового забезпечення померлого годувальника
Позивач, вважаючи, що її пенсія має бути призначена із 50% пенсії померлого годувальника та відповідно до ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак відповідач вказав про відсутність підстав для проведення перерахунку.
Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Статтею 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім'ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім'ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 9 Закону №2262-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Приписами статті 30 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення статей 43 та 63 Закону №2262-ХІІ.
Частинами 1, 2 статті 63 Закону №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
За обставин справи, позивач є вдовою померлого ОСОБА_2 та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 30% грошового забезпечення померлого годувальника.
Однак, позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії у розмірі 50% пенсії померлого годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд звертає увагу, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюють питання призначення пенсії на загальних умовах та для всіх категорій громадян. Однак пенсійне забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі врегульовано нормами спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, у випадку позивача застосуванню підлягають саме положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Розмір пенсії в разі втрати годувальника визначається відповідно до приписів статті 36 Закону №2262-XII, відповідно до якої пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Враховуючи викладене суд висновує, що розрахунковою величиною для визначення розміру пенсії в разі втрати годувальника є розмір грошового забезпечення (заробітку) померлого годувальника, а не розмір пенсійної виплати такого годувальника.
Відповідно до розрахунку пенсії в разі втрати годувальника від 09.03.2023 основний розмір пенсії позивача визначений в розмірі 30% від грошового забезпечення померлого військовослужбовця.
З викладеного суд вказує, що у відповідача відсутні підстави для призначення позивачу пенсії виходячи з розміру 50% від пенсійної виплати померлого годувальника.
При цьому, положення статті 37 Закону №1058-IV обумовлюють, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі, зокрема, на одного члена сім'ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Із здобутих доказів слідує, що пенсія за віком померлому не призначалась.
Тому, відповідач здійснив розрахунок основного розміру пенсії позивача відповідно до приписів пункту «б» статті 36 Закону №2262-XII, зокрема, виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Також, із вимогою про перерахунок пенсії відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася до відповідача 07.03.2025, тобто, після призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Однак порядок перерахунку пенсії, яка призначена відповідно до пункту «б» статті 36 Закону №2262-ХІІ, врегульовано положеннями статей 43 та 63 Закону №2262-ХІІ та проводиться у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців.
З огляду на встановлені обставини та викладені норми права суд висновує, що відповідач під час призначення пенсії позивачу відповідно до Закону №2262-ХІІ діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.
Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.