04 травня 2026 року справа №320/40842/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ХЕППІ ПАТІ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеппі Паті» (далі позивач, ТОВ «Хеппі Паті») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить:
скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №176480706 від 25.04.2025 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 461 878,00 грн, у т.ч. за основним платежем 369 502,00 грн та штрафних санкцій 92 376,00 грн;
скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №176490706 від 25.04.2025 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість всього в сумі 296 801,00 грн, у т.ч. за березень 2023 р. - 196 743,00 грн, за серпень 2023 р. - 100 058,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки ГУ ДПС у Київській області, викладені в акті перевірки з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідають дійсності у зв'язку з чим прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 25.04.2025 року № 176490706 та № 176480706 є протиправними та підлягають скасуванню. Висновки податкового органу про порушення ТОВ «Хеппі Паті» чинного законодавства спростовуються первинними документами, наданими позивачем.
Позивач також стверджує, що на його податкову адресу не надходило жодних запитів від ГУ ДПС у Київській області, а тому підстави для проведення перевірки, передбачені пп.78.1.4. п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, які визначені у наказі від 18.01.2024 №336-п ГУ ДПС у Київській області, відсутні, як наслідок, перевірка була проведена без законних підстав, а висновки такої перевірки є протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником ГУ ДПС у Київській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами позовної заяви, а доводи, викладені в ній вважає необґрунтованими та безпідставними.
Щодо підстав проведення перевірки відповідачем зазначено, що ним проведено аналіз податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за березень 2023 року, за серпень 2032 року та направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо задекларованих платником податкових зобов'язань. Вказаний запит було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак відповіді надано не було. Відповідач вказав також на те, що позивач, отримавши наказ та направлення на проведення перевірки та у разі (на його думку ) відсутності правомірних підстав для її проведення, міг скористатись правом не допуску до перевірки. Однак останнього зроблено не було, тобто перевірка вважається розпочатою.
Щодо встановлених порушень в ході проведення перевірки, то контролюючий орган зазначив про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача виклав свої аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та вказав на безпідставність доводів відповідача про направлення письмового запиту, оскільки запит був направлений не за податковою адресою платника, тому перевірка була проведена без законних підстав, а висновки такої перевірки є протиправними. Твердження відповідача про нереальність постачання та відсутність господарських операцій позивача з його контрагентами суперечать фактичним обставинам, встановленими відповідачем під час перевірки, тобто не відповідають дійсності.
Сторони у судове засідання прибули.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ТОВ «Хеппі Паті», код ЄДРПОУ 42764640, зареєстроване 22.01.2019, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, буд. 122, приміщення 57/6.
Основний вид діяльності: 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
На підставі направлень від 14.03.2025 №2820/10-36-07-08, №2821/10-36-07-06 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 13.03.2025 №1045-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хеппі Паті», відповідно до п.п. 19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.п.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хеппі Паті» (податковий номер 42764640), за результатами якої складено акт від 28.03.2025 №15905/10-36-07-06/42764640.
Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 та п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 269 428,00 грн, в тому числі по періодам, у травні 2021 року на суму 140078,00 грн, у березні 2023 року на суму 129 350,00 грн, та завищено суму від'ємного значення на загальну суму 396 875,00 грн, в тому числі по періодам: у квітні 2021 року на суму 100074,00 грн, у березні 2023 року на суму 196743,00 грн, у серпні 2023 року на суму 100058 грн.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки та керуючись нормами п. 86.7 ст. 86 ПКУ, ТОВ «Хеппі Паті» 08.04.2025 за №42 подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт від №15905/10-36-07-06/42764640 від 28.03.2025.
На вказане заперечення ГУ ДПС у Київській області надано відповідь листом від 21.04.2025 №7621/12/10-36-07-06/42764640, яким висновки акта залишено без змін.
На підставі акту від 28.03.2025 №15905/10-36-07-06/42764640 ГУ ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:
№176480706 від 25.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 461 878,00 грн, з яких за основним платежем - 369 502,00 грн та за штрафними санкціями - 92 376,00 грн;
№176490706 від 25.04.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 296 801,00 грн, у т.ч. за березень 2023 р. - 196 743,00 грн, за серпень 2023 р. - 100 058,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Хеппі Паті» подано скаргу до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 15.07.2025 №20342/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №176480706 та №176490706, а скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з підпунктом 78.1.4 пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
У відповідності п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
За правилами пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами першим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
При цьому, у відповідності до підстав, передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, обов'язковою умовою призначення перевірки є ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.
Зі змісту наведеної норми ПК України можна дійти висновку, що передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України має бути сукупність двох обставин: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.
Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.
При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин, платник податків зобов'язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження, а у контролюючого органу є право на їх відповідну оцінку. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено аналіз податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2023 року від 20.04.2023 №9086200328 та за серпень 2032 року від 20.09.2023 №9243751489, поданих позивачем за основним місцем обліку.
За результатами аналізу, контролюючим органом, встановлено, що позивачем відображено у розділі II (Податковий кредит, таблиця 2 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів /послуг та необоротних активів на митній території України) відомостей про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових розрахунках коригування до податкових накладних не зареєстрованих в ЄРПН та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) до податкової декларації з податку на додану вартість, суму податків від постачальників ТОВ «Алькар Лімітед» (березень 2023 року), ТОВ «Форза Про» (серпень 2023 року).
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України ГУ ДПС у Київській області направлено позивачу письмовий запит від 12.01.2024 №624/12/10-36-07-14 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження».
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Київській області надіслано вказаний запит рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: м. Вишневе, вул. Святошинська, буд.26, кв.5/1, Київська обл., 08132.
Даний лист повернувся до контролюючого органу 02.02.2024 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
В той же час, судом встановлено, що ТОВ «Хеппі Паті» зареєстроване і знаходиться за податковою адресою: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердження позивача про те, що, у даному випадку, документи (запит від 12.01.2024 №624/12/10-36-07-14) не можуть вважатися належним чином врученими платнику податків відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України.
Таким чином, зазначений запит контролюючого органу не був належним чином вручений платнику податків.
Крім того, до відзиву додано копію конверту без зазначення як відправника, так і отримувача, а також їх адрес, що взагалі не може слугувати достовірним і допустимим доказом про направлення такого запиту та причин саме його повернення.
Додатково, у своїх поясненнях відповідач зазначив, що ним на адресу позивача було направлено письмові запити: від 06.07.2021 №11564/12/10-36-07-17 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження»; від 02.08.2021 №12968/112/10-36-07-17 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження»; від 12.01.2024 №624/12/10-36-07-14 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження». Запити направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На вказані запити інформація та запитувані документи платником податків надані не були.
На переконання відповідача, вказана обставина слугувала підставою у організації проведення заходів податкового контролю щодо сплати платежів до бюджету, контроль зі справлянням яких покладено на контролюючі органи, тобто призначення позапланової документальної перевірки.
Суд відхиляє вказані доводи відповідача з огляду на те, що, як зазначалось вище відповідачем ініційовано проведення перевірки через виявлення нібито недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків за березень 2023 року від 20.04.2023 №9086200328 та за серпень 2032 року від 20.09.2023 №9243751489. В той час, запити №11564/12/10-36-07-17 від 06.07.2021 та №12968/112/10-36-07-17 від 02.08.2021 були надіслані позивачу у 2021 році і не могли стосуватись вказаної податкової звітності за 2023 рік, як і не можуть бути підставою для призначення перевірки за цей період.
Водночас, відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.
Враховуючи вищевикладене, всупереч положенням статті 78 ПК України, контролюючий орган прийняв рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за відсутності доказів того, що ним проводилась будь-яка оцінка та аналіз наданих позивачем пояснень та їх документального підтвердження, і за їх результатами контролюючий орган дійшов висновку, що такі пояснення та документи не усувають сумніви щодо можливих порушень, допущених позивачем.
Отже, податковий орган призначив і провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з порушенням процедури призначення перевірки, а саме, за відсутності аналізу наданої позивачем відповіді на запит.
За таких обставин, суд вважає, що у контролюючого органу не виникло законних підстав для проведення перевірки платника податків.
При цьому, слід також звернути увагу на правову позицію, неодноразово висловлену як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14, де зазначено, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 окрім наведених, суд касаційної інстанції вказав, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що з огляду на протиправність проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, наявні підстави для визнання протиправними та скасування таких рішень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Паті» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6, код ЄДРПОУ 42764640) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 №176480706, від 25.04.2025 №176490706.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппі Паті» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Кошова, будинок 122, приміщення 57/6, код ЄДРПОУ 42764640) сплачений судовий збір у розмірі 11 380,18 грн (одинадцять тисяч триста вісімдесят гривень, вісімнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.