ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"04" травня 2026 р. Справа № 300/2753/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої зарплати в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 з 01.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058 шляхом послідовного збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 при її призначенні у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі:
- 1,115 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.09.2025, та встановити загальний розмір пенсії відповідно до нового перерахунку (індексації).
Підставою звернення до суду слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо непроведення перерахунку та індексації пенсії позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з наявними в ній недоліками.
Так, відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2026 складає 3328,00 гривень.
Із змісту адміністративного позову слідує, що ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його вчинити певні дії.
Таким чином, звернена до суду вимога є немайновою.
Друга вимога у даному випадку є похідною і взаємозалежною стосовно першої вимоги, тому за ці дві вимоги підлягає сплата судового збору в ординарному розмірі.
Оскільки, встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до абзацу 7 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем становить 1331,20 грн.
В спірному випадку, позивачем надано до суду документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн, а саме квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 30-20805112/С від 30.03.2026. Однак, квитанція про сплату судового збору за аналогічним номерам, датою та розміром додана до адміністративного позову, по справі № 300/1897/26, який подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 30.03.2026 року. Судом встановлено, що за даною справою позовна заява була повернена позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви.
Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Верховний суд у Постанові від 12.10.2023 у справі № 160/554/23 зазначає наступне:
"У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплатити судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції від 30 грудня 2022 року № 1029119552 на суму 2009,25 грн. Однак така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.".
Суд звертає увагу, що інститути повернення позовної заяви та залишення її без розгляду є суміжними один з одним, оскільки в обох випадках допускається повторне звернення до суду з таким позовом.
У зв'язку з цим, зважаючи на висновки Верховного Суду, суд не може прийняти платіжну інструкцію № 30-20805112/С від 30.03.2026 до уваги, оскільки остання була використана позивачем при подачі позовної заяви по справі № 300/1897/26. Таким чином, суд вважає, що до даної позовної заяви доказів сплати судового збору не надано.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Також, Верховний Суд у Постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 зазначає:
"51. Водночас, Суд наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
52. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача."
Позивач звертається до суду із проханням зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058 шляхом послідовного збільшення показника середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 при її призначенні у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі: - 1,115 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році"; та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.09.2025, та встановити загальний розмір пенсії відповідно до нового перерахунку (індексації).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а зазначає, що:
"норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.".
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Постанову № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" прийнято 25.02.2025. Вказана постанова набрала чинності 01.03.2025.
Зазначені постанови офіційно опубліковані, а отже належним чином доведені до відома, зокрема й позивачу.
Таким чином, з часу офіційного опублікування даних постанов позивач повинен був дізнатись про ймовірне порушення своїх прав.
Звернувшись до суду з цим позовом 28 квітня 2026 року, позивач заявив позовні вимоги з 01 вересня 2025 року, однак, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 28 жовтня 2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01 вересня 2025 року, як про це просить позивач.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати (долучити) документ про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн, або документ що підтверджує право позивача на звільнення від сплати судового збору та позовну заяву з уточненим змістом позовних вимог, у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи або обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 59, 160, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:
документа про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн, або документ що підтверджує право позивача на звільнення від сплати судового збору;
позовної заяви з уточненим змістом позовних вимог, у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи або обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.