04 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/3168/25
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Богунського районного суду міста Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2025 року №6 - АК «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям суду» у частині, що стосується встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок з 01.01.2025 та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу згідно наказу суду від 12.05.2021 №145-К та в подальшому, після набрання судовим рішенням законної сили, здійснювати нарахування та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно.
Ухвалами суду від 12.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) та зупинено провадження у справі.
Від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. У обгрунтування своєї позиції відповідач вказує, що нормами Закону України №889-VIII «Про Державну службу», зокрема частиною 1 статті 52 передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Однак, до Закону №889-VIII внесено зміни та в редакції від 01.01.2025 та зазначено, що «дію частини першої статті 52 зупинено на 2025 рік в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям державних органів, які здійснюють оплату праці на основі класифікації посад, згідно із Законом №4059-IX від 19.11.2024».
Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі Закон №4059-IX) установлено, що у 2025 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з: 1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; 2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Тобто, до державних органів, що пройшли класифікацію посад, в частині нарахування та виплати надбавки за вислугу років державної служби, застосовуються норми Закону №4059-IX.
Крім того, у 2025 році оплата праці державних службовців (в тому числі апаратів судів) державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році» зі змінами від внесеними згідно з Постановою КМУ №1534 від 31.12.2024.
Отже, норми Закону №4059-IX застосовуються до тих державних органів, що пройшли класифікацію посад державної служби. У даному випадку Богунський районний суд м.Житомира пройшов таку класифікацію.
Враховуючи викладене, державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2025 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу. Просить відмовити у задоволенні позову.
Від Богунського районного суду міста Житомира відзив на позовну заяву до суду не надходив, а тому, в силу приписів ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі розпорядження №299 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатом якого суддю Чернову Г.В. визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи.
Ухвалами від 09.04.2026 суддею Черновою Г.В. прийнято справу до свого провадження та поновлено провадження у справі.
Суддя Чернова Г.В. з 13.04.2026 по 28.04.2026 включно перебувала у відпустці.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до наказу Богунського районного суду міста Житомира від 12.05.2021 №145-АК позивачу встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу.
Станом на 01.01.2025 стаж роботи позивача на державній службі становить 22 роки 11 місяців 10 днів.
Наказом Богунського районного суду міста Житомира від 09.01.2025 №6-АК позивачу встановлено надбавку за стаж державної служби в розмірі 30% від посадового окладу; 13.01.2025 позивача ознайомлено з наказом.
Позивач, вважаючи, що оскаржуваний наказ у частині встановленого їй розміру надбавки за вислугу років державної служби є протиправним, а тому підлягає скасуванню, звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно статті 4 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів. (частина 4 статті 150 Закону №1402-VIII).
Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) відповідно до його преамбули визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Статтею 3 Закону №889-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років (частина 1 статті 46 Закону №889-VIII).
Відповідно до частин 1-2, 4-5, 8 статті 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.
Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною 1 статті 52 Закону №889-VIII встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Водночас 19.11.2024 Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» №4059-IX, пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» якого передбачено, що у 2025 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з: сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено норму, яка суперечить положенням частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Таким чином, ключовим для вирішення даної справи є з'ясування питання, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру надбавки державного службовця за вислугу років: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.
Суд зазначає, що вказане питання було предметом розгляду Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №240/7215/24.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 визначені наступні ознаки типової справи:
позивач державний службовець місцевого загального суду, якому з 01 січня 2024 року встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;
відповідачі місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;
предмет спору розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;
спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX;
предмет позову позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов'язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону №889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, висновки такої постанови є обов'язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки: "Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби."
З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду слід вважати, що нарахування та виплата у 2025 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4059-IX, який зупинив дію приписів Закону №889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому правомірно застосований відповідачами, як розпорядниками бюджетних коштів, стосовно позивача під час визначення розміру її набавки за вислугу років, як державного службовця.
Щодо конкуренції правових норм, яка не пов'язана з колізією у законодавстві, то варто зазначити, що вона існує, втім, вирішуючи її, знову ж таки потрібно враховувати те, що частина 1 статті 52 Закону №889-VIII з 01.01.2025 з огляду на пряму вказівку в пункті 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-ІХ не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.
Тож визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01.01.2025 врегульоване винятково Законом №4059-ІХ, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.
Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.
Закон №4059-ІХ та Закон №889-VIII не мають одночасної темпоральної дії (дія однієї норми права зупинена/не застосовується на період чинності іншої).
Щодо міркувань про неконституційність пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-ІХ у контексті звуження гарантій оплати праці, встановлених Законом №889-VIII.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, полягає в обов'язковому дотриманні та виконанні правових норм усіма суб'єктами. Суть цього принципу також вимагає, аби держава встановлювала зрозумілі, несуперечливі, чіткі правила та приписи, які мають неухильно виконуватися.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що до моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання нормативно-правового акта чи його окремих приписів неконституційними такі приписи зберігають чинність і є обов'язковими для всіх суб'єктів правовідносин, зокрема й для органів державної влади та їх посадових осіб.
Тож відповідно до такої фундаментальної засади, як правовладдя (верховенство права), складовою якої є принцип правової визначеності, жоден орган державної влади не звільняється від обов'язку дотримуватися закону, який зберігає чинність до його скасування або зміни в установленому конституційним порядком способі.
Велика Палата Верховного Суду також наголошувала, що законодавець формує єдину систему законодавства у сфері публічних правовідносин, в якій презюмується конституційність кожного схваленого парламентом закону до моменту спростування цієї презумпції рішенням Конституційного Суду України.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала в постанові від 11.12.2025 у справі №990/244/23.
Отже, в суду, в якому працює позивач, не було підстав не застосовувати приписи пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-IX під час визначення позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі.
Більше того, за відомостями загальнодоступних джерел інформації (зокрема, офіційного веб-сайту Конституційного Суду України) на вирішенні цього суду не перебуває питання конституційності пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-IX.
Тобто, протягом всього 2025 року приписи наведеної норми права були чинними, неконституційними не визнавалися, у зв'язку із чим підлягали неухильному дотриманню як з боку працівників - державних службовців, так і з боку органів державної влади - розпорядників бюджетних коштів.
Ці позиції полягають у тому що закон про державний бюджет як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів країни, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується винятково встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення. А тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві i, як наслідок, - скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина. У разі потреби зупинення дії законів, внесення до них змін i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
У Рішенні від 27.11.2008 №26-рп/2008 Конституційний Суд України зазначив, що закон про державний бюджет як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
У Рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України ще раз зазначив, що скасування чи зміна законом про державний бюджет обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання не допускається.
Проаналізувавши наведені рішення Конституційного Суду України, суд зауважує, що ці висновки сформульовані в контексті недопустимості звуження чи обмеження обсягу прав громадян, наданих їм іншими законами, шляхом прийняття закону про державний бюджет на наступний рік.
Такий же припис визначений у статті 22 Конституції України відповідно до змісту якої під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Втім саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов'язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.
Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.
Тобто мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи.
У справі, яка розглядається, проблематика полягає не в намаганні держави обмежити заробітну плату державних службовців через брак бюджетних асигнувань, а в імплементації послідовного та виваженого рішення держави щодо запровадження вже згаданої реформи з метою дотримання європейських стандартів і виконання зобов'язань перед іноземними партнерами, збільшення прозорості структури заробітної плати та підвищення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів шляхом збільшення частки сталої частини заробітної плати над часткою премій та інших необов'язкових виплат.
Суд повторює, що відповідні приписи абзацу другого пункту 13 розділу "Прикінцеві положення" Закону №4059-IX не визнані неконституційними, так само немає підстав для власного висновку за частиною 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, адже у спірних правовідносинах зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.
Щодо обмеження розміру надбавки за вислугу років як елемента реформування структури заробітної плати державного службовця
Хронологія запровадження цієї реформи є такою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №474 затверджено Стратегію реформування державного управління України на період до 2021 року.
Частиною цієї Стратегії є Концепція реформування системи оплати праці державних службовців, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №622-р (далі - Концепція).
Реалізація Концепції передбачала зміну системи та підходів до регулювання оплати праці у сфері державної служби, що спрямована, зокрема, на:
- осучаснення структури заробітної плати державного службовця, зменшення кількості її змінних складових (квартальна і річна премія у разі встановлення) та спрощення підходів до їх формування;
- запровадження системи оплати праці державних службовців на основі класифікації посад державної служби - установлення посадових окладів на посадах державної служби на основі їх цінності, що позбавить необхідності додаткового поділу державних органів на рівні та встановлення додаткових коригуючих коефіцієнтів для державних органів або за функціональним напрямом діяльності на посаді;
- визначення посадового окладу як ключового (найвагомішого) елемента в структурі заробітної плати державного службовця за умови, що частка фіксованих виплат становить не менш як 70 відсотків, а інших (змінних) виплат не більш як 30 відсотків.
Відповідно до Концепції шляхами її реалізації є, зокрема, зміни щодо:
- підвищення конкурентоспроможності заробітної плати на посадах державної служби - протягом п'яти років передбачається досягти від 70 до 90 відсотків розміру заробітної плати на посадах аналогічного рівня складності та відповідальності у приватному секторі (з використанням середніх показників оплати праці у приватному секторі);
- подальшого посилення ролі посадового окладу внаслідок оптимізації структури заробітної плати державного службовця, а саме зменшення максимальної надбавки за вислугу років до 30 відсотків (за умови підвищення посадових окладів) або врахування "ефективної вислуги" як кроків у запровадженій системі грейдів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №831-р "Деякі питання реформування державного управління України" затверджено Стратегію реформування державного управління України на 2022-2025 роки, відповідно до якої підвищення престижу держави та її конкурентоспроможності як роботодавця, створення можливості залучати та утримувати на державній службі найбільш кваліфікованих фахівців зумовлює необхідність проведення реформи системи оплати праці державних службовців, яка передбачатиме, зокрема, підвищення прозорості, передбачуваності та справедливості заробітної плати, посилення ролі сталої частини та обмеження варіативної частини (частини, яка може змінюватися рішенням керівника) в структурі заробітної плати на індивідуальному рівні та фонду заробітної плати кожного державного органу (частка сталої частини заробітної плати повинна становити не менш як 70 відсотків, а варіативної частини - не більш як 30 відсотків), зменшення та усунення розриву в оплаті праці державних службовців. Зменшення частки премій сприятиме запобіганню встановленню керівником розміру заробітної плати на власний розсуд, а також зниженню ризику політизації державних службовців.
Черговим (проміжним) етапом реалізації цієї реформи стало прийняття Кабінетом Міністрів України:
1) постанови від 23.10.2023 №1109 "Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" (далі - Постанова №1109), якою затверджено Каталог типових посад державної служби і критерії віднесення до таких посад, та Алгоритм проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану;
2) Постанови №1409, якою затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році, перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад. А також ухвалення законодавцем Закону №3460-IX, Перехідні положення якого визначили структуру заробітної плати державного службовця та порядок обчислення й виплати її елементів, зокрема згаданих особливостей обчислення розміру надбавки за вислугу років.
Реформування системи публічного управління в Україні здійснюється з урахуванням європейських стандартів належного адміністрування. Зокрема, з метою реалізації програми Європейського Союзу "Ukraine Facility Plan", запровадженої Регламентом Європейського Парламенту та Ради ЄС від 29.02.2024 №2024/792, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р схвалено План України, відповідно до якого в межах Компоненту І передбачено "Реформу оплати праці державних службовців". Ухвалене в межах реформи законодавство повинно забезпечити: впровадження оплати праці на основі класифікації посад за функціональним спрямуванням; чітке розподілення заробітної плати на фіксовану (або гарантовану) частину (не менше 70 відсотків) і варіативну (стимулюючу) частину (не більше 30 відсотків); зниження надбавки за вислугу років з 50 відсотків до 30 відсотків (розділ І "Реформа державного управління" секції 2).
Отже, зміни в підходах до оплати праці державних службовців, елементом яких є зменшення надбавки за вислугу років до 2 відсотків за кожен рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, обумовлені реалізацією євроінтеграційних вимог щодо вступу України до Європейського Союзу, зокрема, виконанням програми Європейського Союзу "Ukraine Facility Plan".
Такі зміни, як уже зазначалося, не пов'язані з потребою збалансування чи оптимізації видатків Державного бюджету України, зокрема й у зв'язку з уведенням воєнного стану. Навпаки, кінцевою метою запровадженої реформи є збільшення привабливості посад державної служби для кваліфікованих спеціалістів та підвищення конкурентоспроможності оплати праці державних службовців у порівнянні з приватним сектором.
Отже, зміни, введені законодавцем, щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі не були довільними та свавільними, адже зазначені зміни були елементами такого тривалого процесу, як реформа оплати праці державних службовців, яка заздалегідь оголошена державою та поступово нею впроваджена. Ці зміни носили системний характер і зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, тому ці зміни мали зрозумілу легітимну мету - підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом.
Надавши таку оцінку Закону №4059-IX, зокрема приписам пункту 13 розділу "Прикінцеві положення", суд застосовує трискладову конструкцію таких елементів-цінностей права, як справедливість, доцільність і правова визначеність.
З огляду на викладене відсутні підстави для визнання протиправним наказу Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2025 №6-АК "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям суду" у частині, що стосується встановлення ОСОБА_1 розміру надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу.
Не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50% посадового окладу згідно наказу суду від 12.05.2021 №145-К та в подальшому, після набрання судовим рішенням законної сили, здійснювати нарахування та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши зібрані у справі докази та надавши правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наведеного вище правового регулювання та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Богунського районного суду міста Житомира (майдан Соборний, 1, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, РНОКПП/ЄДРПОУ: 02895981), Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області (м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014, ЄДРПОУ 26278626) про визнання дій протиправними та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
04.05.26