01 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/6888/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 03.03.2022 року по 22.03.2024 року, включаючи всі його складові, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення йому з 03.03.2022 року по 22.03.2024 року, включаючи всі складові такого грошового забезпечення (основні та додаткові) та одноразові види виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше ніж 50% мінімальної заробітної плати), встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 03.03.2022 року по день фактичної виплати (доплати) грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислені грошова компенсація за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошової допомоги при звільненні сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальну допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки таких виплат.
Ухвалою суду від 20.03.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано Позивачу строк для усуненні її недоліків.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року позовну заяву було повернено Позивачу по причині не усунення недоліків позовної заяви.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025року ухвалу суду від 23.04.2025 року скасовано і справу повернено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року справу прийнято до провадження та продовжено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Як зазначається в позові, Позивачу при проходженні військової служби грошове забезпечення з 03.03.2022 року по 22.03.2024 року нараховувалося без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки. Крім того, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022рік та одноразової грошової допомоги при звільненні не були враховані суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації.
Одночасно Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаних складових його грошового забезпечення та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб з таких його складових грошового забезпечення.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що при здійсненні розрахунку розміру грошового забезпечення Позивача за спірний період та складових грошового забезпечення при звільненні зі служби Позивача Відповідач діяв в межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Відповідач вважає, що додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, та індексації мають особливий і разовий характер, а тому не підлягають врахуванні при визначенні розміру складових грошового забезпечення при звільненні. Позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб вважає передчасними.
В додаткових поясненнях представник Відповідача просить при вирішенні спору врахувати правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 20.10.2025року у справі № 600/3516/24-а.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов матеріального, грошового та інших видів забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України, в тому числі щодо порядку нарахування грошового забезпечення, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до правомірності нарахування Позивачу за спірний період з 03.03.2022 року по 22.03.2024 року грошового забезпечення та його складових.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира від 22.03.2024 року Позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 22.03.2024 року. В наказі, окрім іншого, було підтвердженого право Позивачу на виплату при звільненні грошової компенсації за невикористані відпустки за 2022-2024 роки та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік і зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не призначалася.
При звільненні Позивачу було виплачено грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористанні дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Як зазначається в позові, Позивачу при проходженні військової служби грошове забезпечення з 03.03.2022 року по 22.03.2024 року нараховувалося без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Безспірно, за приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 (надалі - постанова № 704) були збільшені розміри грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання вказаної правової норми Закону № 2262-XII та постанови № 704 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ( надалі - постанова № 103).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою №704 затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 03.03.2022 року по 19.05.2023 року, діяв протиправно.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., №77, ст.2374), та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Протиправність вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 в установленому порядку не визнано.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.10.2025 року у справі № 600/3516/24-а.
Таким чином, з 20.05.2023 підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 - відпали.
З огляду на наведене, у задоволенні таких позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 22.03.2024 слід відмовити.
За таких обставин, суд вважає, що порушене право Позивача в цій частині позовних вимог підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача здійснити Позивачу перерахунок з 03.03.2022 року по 19.05.2023 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Як вже зазначалося судом, Позивач в позові також стверджує, що має право на включення до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислені грошова компенсація за невикористані дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та одноразова грошова допомога при звільненні сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що постановою №704, окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку №260, згідно з пунктом 6 якого передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 5,6 розділу ХХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпустки.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, Відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23.
Аналогічно, за приписами пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалася Позивачу у 2022 році, то суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення Позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення та одноразової допомоги при звільненні.
Відповідно до довідки Відповідача від 02.02.2025 року додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, Позивачу нараховувалася та виплачувалася у відповідних розмірах. Відтак, Відповідачем протиправно не враховано у складі грошового забезпечення з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022-2024роки, грошової допомоги для оздоровлення та одноразової допомоги при звільненні, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.
Одночасно суд враховує, що згідно положень абзацу третього пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Таким чином, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, не підлягає врахуванню при визначенні місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Щодо доводів Позивача про не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022-2024 роки, грошової допомоги для оздоровлення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової допомоги при звільненні сум індексації, суд зазначає таке.
В розумінні вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, оскільки індексація нараховувалась і виплачувалась Позивачу за 2022 рік та за 2024 рік, що не заперечується Відповідачем, тому підстави вважати такі виплати (індексацію) одноразовими видами грошового забезпечення відсутні, а відтак Відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті Позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022 та 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та одноразової допомоги при звільненні.
Порушене право Позивача в цій частині позовних вимог підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022 та 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та одноразової допомоги при звільненні з урахуванням сум індексації його грошового забезпечення за 2022 та 2024 роки.
При цьому суд врахував, що згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2023рік" нарахування та виплата індексації протягом 2023 року не здійснювалася.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, слід зазначити таке.
Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Враховуючи наявність встановленого факту невиплати Позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, суд вважає, що Позивач має право на компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 03.03.2022 по день фактичної виплати.
Одночасно суд враховує, що приписами правових норм Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44, визначені умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями.
Відповідно до вимог п.4 цього Порядку виплата такої грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 цього ж Порядку).
Тобто, виплаті такої компенсації передує механізм нарахування та утримання такого податку з доходів вказаних осіб.
В зв'язку з цим суд вважає передчасними в цій части позовні вимоги Позивача, так як такі спірні відносини між сторонами щодо нарахування та утримання відповідного податку ще не виникли по причині не проведення Відповідачем відповідних перерахунків розміру грошового забезпечення Позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.
Одночасно суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 03.03.2022 по 19.05.2023 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 03.03.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії), з використанням розмірів посадовою окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2024роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки та одноразової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 - 2024 роки та одноразову допомогу при звільненні, обчисливши їх суми, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за 2022 та 2024 роки при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022 рік і 2024 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та одноразової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022 рік і 2024 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та 2024 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та одноразову допомогу при звільненні, обчисливши їх суми, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації грошового забезпечення за 2022 та 2024роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплату в повному обсязі належного грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" з 03.03.2022 по день фактичної виплати.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
01.05.26