Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 травня 2026 року Справа№200/2456/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 04.01.2022 по 31.03.2026 в розмірі 326784,76 грн;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по пенсії за період з 04.01.2022 по 31.03.2026 в розмірі 326784,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року у справі № 440/8220/22, яке набрало законної сили 22.06.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Після виконання судового рішення в повному обсязі, пенсійна справа позивача була передана за місцем обліку пенсіонера ОСОБА_1 , для здійснення виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, але борг за період з 04.01.2022 року по 31.03.2026 року в розмірі 326784,76 грн, виплачений не був. На адвокатський запит відповідач не надав конкретної відповіді коли така заборгованість буде виплачена, тобто точну дату її виплати, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 07.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі № 200/2456/26. Призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначав, що позивачу протягом 2025 року здійснено виплату боргу, нарахованого на виконання рішення суду у справі № 440/8220/22 в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 562,05 грн, а саме: у жовтні 2025 року в сумі 187,35 грн, у листопаді 2025 року в сумі 187,35 грн, у грудні 2025 року в сумі 187,35 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».
У 2026 році відповідно до Порядку № 821 ОСОБА_1 здійснено виплату боргу, нарахованого на виконання рішення суду, в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 204,00 грн, а саме: у лютому 2026 року в сумі 103,00 грн, у березні 2026 року в сумі 101,00 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк». Таким чином, станом на 11.04.2026 загальний залишок заборгованості за період з 04.01.2022 по 31.08.2023 складає 326 784,76 грн.
За доводами відповідача позивач мотивує позовні вимоги виключно протиправними діями відповідача, що полягають у невиплаті заборгованості пенсії, відповідно до судового рішення, а саме: спір у цій справі спрямований на виконання іншого судового рішення і предметом цього позову є фактична незгода позивача з протиправними діями відповідача щодо невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 440/8220/22.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет (виплата пенсії) і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з дислокацією у м. Покровськ як отримувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року у справі № 440/8220/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650005039 від 05.09.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 27.04.2003 по 04.06.2003 у ДП ВК "Краснолиманська", з 02.04.2018 по 27.02.2020 у ТОВ "Донуглепоставка"; з 16.03.2020 по 21.01.2021 у ВСУ ШУ "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", окрім періоду простою з 01.05.2020 по 12.07.2020; з 29.01.2021 по 11.11.2021 на ТОВ "Укрвуглездобич" до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 04.01.2022 (номер в ЄДРСР 109159402).
Означене рішення набрало законної сили 22.06.2023 року.
Листом від 26.03.2026 року № 0500-0202-8/30730 відповідач повідомив представника позивача про таке.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року у справі № 440/8220/22, яке набрало законної сили 22.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії.
Виплата боргових зобов'язань по нарахованих на виконання рішення суду справах проводиться відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821.
В Порядку№821 термін «перерахована пенсія за рішеннями суду» визначено як
різницю між розміром виплати, визначеної на виконання судового рішення, та розміром, обчисленим органом Пенсійного фонду України відповідно до положень нормативно - правових актів.
Згідно з Порядком № 821 видатки на виплату пенсій за минулий час та перерахованих пенсій за рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами бюджету Пенсійного фонду України за джерелами виплати відповідних сум пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, але не більше суми, що обліковується в переліку одержувачів.
Видатки на виплату нарахованих сум пенсій за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт 5,6 Порядку №821).
Відповідно до вказаного листа відповідача залишок суми боргу на виконання рішення суду № 440/8220/22 за період з 04.01.2022 року по 31.03.2026 року складає 326 784,76 грн, виплата якого буде проводитись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Вважаючи, що позивачем допущено протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати пенсії за період з 04.01.2022 року по 31.03.2026 року в розмірі 326784,76 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 і 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо особа, якій пенсія за віком призначається автоматично (без звернення особи), протягом трьох місяців не повідомила територіальний орган Пенсійного фонду, у тому числі через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про обраний нею спосіб виплати пенсії вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії унормовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
За приписами статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії.
На виконання рішення суду у справі № 440/8220/22 нарахована сума заборгованості з 04.01.2022 року по 31.03.2026 року складає 327550,81 грн.
Відповідно до Порядку № 821 позивачу здійснено виплату заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, в межах виділених бюджетних призначень в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 766,05 грн, а саме: у жовтні 2025 року в сумі 187,35 грн, у листопаді 2025 року в сумі 187,35 грн, у грудні 2025 року в сумі 187,35 грн, у лютому 2026 року в сумі 103,00 грн, у березні 2026 року в сумі 101,00 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».
Залишок недоотриманої пенсії за період з 04.01.2022 року по 31.03.2026 року складає 326784,76 грн (327550,81 - 766,05).
Таким чином, відповідач виплачує заборгованість за спірний період із застосуванням механізму, визначеного Порядком № 821, а не механізму передбаченого безпосередньо частиною 1 статті 46 Закону № 1058-IV (частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії).
Частиною 3 статті 7 КАС України встановлено, що в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, до спірних у межах цієї справи правовідносин суд має застосувати приписи статті 46 Закону № 1058-IV, а не Порядку № 821.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду від 19.02.2021 у справі 812/83/18 та від 09.06.2021 № 812/80/18).
Невиплата позивачу, нарахованої на виконання рішення суду суми пенсії становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
Частиною 1 статті 2 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901), передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (п. п. 51 і 52).
Щодо посилання відповідача на те, що спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет (виплата пенсії) і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, суд зазначає.
Як встановлено судом предметом розгляду в межах справи № 400/8220/22 був факт наявності права у позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому факт перерахунку та виплати пенсії позивачу не був предметом розгляду в межах вказаної справи.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги у даній справі не стосуються порядку виконання судового рішення у справі № 400/8220/22, оскільки направлені на відновлення порушеного, на думку позивача, права щодо виплати заборгованості по пенсії за період з 04.01.2022 року по 31.03.2026 року в розмірі 326784,76 грн. Відтак, спірні правовідносини в межах розгляду даної справи та справи № 400/8220/22 не є аналогічними.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3267,85 грн.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 3267,85 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 04.01.2022 по 31.03.2026 в розмірі 326784,76 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 04.01.2022 по 31.03.2026 в розмірі 326784,76 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3267 (три тисячі двісті шістдесят сім) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок.
Повне рішення складене 04 травня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч