Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
04 травня 2026 року Справа №200/3426/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: Україна, Донецька область, 85300, м.Покровськ, вул.Степана Бовкуна, 7, код ЄДРПОУ 34941051) про
визнання протиправною бездіяльності Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , а саме: з житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ;
зняття арешт з нерухомого майна, а саме: з будинку за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , що накладений на підставі акту опису й арешту майна АА 505104, 04.04.2005 року ВДВС Красноармійського районного управління юстиції та який зареєстрований 13.04.2005 року за № 1877268 реєстратором: Приватним нотаріусом Богатовою І.О. м. Покровськ, м-он Шахтарський, 24-б,
Позивач звернувся до Донецьконо окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Згідно з п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, набуваю висновку про наявність підстав для відмови позивачеві у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, постановою Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Красноармійського міськрайсуду від 07.02.2005 № 2-54/05 на нерухоме майно м.Красноармійськ, боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , накладено арешт (реєстраційний номер опису від 15.02.2005), реєстратор: Приватний нотаріус Богатова 1.0.; актом AA5051104 та арешту від 04.04.2005 майна ВДВС Красноармійського районного управління юстиції за на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , адресою: АДРЕСА_4 , накладено нотаріус арешт (ресстраційний номер обтяження: 1877268 від 13.04.2005), реєстратор: Приватний 20.03.1998 Богатова на І.О., а також листом Ощадбанку № 2863 м. Красноармійська б/н від нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , накладено заборону 3 (реєстраційний номер обтяження: 2373421 від 09.09.2005, архівний запис), реєстратор: Приватний нотаріус Богатова І.О про, що вказано в листі №37727/К-3589/15.1 від 21.11.2025 Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В даному випадку, спірні правовідносини виникли з тих підстав, що ОСОБА_1 зазначає, що його позбавляє Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції можливості розпоряджатися майном на власний розсуд. Зазначає, що не може розпорядитися своїм майном, оскільки відносно нього наявний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про арешт такого майна.
Звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною вимогою обумовлено відновленням порушеного права розпоряджатися майном.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття “суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Приписами частини 1 статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 447-1 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За приписами ч.1 статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2020 року у справі №640/23588/19 (адміністративне провадження №К/9901/3619/20).
У випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, розгляд таких скарг здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України, судом який видав виконавчий документ.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/5597/19.
Отже, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, розгляд таких скарг здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України судом, який видав виконавчий документ.
Таким чином, Красноармійським міськрайсудом від 07.02.2005 у справі № 2-54/05 на нерухоме майно м.Красноармійськ, боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 накладено заборону у вигляді арешту нерухомого майна згідно акту AA5051104 та арешту від 04.04.2005 майна ВДВС Красноармійського районного управління юстиції на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , адресою: Донецька обл., м. Красноармійськ, вулиця Фадеева, будинок 30.
А тому, суд дійшов висновку, що даний позов повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови позивачеві у відкритті провадження в адміністративній справі.
Суд роз'яснює позивачеві, що він має право звернутися з даним позовом в порядку цивільного судочинства до місцевого суду загальної юрисдикції, який видав виконавчий лист №2-54/05.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: Україна, Донецька область, 85300, м.Покровськ, вул.Степана Бовкуна, 7, код ЄДРПОУ 34941051) про визнання протиправною бездіяльності Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , а саме: з житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ; зняття арешт з нерухомого майна, а саме: з будинку за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , що накладений на підставі акту опису й арешту майна АА 505104, 04.04.2005 року ВДВС Красноармійського районного управління юстиції та який зареєстрований 13.04.2005 року за № 1877268 реєстратором: Приватним нотаріусом Богатовою І.О. м. Покровськ, м-он Шахтарський, 24-б,2.
Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства. Повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Аканов