Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2026 року Справа№200/441/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) щодо проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 16,75978 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами доходів для осіб, які втратили працездатність та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", № 1778 від 30.12.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що до 01.09.2025 року пенсія позивачу розраховувалася з індивідуальним коефіцієнтом для обчислення пенсії у розмірі 16,75978. Згідно з перерахунком пенсії, здійсненої пенсійним органом 06.08.2025 року розмір пенсії позивача склав 95669,49 грн, який до виплати до 01.09.2025 року позивач отримував в обмеженому десятьма розмірами прожиткового мінімуму доходів громадян у сумі 23 610 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 03.10.2025 року повідомило позивача про те, що оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні первинні документи, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, також в зв'язку з відсутністю можливості проведення перевірки правильності розрахунку розміру заробітної плати (доходу) одержаної в зоні відчуження в 1986-1990 роках, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки відсутні, у зв'язку з чим розмір пенсії позивача обчислено із заробітної плати, визначеної з 5тикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.
Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії і зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі № 200/441/26. Призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вказував, що за результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що в довідці № 276-к від 01.12.1997 року, виданої ВАТ Вишногоренергобудтранс зазначено період перебування в зоні ЧАЕС з 10 по 26 серпня 1986. В цей період позивач виконував роботи по перевозці бетону щоденно по 12 годин на добу, всього 180 годин. Також зазначено, що м. Чорнобиль І зона. оплата праці з урахуванням кратності 3, АБК - ІІІ зона, оплата праці з урахуванням кратності 5.
Але тривалість часу відпрацювання в зоні відчуження зазначена загальною сумою, розподіл по І зоні та ІІІ зоні відсутній. Табеля обліку робочого часу в зоні ЧАЕС відсутні.
В ідентичних довідках про заробітну плату без номеру та дати видачі (№1) та без номеру від 16.12.2011 (№2) виданих ВАТ «Управління механізації № 5» за період роботи з 10.08.1986 - 26.10.1986, враховано всі часи роботи до ІІІ зони відчуження.
Окрім цього, для розрахунку заробітку застосовано завищену тарифну ставку (1,35руб. замість 0.677 руб.), що не відповідає вимогам Постанови № 207-7, в складові заробітку включено доплату за роботу у вихідні та святкові дні, без підтвердження первинними документами.
Відповідач вказує, що відсутні підстави для врахування премії у розмірі 60%, оскільки положення про преміювання не надавалось.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зауважив, що розмір пенсії приведено до відповідності з 01.09.2025 року та обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року - 25861,34 грн (8913,83 х 2,90126).
Додатково повідомлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 становить 17140,37 грн, який не виходить за межі максимального розміру.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Згідно з розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії індивідуальний коефіцієнт для обчислення становив 16.75978.
Відповідно до рішення № 914260192699 від 20.08.2025 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.09.2025 року, вид перерахунку: макетна обробка; підстава: невідповідність довідки з/п:
- основний розмір пенсії від середнього заробітку - 18102.94;
- додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п.5 - 379.60;
- місяць підвищення розміру пенсії 01.03.2025;
- обмеження в індексації з 01.03.2023 року - 975.06;
- обмеження в індексації з 01.03.2025 року-367.11;
- розмір пенсії з надбавками 17140.37.
Листом від 03.10.2025 року відповідач повідомив позивача про те, що рішення щодо найбільш доцільного варіанту обчислення пенсії по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника відповідно до пункту 9 Порядку № 1210 приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх наявних в матеріалах електронної пенсійної справи документів.
У зв'язку з відсутністю документів в матеріалах електронних пенсійних справ, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки згідно вимог постанови №207-7, підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796 відсутні.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон № 796, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796. Указані норми, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (20.03.2024 року). З урахуванням рекомендацій, наданих Міністерством соціальної політики України, щодо механізму виконання означеного Рішення, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, без обмеження максимальним розміром проводиться після перерахунку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Також зазначено, що проведення перерахунку на виконання Рішення КСУ від 20.03.2024 року здійснюється за документами, наявними в електронній пенсійній справі на момент перерахунку, зокрема, довідок про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Водночас, у зв'язку з відсутністю документів в матеріалах електронних пенсійних справ, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7, підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 796 відсутні. До надходження відсутніх документів розмір пенсії позивача з 01.09.2025 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на січень відповідного року відповідно до пункту 9 Порядку № 1210.
Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, відповідно до частини 1 і частини 2 статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Судом установлено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 обчислювався відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 796-XII, а саме із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження.
З 01.09.2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, розмір якої з 01.09.2025 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тобто відповідно до частини 4 статті 57 Закону № 796-XII.
Водночас суд звертає увагу на те, що застосування припису частини 4 статті 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.
Позивач не висловлював бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до відзиву листа від 03.10.2025 року, направленого позивачу, та відповідно до письмових пояснень, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження.
Проте вказані обставини не були перешкодою для розрахунку пенсії позивача до 31.08.2025 включно.
Судом установлено наявність довідки про заробітну плату позивача, виданої ВАТ Управлінням Механізації № 5.
Щодо посилання відповідача на відсутність документів, на підставі яких складено довідку, суд зазначає про таке.
Частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 64 Закону № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Отже, саме органам Пенсійного фонду України належать повноваження вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.
Відсутність первинних документів, що стали підставою для видачі довідки, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Відповідальність за відсутність первинних документів докладається на власника підприємства, а не працівника (пенсіонера).
Належних доказів, які б підтверджували безпідставність видачі довідок про заробітну плату позивачу відповідачем не надано.
Суд зазначає, що за змістом Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 08.07.2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на них поширюється дія Закону № 796-XII, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII суперечать вимогам частин першої, другої статті 8, частини першої статті 41 Конституції України.
Отже, на виконання вказаного Рішення Конституційного Суду України пенсія має виплачуватися без обмеження максимальним розміром. Проте виконання цього Рішення не передбачає перегляд середньомісячного заробітку для розрахунку пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Що стосуються зобов'язання відповідача при здійсненні вищевказаного перерахунку та виплати пенсії позивача, здійснити такий перерахунок та виплату без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами доходів для осіб, які втратили працездатність та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", № 1778 від 30.12.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», суд зазначає про таке.
Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
За обставинами даної справи предметом спору є саме наявність у позивача права на перерахунок та виплату з 01.09.2025 року пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження.
Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 9 КАС України визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 року ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії 16,75978, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили, суд зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, в силу наведеної вище норми права у цій справі суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому суд зауважує, що визначення строку для подання звіту про виконання судового рішення є дискреційним повноваженням суду та вирішується з урахуванням фактичних обставин справи.
З урахуванням наведеного, враховуючи особливості покладених обов'язків згідно з рішенням суду, а також встановлені обставини, суд вважає за необхідне клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі задовольнити частково та зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року у справі 200/441/26 протягом двох місяців з дати набрання законної сили цим рішенням.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 року ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії 16,75978, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/441/26 - задовольнити частково.
Зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року у справі 200/441/26 протягом двох місяців з дати набрання законної сили цим рішенням.
У задоволенні іншої частини клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/441/26 - відмовити.
Повне рішення складене 24 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч