04 травня 2026 рокуСправа №160/21948/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження, в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Книш Тетяна Юріївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Книш Тетяна Юріївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про взяття на військовий облік протиправними;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до довідки ВЛК від 24.10.2014 визнаний непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку. Проте, 10.04.2025 позивачу із застосунку «Резерв+» стало відомо, що він є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у відповідача. 22.06.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв'язку позивачем подано заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення останнього з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції Закону № 1634-VII від 04.09.2014 на день прийняття рішення). Однак, станом на день звернення до суду з відповідним позовом, відповідь на вказану заяву не надійшла та відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів не змінені. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують законодавство про військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21948/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала були доставлені до електронного кабінету відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч.6 ст.162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії всіх документів, які були складені відповідачем і стосуються ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачем витребуваних судом документів надано не було.
Згідно з ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на ненадання відповідачем витребуваних судом документів, а також, враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) згідно із тимчасовим посвідченням від 25.10.2014 № НОМЕР_2 , 24.10.2014 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з в/обліку ст.38 а гр.1 11-3 МОУ №4-2-2008, 466-2014.
Через додаток «Резерв+» позивачу стало відомо, що він включений до цього додатку, як військовозобов'язаний і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідач).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.06.2025, в якій вказав, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що не відповідають фактичним юридичним документам, а саме тимчасовому посвідченню № НОМЕР_2 та підлягають внесенню змін в частині виключення позивача з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ця заява отримана відповідачем 27.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, доказів розгляду заяви і надання на неї відповіді, відповідачем до суду не надано.
Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують законодавство про військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє дотепер.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно зі ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із положеннями статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служб безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних.
Частиною 6 ст. 37 Закону №2232-XII визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби має здійснюватись на підставі Закону №2232-ХІІ.
Як установив суд, позивач згідно із тимчасовим посвідченням від 25.10.2014 № НОМЕР_2 , 24.10.2014 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з в/обліку ст.38 а гр.1 11-3 МОУ №4-2-2008, 466-2014.
Абзацами 5 та 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 «Про затвердження положення про територіальні центри комплектування» передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним звільнення їх від призову на строкову військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 559 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 4 Порядку №559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що військовий обов'язок громадян включає, в тому числі, дотримання правил військового обліку, а виконання військового обов'язку громадянами забезпечують, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов'язку яких належить, зокрема, забезпечення актуалізації бази даних Реєстру, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Водночас, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі, або в електронній формі.
Так, позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.06.2025, в якій вказав, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що не відповідають фактичним юридичним документам, а саме тимчасовому посвідченню № НОМЕР_2 та підлягають внесенню змін в частині виключення позивача з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ця заява отримана відповідачем 27.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд зазначає, що відповідач на заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, стосовно ОСОБА_1 , як особи, яка визнана непридатною до військової служби із виключенням з військового обліку, відповіді не надав.
Вказане свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і необхідність покладення на відповідача обов'язку розглянути заяву позивача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , як особи, яка визнана непридатною до військової служби із виключенням з військового обліку та прийняти відповідне рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що компетенція ІНФОРМАЦІЯ_1 полягає у тому, що згідно із покладеними завданнями і функціями він є спеціалізованим суб'єктом владних повноважень у сфері щодо прийняття рішення про внесення відомостей або відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява є такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подачу фізичною особою в електронній формі позову з однією вимогою немайнового характеру підлягає оплаті судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8 = 968,96 грн).
З матеріалів позову видно, що вказаний позов, який поданий через систему «Електронний суд», містить одну вимогу немайнового характеру та пов'язану з нею вимогу зобов'язального характеру.
Таким чином, за подачу цього позову до суду оплаті підлягає судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Як видно з матеріалів справи, позивач оплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладені норми, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 484,48 грн.
Відповідно до ч.7 Закону України «Про судовий збір», решта суми сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.06.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суддя Н.В. Кучугурна