04 травня 2026 рокуСправа №160/4490/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/4490/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, -
26.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточнених вимог, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2025 року №№ 2229964-2412-0462-UA12020010000033698, 2229965-2412-0462-UA12020010000033698, 2229966-2412-0462-UA12020010000033698, 2229967-2412-0462-UA12020010000033698, 2229969-2412-0462-UA12020010000033698, 2229968-2412-0462-UA12020010000033698; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 09 березня 2026 року № 0010727-1305-0436.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими було визначено податкові зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податкові періоди 2020 - 2022 роки. Стверджує, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті з порушенням строків встановлених вимогами пункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України та з порушенням строку їх складання та надсилання, оскільки вони були надіслані позивачу лише 18.12.2025 року через електронний кабінет платника податків та на поштову адресу позивача не направлялися, чим порушено норми п. 63.3 ст. 63, п.58.3 ст. 58, пп. 42.2-42.3, 42.5 ст. 42, ст. 66 Податкового кодексу України, що є підставою для їх скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/4490/26 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.03.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому воно просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлено/вручено 18.12.2025 через Електроний кабінет за згодою платника податків. Вказує, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2020-2022 роки проведено ГУ ДПС з дотриманням строків давності 1095 днів, що продовжуються на період зупинення перебігу строків з 18 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року. Отже відповідач під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України, вірно розрахувавши розмір податкового зобов'язання, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними і не підлягають скасуванню.
23.03.2026 року до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
02.04.2026 відповідачем до суду надані додаткові пояснення.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.03.2026 року № 467423378 ОСОБА_1 є власником:
- квартири, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею (кв.м): 33,0, за адресою АДРЕСА_1 , частка власності: 1/1;
- квартири, загальною площею 48 кв.м., житловою площею (кв.м): 29, за адресою АДРЕСА_2 , частка власності: 1.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу реєстрації позивача були надіслані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: від 18.12.2025 року №№ 2229964-2412-0462-UA12020010000033698, 2229965-2412-0462-UA12020010000033698, 2229966-2412-0462-UA12020010000033698, 2229967-2412-0462-UA12020010000033698, 2229969-2412-0462-UA12020010000033698, 2229968-2412-0462-UA12020010000033698.
Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 13.02.2026 року залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу позивача без задоволення.
Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу від 09.03.2026 року форми «Ф» № 0010727-1305-0436 на суму 9 179,22 грн.
Вважаючи данні податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Підставами для оскарження податкових повідомлень-рішень позивачем зазначено порушення строків винесення таких податкових повідомлень-рішеннь та відсутність проведеної перевірки податковим органом, виключно за результатом якої можуть бути нараховані податкові зобов'язання, зокрема і податок на нерухоме майно.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.
Підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначає, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Як передбачено підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Разом з тим, усталеним є підхід Верховного Суду згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема постанова від 23 січня 2025 року у справі № 160/568/24).
Разом з тим, підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статі 266 Податкового кодексу України передбачено, шо податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Саме, пропущення строку передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, є підставою зазначеною позивачем для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, позивач залишив поза увагою, що Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).
Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Законом України від 3 листопада 2022 року № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п'ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім,
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (набрав чинності 01 серпня 2023 року, тобто вже навіть після ухвалення спірних у справі ППР) пункт 102.9 статті 102 виключено.
Так, у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 320/15639/23 Верховний Суд виснував, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся:
- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених нормами Податкового кодексу України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі 160/23946/23.
Разом з тим, позивач покликаючись на те, що він у 2025 році звільнений від виконання зобов'язань з сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020-2022 роки, а відповідач пропустив строк нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не врахував законодавчого зупинення строків з 2020 року.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області правомірно, в межах встановленого статті 102 Податкового кодексу України строку, сформовані спірні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Щодо тверджень про надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень через електронний кабінет платника податків та не направлення їх на поштову адресу позивача, суд зазначає наступне.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Так згідно пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України вбачається, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов'язковим у випадках, визначених цим Кодексом.
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Так Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до відзиву на позовну заяву долучено заяву ОСОБА_1 про бажання отримувати документ чере Електронний кабінет від 11.12.2025 року та квитанції про доставку документів в електронний кабінет від 18.12.2025 року, які підтверджують доставку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до електронного кабінету позивача.
Отже оскільки, позивач виявила бажання отримувати документи від контролюючого органу через електронний кабінет, оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими.
Щодо скасування податкової вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
При цьому згідно частин 1, 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вищевикладені положення законодавства однозначно вказують на те, що в період судового розгляду справи щодо податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2025 року №№ 2229964-2412-0462-UA12020010000033698, 2229965-2412-0462-UA12020010000033698, 2229966-2412-0462-UA12020010000033698, 2229967-2412-0462-UA12020010000033698, 2229969-2412-0462-UA12020010000033698, 2229968-2412-0462-UA12020010000033698 відповідні грошові зобов'язання були незгодженими.
В даному випадку позивач скористався процедурою судового оскарження податкових повідомлень-рішень, з огляду на що податкові зобов'язання є неузгодженими і на даний час до завершення судового розгляду справи та набрання законної сили рішенням суду.
Водночас Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу від 09.03.2026 року форми «Ф» № 0010727-1305-0436 на суму 9 179,22 грн., чим порушено положення підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, що вказує на передчасність такої вимоги та необхідність її скасування.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною та скавання податкової вимоги, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірного рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 25.05.2026 року.
Отже на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 532,48 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.03.2026 року № 0010727-1305-0436.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 532,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська