04 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3703/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (далі - ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000096.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання зовнішньоекономічного контракту №1812LE-2023 від 18.12.2023, укладеного з компанією “QINGDAO LEXXIS TIRE CO., LTD» (Китай), було імпортовано товар (шини пневматичні гумові), митна вартість якого визначена за основним методом - за ціною договору відповідно до статей 49, 57 Митного кодексу України (далі - МК України).
Позивач зазначає, що при поданні митної декларації ним було надано повний пакет документів, передбачений статтею 53 МК України, зокрема контракт, інвойс, проформу-інвойс, банківські платіжні документи, коносамент, CMR, рахунок за транспортні послуги та інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
На переконання позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки ґрунтується на формальних висновках про відсутність у поданих документах відомостей щодо ціни, що фактично сплачена, та неподання додаткових документів, витребуваних митним органом, тоді як такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує, що всі документи, які підтверджують оплату товару (SWIFT-платежі), умови поставки (FOB), вартість транспортування та інші складові митної вартості, були подані митному органу, а тому твердження відповідача про відсутність необхідних відомостей є безпідставними.
Крім того, позивач зазначає, що митний орган, посилаючись на неподання додаткових документів, не конкретизував, які саме відомості залишилися непідтвердженими та яким чином це унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, чим порушив вимоги частин другої-третьої статті 53 МК України.
Крім того, позивач зазначає, що митний орган, посилаючись на неподання додаткових документів, не конкретизував, які саме відомості залишилися непідтвердженими та яким чином це унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, чим порушив вимоги частин другої-третьої статті 53 МК України.
У зв'язку з цим позивач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови є безпідставними, призвели до неправомірного збільшення суми митних платежів, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, хоча копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі отримав 28.03.2026 в кабінеті електронного суду, що підтверджується повідомленням про вручення (отримання) документів.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
18.12.2023 між ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (покупець) та іноземною компанією “QINGDAO LEXXIS TIRE CO., LTD» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1812LE-2023, на виконання якого позивачем відповідно до комерційного інвойсу №YC2510-1 від 21.11.2025 імпортовано товар - шини та покришки пневматичні гумові нові, шини вантажні для авто, тип вантажний/автобус, з індексом навантаження більш ніж 121, шини автомобільні всесезонні на загальну суму 38 740,80 доларів США.
16.01.2026 позивачем подано до Волинської митниці митну декларацію (МД) №26UA205140002037U6, у якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору, у розмірі 1 838 737,48 грн, з яких 1 681 067,91 грн - фактурна вартість товару, що становить 38 740,80 доларів США, та 157 669,57 грн - витрати на транспортування.
До митної декларації декларантом подано такі документи: пакувальний лист б/н від 21.11.2025; рахунок-фактура (інвойс) №YC2510-1 від 21.11.2025; коносамент №SZBS25110042A від 21.11.2025; автотранспортна накладна №6614 від 13.01.2026; декларація про походження товару №YC2510-1 від 21.11.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №77 від 15.01.2026; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 11.11.2025; додаткова угода №2 від 11.08.2025 до зовнішньоекономічного договору; зовнішньоекономічний договір №1812LE-2023 від 18.12.2023.
Під час митного оформлення митний орган дійшов висновку про наявність наступних розбіжностей у поданих документах.
До митного оформлення не надано зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.12.2023 №1812LE-2023, додаткову угоду від 11.08.2025 №2, відомості про які зазначені в гр. 44 митної декларації та подання, яких передбачено п. 2 статті 53 МК України. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак, до митного оформлення не подано договори (контракти) про перевезення вантажу, акт здачі-прийняття, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг. Податкові накладні від 25.06.2024 №517, від 12.11.2024 №733 не є достатнім документальним підтвердженням вартості оцінюваного товару, оскільки не доведено актуальність заявленої в документах інформації на поточний період. Митна декларація країни відправлення від 21.11.2025 №435020250000096292 відсутня на сайті Митної адміністрації Китайської Народної Республіки, що не дає можливості для проведення аналізу та співставлення заявлених даних про товар. Прайс-лист виробника від 11.11.2025 б/н виданий імпортеру виключно на партію товарів поданих до митного оформлення. Відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.
Вважаючи, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати в термін 10-ти календарних днів такі документи: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт), додатки до контракту; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 5) транспортні (перевізні) документи; 6) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант надав додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.12.2023 №1812LE-2023, додаткову угоду від 11.08.2025 №2, видаткові накладні від 13.11.2024 №1311499, від 26.06.2024 №2606288, від 25.04.2025 №2504407, податкову накладну від 24.04.2025 №530, лист №02-01/2026 від 01.01.2026 щодо страхування вантажу, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 04.01.2021 №00305/21, прайс-лист б/н від 11.11.2025.
Листом від 20.01.2026 №19/01-01 повідомлено митницю про остаточність документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару.
За результатами розгляду поданих документів Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2 та сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000096.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2 зазначено, що видаткові накладні від 13.11.2024 №1311499, від 26.06.2024 №2606288 не підписані сторонами постачальника/одержувача, що ставить під сумнів здійснення господарської операції та відповідно розрахунки за товар. Не доведено актуальність заявлених у видаткових накладних відомостей на поточний період стосовно партії оцінюваного товару. Відповідно п. 1.3 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 04.01.2021 №00305/21 на кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановані дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, строк перевезення або виконання послуг, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО, вартість послуг, та курси оплати в гривнях. Заявка подається за один тиждень до початку завантаження вантажу до перевезення. Для перевірки заявлених відомостей з перевезення товару, Заявка не подана до митного оформлення. Також не надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг. В Додатку від 11.08.2025 №2 до контракту йдеться про знижку у розмірі 717,00 дол. США, яку продавець надав покупцю. Однак, не надано інформації, якої партії товару знижка стосується. Ненадання декларантом витребуваних митним органом документів є підставою для коригування митної вартості, адже подані документи є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації та унеможливлюють перевірку заявлених витрат. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів. Митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно ст. 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: - товар на рівні - 3,01 дол. США/кг за ЕМД №UA100330/2025/122813 від 29.12.2025. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість: “Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121. ... », країна виготовлення - Китай, імпорт яких здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною яких є виробник товару на умовах поставки FOB CN Qungdao. Коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними.
Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №26UA205140002762U5 від 20.01.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД від 16.01.2026 №26UA205140002037U6 позивач додав наступні документи, які зазначені в картці відмови, а саме: пакувальний лист б/н від 21.11.2025; рахунок-фактура (інвойс) №YC2510-1 від 21.11.2025; коносамент №SZBS25110042A від 21.11.2025; автотранспортна накладна №6614 від 13.01.2026; декларація про походження товару №YC2510-1 від 21.11.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №77 від 15.01.2026; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 11.11.2025; додаткова угода №2 від 11.08.2025 до зовнішньоекономічного договору; зовнішньоекономічний договір №1812LE-2023 від 18.12.2023.
Додатково на вимогу митного органу позивачем додано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.12.2023 №1812LE-2023, додаткову угоду від 11.08.2025 №2, видаткові накладні від 13.11.2024 №1311499, від 26.06.2024 №2606288, від 25.04.2025 №2504407, податкову накладну від 24.04.2025 №530, лист №02-01/2026 від 01.01.2026 щодо страхування вантажу, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 04.01.2021 №00305/21, прайс-лист б/н від 11.11.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, ціна товару, умови поставки та оплати товару визначені в рахунку-фактурі (інвойс) №YC2510-1 від 21.11.2025.
Відповідно до цього інвойсу ціна товару становить 38 740,80 доларів США, що відповідає фактурній вартості, відображеній в МД від 16.01.2026 №26UA205140002037U6 (графа 22). Умови поставки товару - FOB CN Qingdao (графа 20).
До митної вартості включені витрати на транспортування товару до митного кордону України морським та автомобільним транспортом (з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт) в загальній сумі 157 669,57 грн, на підтвердження чого митниці надано рахунок на оплату (транспортних витрат) №77 від 15.01.2026.
Позивач листом від 19.01.2026 вих. №19/01-01 повідомив митний орган про те, що для підтвердження витрат на транспортування та морське перевезення надано рахунок про транспортні витрати №77 від 15.01.2026, який виданий ТОВ “ФЕЙРЛОДЖІКС». Відповідно до умов договору №00305/21 від 04.01.2021, укладеного між ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» та ТОВ “ФЕЙРЛОДЖІКС», а саме пункту 4.1.3 оплата за виконані послуги здійснюється шляхом банківського переказу протягом 5-ти календарних днів з моменту приймання вантажу на складі замовника. Врахуваючи вище вказане, оплата за надані послуги не була здійснена, оскільки товар не доставлений та не прийнятий на складі ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН».
Додатково на запит митниці позивач надав копію зовнішньоекономічного договору (контракту) №1812LE-2023 від 18.12.2023. Крім того, позивач повідомив, що зовнішньоекономічний договір (контракт) від 18.12.2023 № 1812LE-2023 та додаткову угоду від 11.08.2025 №2 було подано до митного оформлення з митною декларацією №26UA205140002037U6 від 16.01.2026 з позначкою «m», оскільки митне оформлення за цим контрактом вже здійснювалось.
Також позивач зазначив, що страхування вантажу не здійснювалось, що підтверджено листом ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» №02-01/2026 від 01.01.2026.
До митного оформлення було подано податкові накладні від 25.06.2024 №517, від 12.11.2024 №733, проте в повідомленні декларанту від митниці було вказано, що вони не є достатнім документальним підтвердженням вартості оцінюваного товару, оскільки не доведено актуальність заявленої в документах інформації на поточний період. Внаслідок цього позивачем додатково надано видаткову накладну №2504407 від 25.04.2025 та податкову накладна №530 від 24.04.2025 на модель LEXXIS 385/65R22.5 Lex Galaxy LG3 24PR 164K.
У повідомленні від митниці було зазначено, що митна декларація країни відправлення від 21.11.2025 №435020250000096292 відсутня на сайті Митної адміністрації Китайської Народної Республіки, проте продавець повідомив засобами електронного зв'язку, що вона достовірна та звернувся до митного органу країни відправлення за поясненнями. Експортна декларація є додатковим документом, внаслідок чого ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» не має повноважень на перевірку достовірності отриманої від продавця експортної декларації.
Декларантом було надано під час декларування товару прайс-лист виробника товару від 11.11.2025 б/н, який виданий імпортеру виключно на партію товарів, поданих до митного оформлення. Додатково на вимогу митниці позивачем надано копію оновленого прайс-листа №б/н від 11.11.2025, що містить весь асортимент товару продавця та призначений для широкого кола покупців.
Вищенаведеним листом позивач повідомив митний орган про надання всіх наявних документів.
На думку суду, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, вартості вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування товару до митного кордону України.
Зауваження митниці щодо видаткових накладних від 13.11.2024 №1311499 та від 26.06.2024 №2606288 не спростовують заявленої митної вартості саме спірної партії товару, оскільки митна вартість визначена не на підставі цих видаткових накладних, а на підставі контракту №1812LE-2023 від 18.12.2023, інвойсу №YC2510-1 від 21.11.2025, тому недоліки документів, які стосуються попередніх господарських операцій, не доводять недостовірності ціни оцінюваного товару.
Посилання митниці на неподання заявки до договору транспортно-експедиційного обслуговування також не є достатньою підставою для невизнання митної вартості, оскільки вартість перевезення підтверджена рахунком на оплату №77 від 15.01.2026. При цьому митний орган не довів, що заявлена сума транспортних витрат є недостовірною або що позивач поніс інші витрати, які не були включені до митної вартості.
Ненадання банківських документів про оплату транспортних послуг під час декларування саме по собі не свідчить про непідтвердження транспортної складової митної вартості, оскільки стаття 53 МК України вимагає подання документів, що містять відомості про вартість перевезення, а не виключно документів про фактичну оплату таких послуг на момент митного оформлення.
Щодо знижки у розмірі 717,00 доларів США, зазначеної у додатковій угоді №2 від 11.08.2025, суд зазначає, що сама по собі наявність знижки не свідчить про недостовірність заявленої ціни товару. Митний орган не навів обставин, які б підтверджували, що така знижка є фіктивною, не застосовувалася до спірної поставки або призвела до неповного декларування митної вартості.
Отже, наведені митницею зауваження не свідчать про відсутність у поданих документах відомостей щодо ціни товару, а також інших складових митної вартості, які відповідно до статті 58 МК України підлягають включенню до неї, не підтверджують наявності розбіжностей у таких документах та не доводять неможливості визначення митної вартості за основним методом.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).
Як зазначалося судом вище, страхування вантажу не здійснювалось, що підтверджено листом ТОВ “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» №02-01/2026 від 01.01.2026.
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару також не визначають ціну товару для конкретно визначеного покупця, а тому не підтверджують ціну задекларованого товару.
На підтвердження вартості транспортних витрат, як зазначалося судом вище, надано митниці рахунок на оплату №77 від 15.01.2026.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: - товар на рівні - 3,01 дол. США/кг за ЕМД №UA100330/2025/122813 від 29.12.2025, зміст якої перевірити суд позбавлений можливості.
На вимогу суду в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 27.03.2026 митниця не надала документів, на підставі яких здійснила коригування митної вартості товару, зокрема не надала ЕМД №UA100330/2025/122813 від 29.12.2025, яку взяла за основу для збільшення митної вартості. В той же час, частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Враховуючи те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000096 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі “Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі “Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі “Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору (2662,40 грн), витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20767,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правничої (правової) допомоги №ЮК-371/16-02/26 від 16.02.2026; додаткової угоди №1 від 16.02.2026 до цього договору; рахунку від 16.02.2026; банківської виписки за 17.02.2026; платіжної інструкції від 17.02.2026 №20011 на суму 20767,00 грн.
Як слідує із додаткової угоди №1 від 16.02.2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги №ЮК-371/16-02/26 від 16.02.2026, розмір винагороди (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги щодо складання, підписання та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000096 становить 20767,00 грн.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 6662,40 грн (з них: судовий збір у сумі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.01.2026 №UA205140/2026/000003/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/000096.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» судові витрати у сумі 6662,40 грн (шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 37502437).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя Н. В. Стецик