м. Вінниця
04 травня 2026 р. Справа № 120/9038/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2025 №905140147818, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Тому, з метою захисту своїх прав позивач через представника звернувся до суду з вимогою скасувати спірне рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02 червня 2025 року.
Ухвалою від 07.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені). Установлено строк для подання відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за наслідком цього прийняте рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058. Відповідач при розгляді заяви встановив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058. З огляду на те, що в заяві не зазначено на який саме вид пенсії претендує позивач, підстави для її задоволення відсутні.
Надалі, відповідач-2 подав відзив, у якому акцентує на правомірності рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 09.06.2025 №905140147818.
Окремо звертає увагу, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не вирішувало питання призначення пенсії, тому дії зобов'язального характеру не можуть бути покладені на останнього.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 2008 отримував пільгову пенсію за Списком №2, що не заперечується жодною із сторін.
Позивач звернувся 02.06.2025 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по досягненню пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області та прийнято рішення від 09.06.2025 №905140147818 про відмову в перерахунку пенсії.
Відповідно до рішення, оскільки в заяві не зазначено на який саме вид пенсії претендує заявник, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Позивач не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним, тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спірним у цій справі є рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 09.06.2025 №905140147818 про відмову в перерахунку пенсії. Відповідно до рішення, оскільки в заяві не зазначено на який саме вид пенсії претендує заявник, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Позивач не погоджується із спірним рішенням з огляду на те, що його заява від 02.06.2025 оформлена згідно із Додатком до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, де вказано лише прохання призначити пенсію згідно з ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Жодних інших вимог по порядку обрахунку пенсії у цій заяві не вказувалося.
Оцінюючи доводи сторін суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 2008 отримував пільгову пенсію за Списком №2, що не заперечується жодною із сторін.
Із заявою про призначення пенсії по досягненню пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону №1058 звернувся вперше 02.06.2025.
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обумовлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до п. 1.9 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу.
Згідно із п. 1.8 розділу I Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із заявою від 02.06.2025, долученою відповідачем як доказ звернення позивача, заявник просив призначити пенсію (а.с.40). Ця заява відповідає формі згідно із Додатком до до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 1.1 розділу I).
Тож стверджувати про відсутність виду пенсії у заяві підстав немає, оскільки вона подавалась за затвердженою Додатком формою.
Зрештою, відповідно до абзацу четвертого пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково.
Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, проте не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
В контексті спірного питання суд зазначає що Верховний Суд у своїй сталій практиці вказує на недопустимість надмірного формалізму при розгляді звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, якщо суть поданої заяви зрозуміла та очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Так, відповідно до позиції Верховного Суду (постанова від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17) щодо форми та змісту заяви, з якою позивач звернувся до Пенсійного органу, вказав на недопущення надмірного формалізму, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Отже, суд погоджується з доводами позивача про порушення його права на належне пенсійне забезпечення, а рішення відповідача-1 не відповідає критерію правомірного, обумовленого статтею 2 КАС України.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2025 №905140147818, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
З приводу похідної вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно з ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.06.2025, то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що в силу Закону 1058, саме територіальні органи Пенсійного фонду України приймають документи, розглядають їх та приймають рішення про призначення, перерахунок або відмову в призначенні пенсії.
Вимога призначити пенсію у спірному випадку є передчасною через те, що територіальний орган Пенсійного фонду України не виконав прямого обов'язку, який зокрема, полягає в перевірці документів та без дослідження права позивача на призначення пенсії відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.
Відповідачі не розглянули заяву позивача від 02.06.2025 в порядку, передбаченому пенсійним законодавством, не дослідили та не надали оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком, тому суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання щодо органу, який має повторно розглянути заяву від 02.06.2025 суд враховує таке.
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10). Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за результатом її розгляду прийняте спірне рішення.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.
Тож, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 02.06.2025 про призначення пенсії відповідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, тому відсутні правові та фактичні обставини для покладення на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.06.2025 №905140147818 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 про призначення пенсії відповідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 807,46 грн (вісімсот сім гривень 46 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54000, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1);
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22)
Повне судове рішення складено 04.05.2026.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна