м. Вінниця
04 травня 2026 р. Справа № 120/16349/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Ладжитлосервіс "Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування акта ревізії, вимоги
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (далі - КП «Ладжитлосервіс» Ладижинської міськради Гайсинського району Вінницької області, позивач) до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі -аудитслужба, управління, відповідач) із позовом, в якому просило:
- визнати акт ревізії №260206-30/27 протиправним та скасувати його;
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.09.2025 р. №260206-14/3112-2025.
В обґрунтування вимог позивач вказує на те, що у вимозі не зазначено чітко, яких саме заходів має вжити підприємство для усунення недоліків. Вказані у Акті ревізії порушення та у довідці зустрічної звірки розбіжності не підтверджуються та обгрунтовано спростовуються; склад та обсяг робіт у актах виконаних будівельних робіт відповідають складу та обсягам робіт передбачених проектно кошторисною документацією, договірною ціною; фактичне виконання будівельних робіт підтверджено технічним наглядом, підрядником, замовником і не спростовано у законом встановлений спосібслужбовими особами Управління Держаудитслужби; питання експлуатації житлового будинку по вул. Піонерська, 12, в м. Ладижин, Вінницької області не висвітлено в акті ревізії №260206-30/27 від 08.08.2025, а твердження у акті ревізії про безпідставність включення до договірної ціни і актів виконаних будівельних робіт коефіцієнту 1,2 зроблені виключно на необгрунтованих первинними та бухгалтерськими документами, припущеннях осіб, які проводили ревізію.
Обсяг витрат труда робітників-будівельників, які включені до локального кошторису до твердої договірної ціни та Актів КБ-2в №1 за липень 2021 року (від 19.07.2021), №2 за вересень 2021 року (від 27.09.2021), №3 за листопад 2021 року (від 03.11.2021), №4 за листопад 2021 року (від 16.11.2021), №5 за грудень 2021 року (від 17.12.2021), №1 за серпень 2022 року (від 26.09.2022) року, в повній мірі відповідають обсягу витрат труда робітників-будівельників, передбачених в проектно-кошторисній документації, яка належним чином отримала позитивний експертний звіт від 09.12.2020 №582-20- К, як така, що відповідає вимогам будівельного законодавства, в тому числі щодо відповідності п.п. 6.1.2 та 6.3.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013.
При цьому, зазначена вимога про відповідність виконуваних робіт проектно- кошторисній документації передбачена пунктом 1.1. Договору №81 від 29.06.2021 і унормовано ч.1 ст. 877 Цивільного кодексу, що не спростовано працівниками аудитслужби у акті ревізії.
Ухвалою від 28.11.2025 р. прийнято позовну заяву, відкрито провадження та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою від 02.12.2025 р. відмовлено в задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 11.12.2025 р. відмовлено в розгляді справи із викликом учасника справи.
15.12.2025 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та вказав на те, що зміст вимоги сформульовано чітко і конкретизовано. Отже питання кого саме з працівників підприємства може бути притягнуто до відповідальності, не становить невизначеності. Стосовно акту ревізії зазначив, що такий не може бути скасований, адже не є актом індивідуальної дії.
Також вказав, що пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Щодо включення роботи робітників зазначено, що зустрічною звіркою встановлено, що ТОВ «ХАЙТЕК БУД» до локального кошторису договірної ціни Договору №81 та в подальшому до актів приймання виконаних будівельних робіт, форми №КБ-2в включено витрати труда робітників- будівельників в обсязі, що перевищує на 2047,71 люд-год передбачені нормами ресурсних елементних кошторисних норм на загальну суму 140050,45 грн. прямих витрат або 168060,55 грн. з ПДВ, чим порушено п.6.3.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1- 2:2013, яким визначено, що вартість матеріальних ресурсів у складі прямих витрат при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт визначається на підставі виконаних обсягів робіт, нормативних витрат матеріальних ресурсів, визначених за ресурсними елементними кошторисними нормами, та їх вартості за договірною ціною.
Пунктом 6.1.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013, яким визначено, що заробітна плата в складі прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних трудовитрат, фізичних обсягів виконаних робіт та вартості людино-години, що відповідає середньому нормативному розрядові цих робіт для ланки робітників-будівельників і монтажників, робітників, зайнятих на керуванні і обслуговуванні будівельних машин та механізмів, розрахованої та погодженої в договірній ціні.
Враховуючи вищезазначене відхилення у витратах труда робітників-будівельників, відхилення загальновиробничих витрат становить 75917,58 грн або 91101,10 грн з ПДВ та прибутку 15595,36 грн або 18714,43 грн з ПДВ.
Щодо включення до актів приймання виконаних будівельних робіт, форми №КБ-2в робіт та витрат, які не передбачені договірними цінами.
Перевіркою виконання договору підряду на капітальний ремонт - утеплення фасадів житлового будинку №60 по вул. Ентузіастів в м. Ладижин Вінницької області - з проведенням ресурсозберігаючих заходів (третя черга) (коригування) від 06.11.2020 №89 при співставленні обсягу і вартості робіт та витрат, включених ТОВ «ХАЙТЕК БУД» до актів приймання виконаних будівельних робіт, форми №КБ-2в із обсягами і вартістю, передбаченими локальним кошторисом договірної ціни Договору №89 встановлено розбіжність на загальну суму 73784,22 грн з урахуванням ПДВ, зокрема по актах приймання виконаних будівельних робіт, форми №КБ-2в від 02.07.2021 за липень 2021 року №3 (всі роботи та витрати крім витрат «Плити теплоізоляційні із пінополістиролу, ПСБ-С, товщина 100 мм») - 24992,18 грн з ПДВ, від 19.08.2021 за серпень 2021 №5 - 48792,04 грн, чим порушено п.6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
Також відповідач вказує, що твердження позивача щодо не отримання ними належним чином зареєстрованого у системі електронного документообігу запиту спростовуються тим, що відповідно до пункту 12 статті 10 Закону №2939 Управлінням проведено зустрічну звірку з питань документального та фактичного підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку КП «Ладжитлосервіс» із ТОВ «ХАЙТЕК БУД» за період з 01.01.2021 по 30.04.2025.
В ході зустрічної звірки з метою отримання документів директору ТОВ «ХАЙТЕК БУД» надано запит від 27.06.2025 №1 (копія додається) за формою, визначеною додатком 6 Методичних рекомендації з організації, проведення ревізії та реалізації її результатів, затверджених наказом Держаудитслужби від 13.09.2023 №274. Вказаний запит отримано директором ТОВ «ХАЙТЕК БУД» 27.06.2025 із відміткою на примірнику Управління. Про надання запиту зроблено запис на сторінці 4 довідки зустрічної звірки від 11.07.2025 №260218-31/12-з.
Окрім того, зазначено й про те, що ФОП ОСОБА_1 в порушення пункту 6.3.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013, пунктів 6.1, 6.2 Пастанови №281 до актів приймання виконаних будівельних робіт, форми №КБ-2в включено витрати будівельних матеріалів в обсягах, що перевищують обсяги передбачені ресурсними елементними кошторисними нормами, не підтверджено роботи по їх улаштуванню та монтажу.
Також в ході перевірки не підтверджено виконання робіт ФОП ОСОБА_1 в натурі з утеплення фасадів мінеральними плитами товщиною 30 мм з опорядженням декоративним розчином за технологією Cerezit (укоси, ширина до 300 мм) площею 117,6 м2, утеплювач з мінеральної вати Fastrock фірми Rockwool - 125,832 м2, розбирання покриттів з листової сталі, улаштування покриття з листової сталі тільки скатів на загальну суму 146958,78 грн з врахуванням єдиного податку, які включені до актів (КБ-2в) №1 за вересень 2021 року та листопад 2021 року №3.
Відтак, на думку відповідача, вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи , оцінивши докази, суд встановив наступне.
У період з 30.05.2025 по 08.08.2025 відповідно до пункту 2.4.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2025 року, на підставі направлень працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Ладжитлосервіс» за період з 01.01.2021р. по 30.04.2025 р.
За результатами проведеної ревізії 08.08.2025 р. складено акт №260206-30/27 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ладжитлосервіс» за період з 01.01.2021 по 30.04.2025, в якому відображено виявлені порушення.
Не погоджуючись із зафіксованими у акті висновками КП «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради подало свої заперечення на нього.
За наслідком розгляду заперечень управління листом від 03.09.2025 №262206-14/1360-2025 надіслало висновок на заперечення до Акта ревізії, яким відмовило у прийнятті та врахуванні заперечень.
11.09.2025 р. аудитслужбою сформовано вимогу «Про усунення виявлених порушень» №260206-14/3112-2025, в якій вимагає забезпечити:
- пункт 1 : розгляд результатів проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників КП «Ладжитлосервіс», які допустили порушення із прийняттям відповідних розпорядчих документів ;
- пункт 2: відшкодування, відповідно до норм ст.ст.611, 629 Цивільного кодексу на користь бюджету громади завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 3258193,64 грн;
- пункт 3 : надходження орендної плати за нерухоме майно та її індексації до бюджету громади на загальну суму 3519932,26 грн та до КП «Ладжитлосервіс» - 245905,65 грн, відповідно до норм ст.ст. 611, 629 Цивільного кодексу та умов укладених договорів оренди;
- пункт 4 : дотримання вимог нормативно -правових актів, що регламентують використання бюджетних коштів на проведення ремонтно - будівельних робіт, публічні закупівлі, ведення бухгалтерського обліку.
Не погоджуючись із вимогою та актом перевірки, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначаються Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон №2939-XII), частиною першої статті 1 якого установлено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Пунктом 1 “Положення про Державну аудиторську службу України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, встановлено, що Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну аудиторську службу України).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина друга статті 2 Закону №2939-ХІІ).
За визначенням, наведеним у частині першій статті 3 Закону №2939-ХІІ державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
За змістом пунктів 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Держаудитслужба та її територіальні органи мають право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, контролюючий орган має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не вжито заходів щодо усунення виявлених під час здійснення перевірки порушень законодавства.
“Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі -Порядок №550).
За приписами Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому (пункт 45).
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (пункт 46).
У разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних правопорушень, акти таких ревізій з додатками до акта ревізії у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів (пункт 48).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 10 Закону №2939-XII передбачає обов'язок при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 35 Порядку №550 акт ревізії містить констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень.
Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якій вона адресована (відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.12.2024 у справі №440/4083/22).
За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що “конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23.02.2016 року по справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.
Відповідна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 також дійшов висновків, що “законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкта (об'єкта контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.
До того ж, у постанові від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 ВС зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
До подібних висновків Верховний Суд дійшов і у постановах від 06.08.2020 у справі №826/6254/17, від 11.09.2018 у справі №825/1481/16, від 11.10.2018 у справі №813/4101/17, від 20.11.2018 у справі №815/4223/16.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов'язки для свого адресата, а відтак, наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення з відповідним позовом.
Окрім того, у контексті цього питання варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, аналізуючи посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.02.2018 у справі №822/2087/17, зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що “законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.
В контексті наведеного оцінюючи правомірність пункту 1 спірної вимоги, суд вказує наступне.
Так, пункт 1 оскаржуваної вимоги вказує на необіхідність розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників підприємства, відповідальних за допущені порушення.
Оскаржуючи цей пункт позивач вказує, що у ньому відсутній конкретний спосіб виконання.
Разом з тим, суд зазначає, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування.
Ба більше, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу наділений саме керівник підприємства. Одночасно, вказана обставина не позбавляє підконтрольного об'єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання певних роз'яснень.
Суд наголошує, що наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.
Виявлення винних осіб у порушеннях, зазначених у спірній вимозі та притягнення їх до встановленої законом відповідальності, що є предметом спірної вимоги, є правом керівника підконтрольної установи, який обирає спосіб усунення виявлених порушень та має обов'язок виконання вимоги та інформування органу контролю про усунення виявлених порушень.
Органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання саме в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Окремо суд зауважує, що в акті ревізії (арк. акту 10) вказано відповідальних осіб, які допустили правопорушення. Тобто акт ревізії містить інформацію про відповідальних осіб за вчинені правопорушення.
Стосовно пункту 2 спірної вимоги, яким вказано на необхідність забезпечити відшкодування завищеної вартості ремонтно -будівельних робіт на загальну сум у 3 258 293, 64 грн., то суд вказує наступне.
В акті ревізії Ревізією проведеною відповідачем встановлено, що в порушення частини 1 статті 526, частини 1 статті 629, частини 1 статті 837, частини 1 статті 875, частини 1 статті 877, частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, пунктів 4.6, 5, 5.2, 5.3, 5.4, 5.7, 5.9, 5.14, 5.17, 5.31, 6.1, 6.2, 6.5 Настанови з визначення вартості будівництва Кошторисних норм України у будівництві, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), пунктів 5, 6, 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, Методичних рекомендації з формування собівартості будівельно- монтажних робіт (нова редакція), затверджених наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010 №573, пункту 1.12. Кошторисних норм України у будівництві «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи, Вказівки щодо застосування», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 15.06.2021 №156, пунктів 6.1.2, 6.3.3, 6.4.3 Правил визначення вартості будівництва, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, пункту 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, пункту 5 Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.10.2016 №281 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 №196, пункту 2.1. Вказівок щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 28.12.2012 №667, підрядними організаціями ТОВ «ХайтекБуд», ТОВ «Комплектенергобуд», ПП «Монтажсервіс», ТОВ «ЖилСітіБуд», ТОВ «БВ Промбуд», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 завищено вартість та об'єми ремонтно- будівельних робіт, які Позивачем прийнято у оплачено повному обсязі на загальну суму 3258193,64 грн.
Суд зауважує, що в позовній заяві позивач наводить аргументи стосовно протиправності вимоги в частині відшкодування лише стосовно ТОВ "ХайтекБуд" та ФОП ОСОБА_1 , однак не спростовує виявлені в ході ревізії порушення із рештою підрядних організацій.
Щодо відшкодування збитків, то суд вказує, що дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов'язків особи, а лише фіксують певні факти.
Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 820/339/17, від 11.02.2020 у справі № 804/2282/16.
Відповідно до пункту 1.3 “Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України», затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України 19.10.2006 №346/1025/685/53 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1166/13040; далі - Порядок) матеріальна шкода (збитки) втрата активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб; втрата активів безповоротне зменшення активів через: перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні; зменшення частки державної (комунальної) власності у статутному фонді господарського товариства; розмір матеріальної шкоди (збитків) вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.
Вказаний порядок є чинним, застосовується в усіх випадках виявлення порушень законодавства та регламентує, серед іншого, порядок взаємного інформування органів державного фінансового контролю та правоохоронних органів.
Суд вказує, що про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю та про їх наявність може бути зазначено у вимозі, та це не свідчить, що за цією вимогою вони можуть бути примусово стягнуті шляхом звернення вимоги до виконання. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто, пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження.
Проте, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 808/4044/17, від 28.02.2020 у справі № 2040/6542/18, від 18.03.2020 у справі № 826/14169/17, від 18.03.2020 у справі № П/811/140/17, від 31.03.2020 у справі № 817/650/18, від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отож, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками Верховного Суду, тому саме вони підлягають застосуванню.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у випадку відсутності факту добровільного відшкодування збитків, такі збитки стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а питання щодо наявності збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, а не судом за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Отже із урахуванням процитованого суд не надає оцінку наявності збитків та їх розміру в цій справі, адже дані обставини мають перевірятись судом, який розглядатиме позов про їх стягнення, а не судом за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Щодо п. 3 спірної вимоги, надходження орендної плати за нерухоме майно та її індексації до бюджету громади на загальну суму 3519932,26 грн та до КП «Ладжитлосервіс» - 245905,65 грн, відповідно до норм ст.ст. 611, 629 Цивільного кодексу та умов укладених договорів оренди, то суд вказує наступне.
Так, на арк. 19 акту ревізії вказано, що ТОВ "МХП-РІТЕЙЛ" не сплачено оренду за період з 01.05.2024 р. по 30.06.2024 р., 01.08.2024 р. по 30.04.2025 р. на загальну суму 378 000 грн.
Позивач вказує, що правові підстави отримувати та перераховувати від орендарів орендну плату до ради відсутні.
Тут суд зауважує , що згідно п.3.7 умов Договору оренди №324 від 01.08.2022 р. укладеного між Ладижинською міською радою та ТОВ "МХП -Рітейл", Орендна плата перерахована несвоєчасно (просторочення оплати більш ніж на 30 календарних днів) або не в повному обсязі (просторочення оплати більш ніж на 30 календарних днів), стягується Орендодавцем (в частині належній державному бюджету) та /або Балансоутримувачем (в частині належні Балансоутримувачу).
Отже, умовами договору прямо визначено, що функція стягнення заборгованості є розмежованою і залежить від належності коштів.
З урахуванням положень ст. 611 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов'язання (зокрема, стягнення заборгованості, застосування санкцій тощо) можуть застосовуватись виключно тією стороною, якій належить відповідне право вимоги.
Таким чином у частині коштів, що підлягають зарахуванню до бюджету, особою, що має право вимоги є саме Орендодавець (Рада), відповідно, саме на нього покладено обов'язок вживати заходів щодо їх стягнення у разі порушення орендарем умов договору.
Балансоутримувач (КП «Ладжитлосервіс») ж має право та обов'язок вживати заходів виключно щодо тієї частини орендної плати, яка належить йому, і не наділений повноваженнями здійснювати примусове стягнення коштів до бюджету громади.
А отже, в частині п.3 вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Стосовно п. 4 спірної вимоги, то суд зауважує, що позивач не наводить аргументи, які свідчать про протиправність даної вимоги, при цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний здійснювати свою діяльність із дотриманням вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини.
Враховуючи викладене, в цій частині вимога також є правомірною.
При цьому, визначаючись щодо предмету оскарження, а саме, акту ревізії, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Суд зауважує, що нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб'єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України та (або) законом порядку у письмовій формі (крім випадків, визначених частиною другою статті 47 цього Закону), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
В свою чергу, акт ревізії є службовим документом , який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення .
За таких обставин акт ревізії є лише засобом документування, а отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог КАС України.
Тобто, у даному випадку, позивачем був обраний не вірний спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту ревізії.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 6056 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1514 грн. (2/3 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 3 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 11.09.2025 р. №260206-14/3112-2025.
В решті заявлених вимог, - відмовити.
Стягнути на користь Комунального підприємства «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області сплачений судовий збір 1514 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство "Ладжитлосервіс" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Процишина, 12, м .Ладижин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 38023108)
Відповідач: Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40479560)
Повний текст рішення сформовано 4.05.2026р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна