м. Вінниця
28 квітня 2026 р. Справа № 640/60/19
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,
представника позивача: Бибика В.А.,
представника відповідачів: Ткача С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця&Сервіс" до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
02.01.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" до Головне управління ДПС у м.Києві, Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень від 01.12.2017 за №345110/37284412, від 28.11.2017 за №331550/37284412, від 01.12.2017 за №345109/37284412, від 17.04.2018 за №653049/37284412, від 17.04.2018 за №653050/37284412 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2029 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 замінено Головне управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/60/19 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду справу № 640/60/19 прийнято до провадження та надано сторонам строк для надання письмових пояснень щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду в порядку процесуального правонаступництва допущено заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665).
22.04.2025 представницею ДПС України за допомогою підсистеми "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в яком остання просила суд закрити провадження в частині позовних вимог щодо скасування рішень №345110/37284412 від 01.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 30 від 01.11.2017, № 331550/37284412 від 28.11.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 02.11.2017, № 345109/37284412 від 01.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 06.11.2017, а також в частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні 01.11.2017 №30, від 06.11.2017 №13 та від 02.11.2017 №12. Також просила в іншій частині прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" в повному обсязі.
В подальшому, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2025 вирішено розгляд справи № 640/60/19 проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 20.01.2026.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 вирішено допустити участь представника Головного управління ДПС у м.Києві під час розгляду адміністративної справи № 640/60/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2026 судовий розгляд справи відкладено на 10.02.2026, з підстав визначених ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 за заявою представника позивача, в порядку процесуального правонаступництва, вирішено допустити заміну первісного позивача у цій справі ТОВ "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" (код ЄДРПОУ 37284412) на його правонаступника ТОВ "Столиця&Сервіс" (код ЄДРПОУ 37284412). Також, вирішено відкласти судовий розгляд справи на 19.03.2026.
За клопотанням представника позивача та у зв'язку з неявкою представників сторін, судове засідання відкладено на 09.04.2026.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2026 вирішено допустити участь представника позивача під час розгляду адміністративної справи №640/60/19 в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Протокольною ухвалою від 09.04.2026 судове засідання відкладено до 28.04.2026.
27.04.2026 представником позивача за допомогою підсистеми "Електронний суд" подано заяву про часткову відмову від позову та закриття провадження у справі в цій частині. Зокрема, представник позивача просив прийняти часткову відмову від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування прийнятих податковим органом рішень від 01.12.2017 за №345110/37284412, від 28.11.2017 за №331550/37284412, від 01.12.2017 за №345109/37284412 про відмову в реєстрації податкових накладних №30 від 01.11.2017, №12 від 02.11.2017 та №13 від 06.11.2017, а також щодо зобов'язання зареєструвати зазначені ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник позивача, покликався на положення ст. 189 КАС України, зазначив, що позовні вимоги сформульовані в позовній заяві, що стосуються податкової накладної № 30 від 01.11.2027, податкової накладної №12 від 02.11.2017, податкової накладної № 13 від 06.11.2017 на даний час є неактуальними, оскільки вони є зареєстрованими і з приводу них відсутній спір.
В судовому засіданні 28.04.2026 представник позивача підтримав заявлене раніше клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог. Також наполягав на задоволенні решти заявлених позовних вимог з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні не заперечував щодо закриття провадження в частині позовних вимог. При цьому, заперечив щодо задоволення решти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема вказав на законність та обґрунтованість прийнятих Комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішень від 17.04.2018 за №653049/37284412, від 17.04.2018 за №653050/37284412 про відмову в реєстрації податкових накладних №50 від 03.11.2017 та №51 від 03.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За наслідками розгляду поданого представником ТОВ "Столиця&Сервіс" клопотання про відмову від частини позовних вимог, враховуючи попередньо подане представником ДПС України клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, від яких відмовився позивач суд протокольною ухвалою від 28.04.2026 прийняв відмову позивача та ухвалив закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішень №345110/37284412 від 01.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 30 від 01.11.2017, № 331550/37284412 від 28.11.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 02.11.2017, № 345109/37284412 від 01.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 06.11.2017, а також в частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні 01.11.2017 №30, від 06.11.2017 №13 та від 02.11.2017 №12.
Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив з наступного.
Частиною 1 статі 189 КАС передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписи статті 189 КАС України в частині, що стосуються відмови позивача від позову та наслідків такої відмови, кореспондуються із пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відтак, за результатами розгляду заяви позивача про відмову від позову суд дійшов висновку, що підстави для неприйняття такої відмови відсутні, що є наслідком закриття провадження у справі. Приймаючи відмову від позову, суд також враховує і те, що такі дії позивача не суперечать закону та не порушують права, свободи або інтереси інших осіб.
Щодо решти заявлених позовних вимог то, суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
17.08.2017 між ТОВ "ФПК "Вітязь", правонаступником якого є ТОВ "Столиця&Сервіс" (Продавець) та ТОВ "Стромат "Спецбетон" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №05/07-2017, згідно з умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, а саме - пісок річковий, на умовах і в порядку, обумовлених цим договором.
Умовами договору визначено, що загальна кількість піску річкового, сума всіх партій, відвантажених в період дії договору визначається на підставі видаткових накладних (товарно-транспортних) накладних.
На підставі цього Договору, Товариство поставило ТОВ "Стромат "Спецбетон" пісок річковий у кількості 714,01т. на загальну суму 97271,27 грн., що підтверджується видатковою накладною № 000743 від 03.11.2017 (том 1 а.с. 230) та товарно-транспортними накладними № 06012, № 06013, № 06014, № 06015, № 06016, № 06017, № 06018, № 06019, № 06020, № 06084, № 06095, № 06096, № 06102,№ 06103 від 03.11.2017р. (том 1 а.с. 231-244). Оплата затовар була проведена платіжним дорученням № 4815 від 03.11.2017 (том 1 а.с. 245), що підтверджується наявним в матеріалах справи Журналом-ордером і відомістю по рахунку 6311 Розрахунки з вітчизняними Замовниками за 01.11.2017 по 30.11.2018 (том 1 а.с.246-248).
Також, на виконання умов Договору №05/07-2017 Товариство поставило ТОВ "Стромат "Спецбетон" пісок річковий у кількості 252,70т. на загальну суму 42 809,89 грн., що підтверджується видатковою накладною № 000744 від 03.11.2017 (том 2 а.с. 38) та товарно-транспортними накладними № 06135, № 06162, № 06163 від 03.11.2017 (том 2 а.с. 39-41). Оплата за товар була проведена платіжним дорученням № 4815 від 03.11.2017 (том 2 а.с. 42), що підтверджується Журналом-ордером і відомістю по рахунку 6311 Розрахунки з вітчизняними Замовниками за 01.11.2017 по 30.11.2018 (том 2 а.с. 43).
Як повідомлено представником позивача у позовній заяві, товар було доставлено, автотранспортом перевізника - ТОВ «Автобудкомплекс», відповідно до договору № АБК-159 від 01.08.2017 на транспортне обслуговування перевезення вантажів (том 1 а.с. 52-54).
У зв'язку із вказаними поставками товару, Товариством було виписано ПН № 50 від 03.11.2017 на суму поставленого товару 97 271,27 грн (том 1 а.с. 249) та № 51 від 03.11.2017 на суму поставленого товару 42 809,89 грн. (том 2 а.с. 45).
20.11.2017 ТОВ "ФПК "Вітязь", правонаступником якого є ТОВ "Столиця&Сервіс", на виконання вимог приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) було складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 03.11.2017 за №50, №51.
Разом із тим за допомогою програми електронного документообігу позивачу надійшла Квитанція, згідно якої документ прийнято, реєстрація зупинена. Зокрема зазначено: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2505. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу".
На виконання даних вимог позивачем подано відповідачу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена. Надано пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійсненої господарської операції з контрагентом.
Разом із тим, Комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, прийнято рішення від 17.04.2018 за №653049/37284412, від 17.04.2018 за №653050/37284412 про відмову у реєстрації податкових накладних позивача від 03.11.2017 за №50, №51 в ЄРПН. Підставами вказано - ненадання платником податків копій документів: Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; Документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).
Не погоджуючись з рішеннями Комісії від 17.04.2018 за №653049/37284412, від 17.04.2018 за №653050/37284412, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до пп.пп. 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 14.1.60. Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016).
У свою чергу, відповідно до п. 74.2. Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з положеннями п. 20.2. Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 201.16 реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 201.16.1 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Згідно з положеннями п.п. 201.16.2 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.3. Податкового кодексу України).
Зазначена комісія приймає рішення про:
реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних позивача була зупинена у зв'язку з відповідністю, як зазначено ДФС України, пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків - за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах.
Відповідно до п. 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема (п. 1): обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
Водночас, аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Суд зазначає, що відповідач по справі у спірних рішеннях, обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які саме первинні документи складені, на думку відповідача, з порушенням законодавства, з огляду на специфіку господарської операції.
Рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача.
Сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо дійсного укладання договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог якого складена спірна податкова накладна.
Суд акцентує увагу, що згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановлено частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірних операцій та не доведено зворотнє.
Також, суд враховує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення від 17.04.2018 за №653049/37284412, від 17.04.2018 за №653050/37284412 підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про реєстрацію податкових накладних, слід зазначити, що відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (із змінами; далі - Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:
1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).
Відтак, оскільки рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних/ розрахунків підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 03.11.2017 №50, №51
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця&Сервіс" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 27.12.2018 №3851 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8810,00 грн. за п'ять основних та п'ять похідних позовних вимог.
Під час розгляду справи позивач відмовився від трьох основних та трьох похідних вимог, в зв'язку з чим судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
В даному випадку закриття провадження в частині позовних вимог відбулось за ініціативи позивача в зв'язку з відмовою від частини позовних вимог, відтак сплачена позивачем сума судового збору за відповідні позовні вимоги не підлягає поверненню.
Відповідно на користь позивача слід стягнути судовий збір відповідно до кількості задоволених позовних вимог у розмірі 3524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м.Києві в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення від 17.04.2018 за №653049/37284412, від 17.04.2018 за №653050/37284412 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" №50 від 03.11.2017 днем її подання: 20.11.2017.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" №51 від 03.11.2017 днем її подання: 20.11.2017.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця&Сервіс" сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця&Сервіс" сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця&Сервіс" (вул. Героїв України, 16, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 37284412)
Відповідач 1: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)
Відповідач 2: Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665, код ЄДРПОУ ВП 44116011)
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 04.05.2026
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна