м. Вінниця
04 травня 2026 р. Справа № 120/86/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ". Вказує, що він є єдиною людиною , яка відповідно до закону забов'язана та в змозі утримувати своїх батьків з інвалідністю.
Ухвалою суду від 08.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, а тому розгляд справи судом здійснюється за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19.11.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у зв'язку з наявність матері з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати).
За результатами опрацювання поданих позивачем документів відповідачем 25.11.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом №92, про відмову в наданні позивачеві відстрочки у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи.
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІПро військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022Про введення воєнного стану в Україні (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022Про загальну мобілізацію (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголосити проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XIIпризов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XIIпризов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154(далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІпередбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так згідно з пунктом 13 частини першої цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Аналіз цієї норми дозволяє визначити такі випадки, за яких військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:
1) один із своїх батьків (або один з батьків дружини (чоловіка)) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати;
2) один із своїх батьків (або один з батьків дружини (чоловіка)) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, але вони самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі;
3) один із своїх батьків (або один з батьків дружини (чоловіка)) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім осіб, визначених законом); наявні декілька військовозобов'язаних осіб, які зобов'язані їх утримувати та особа з інвалідністю обирає одного із військовозобов'язаних для догляду за нею.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XIIКабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року затвердив Порядок №560 (далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період утворюється і діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Аналізуючи наведені норми Порядку №560 можна дійти висновку, що військовозобов'язаний має право на подання заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Згідно з додатком 5 до Порядку №560, який визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XIIдокументами, що підтверджують право на відстрочку є:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Отже, у спірних відносинах (позивач оскаржує відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII) необхідно подати: документ, що підтверджує родинні зв'язки (свідоцтво про народження); документ, що підтверджує інвалідність (у цьому разі батька позивача); докази неможливості інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати мати позивача: документ про інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, або ж перебування під арештом (крім домашнього арешту) чи відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Суд зауважує, що пункт 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII стосується надання відстрочки військовозобов'язаним, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
В контексті статті 23 Закону №3543-XII(пункти 9, 13 та 14 частини першої) варто розмежовувати поняття утримання та постійний догляд, які є різними та не завжди збігаються.
Підставою для відмови у наданні відстрочки відповідачем вказано: наявні інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю (мати позивача).
Позивач наполягає на тому, що його сестра, ОСОБА_2 , перебуває за кордоном, та не має можливості повертатися в Україну та здійснювати догляд за матір'ю, а також те, що сестра позивача самостійно виховує неповнолітню дитину.
З цього приводу суд наголошує, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до статей172,202 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суд зазначає, що обов'язок з утримання батьків виникає, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Перебування повнолітньої та працездатної особи за кордоном законодавством не визначено як підставу неможливості виконання нею відповідного обов'язку утримувати своїх батьків, здійснювати піклування та догляд за ними. Так само виховання власних малолітніх дітей не звільняє особу від обов'язку утримувати своїх батьків.
Донька ОСОБА_2 (особи з інвалідністю, мати позивача) зобов'язана утримувати свою маму в силу статей 172, 202 Сімейного кодексу України; вона не є військовозобов'язаною, є працездатною, не є особою з інвалідністю, сама не потребують постійного догляду, не перебуває під арештом, не відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
У цьому випадку заява матері позивача про те, що вона обирає для свого утримання (догляду) сина (позивача) значення не має, оскільки така надається лише у випадку, коли особа з інвалідністю І чи ІІ групи обирає з-поміж кількох військовозобов'язаних того, хто буде здійснювати догляд за нею.
Отже, на переконання суду, позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто може утримувати матір, зокрема, про неможливість здійснення такої її повнолітньою донькою, яка не є військовозобов'язаною та зобов'язана за законом утримувати свою матір.
Будь-які інші об'єктивні або суб'єктивні чинники, як-от відсутність у вказаної оси фактичної чи матеріальної можливості утримувати своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або, наприклад, перебування за кордоном, небажання особи виконувати цей свій обов'язок, не свідчать про дотримання такої обов'язкової умови для набуття військовозобов'язаним права на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, як відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону повинні утримувати визначених цією нормою осіб з інвалідністю.
Відтак, судом встановлено, що у відповідача були підстави для відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
Такі висновки узгоджуються із позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 11.02.2026 по справі №560/4065/25.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що надані позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_4 документи не свідчать про наявність умов, з якими пункт 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII пов'язує надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому у задоволенні позову належить відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Комар Павло Анатолійович