01 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1819/25
Провадження № 33/820/311/26
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретарів судового засідання Романової А.В., Жураківського В.А.,
Купельської Н.П.
захисника Мариняка М.В.
потерпілої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Мариняка М.В. на постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за частиною 2 статті 173-2 КУпАП провадження у справі закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до постанови судді, 11 листопада 2025 року близько 16 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , який протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, повторно висловлювався нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , яка проживає разом з ним, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім того, 19 листопада 2025 року на адресу Летичівського районного суду Хмельницької області з ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області надійшли ще два протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №422241 від 11 листопада 2025 року, ОСОБА_2 ставиться в вину те, що він 11 листопада 2025 року близько 16 год. в АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози (образи нецензурною лайкою) у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , в сторону своєї дружини ОСОБА_4 , яка проживає разом з ним, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №274860 від 11 листопада 2025 року, ОСОБА_2 ставиться в вину те, що він 11 листопада 2025 року близько 16 год. в АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози (образи нецензурною лайкою) у присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 , в сторону своєї дружини ОСОБА_4 , яка проживає разом з ним, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року на підставі ч.1 ст.36 КУпАП об'єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 : справу №678/1816/25 (провадження №3-678-74/26) - за ч. 2 ст.173-2 КУпАП і справу №678/1817/25 (провадження №3-678-76/26) - за ч. 2 ст.173-2 КУпАП, справу №678/1819/25 (провадження №3-678-77/26) - за ч.3 ст.173-2 КУпАП та присвоїно справі №678/1819/25 (провадження №3-678-77/26).
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрито, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень (протоколи про адміністративне правопорушення серія ВАД № 274860 від 11 листопада 2025 року та серія ВАД № 422241 від 11 листопада 2025 року).
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 665 грн. 60 копійок судового збору.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Мариняк М.В. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції в частині визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП відсутні, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися доказом.
Посилається на те, що в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнав, пояснивши, що насильства він не вчиняв, а лише між ним та дружиною відбувся короткочасний словесний конфлікт. Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтвердила пояснення ОСОБА_2 .
Зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких офіційних, встановлених в передбаченому законом порядку відомостей про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпіла перебувають в сімейних відносинах.
На думку захисника, протокол про адміністративне правопорушення не містить описання об'єктивної сторони складу вказаного адміністративного правопорушення, тобто не конкретизовано, коли, за якою нормою закону ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суддіЛетичівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, поважних причин неприбуття не повідомив, за таких обставин його неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала доводи апеляційної скарги, просила не притягувати ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.
Заслухавши позицію захисника, потерпілу, допитавши потерпілу як свідка відповідно до статті 272 КУпАП, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, даних вимог закону суд при розгляді справи стосовно ОСОБА_2 не дотримався, належним чином не з'ясував обставини справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення повторно протягом року порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до ч.1 цієї статті особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати в чому саме полягає вчинення домашнього насилля психологічного характеру.
В силу ст.283 КУпАП, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до постанови судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року, 11 листопада 2025 року близько 16 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , який протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повторно висловлювався нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , яка проживає разом з ним, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров'ю.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд посилається на наявні у матеріалах справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 421216 від 11 листопада 2025 року, де зазначені фактичні обставини вчинення правопорушення (а/с 50); рапорт про прийняття заяви зі служби 102 від 11 листопада 2025 року щодо вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 (а/с 52); таблицю «Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства», складена у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (розділ ІІ пункт І) від 11 листопада 2025 року (а/с 54-55); постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 20 серпня 2025 року (справа №678/1258/25, провадження №3-678-543/25), якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а/с 57)
Проте, з таким висновком судді суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Натомість, суд першої інстанції не дотримався зазначених вище положень та не з'ясував фактичні обставини цього адміністративного правопорушення для повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи, як цього вимагає стаття 245 КУпАП та стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі, як наслідок, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Оцінка доказів, відповідно до статті 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIIIвід 7 грудня 2017 року, з наступними змінами (надалі ЗУ №2229-VIII).
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 ЗУ №2229-VIII).
Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8 ч.1 ст.1 ЗУ №2229-VIII).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї - особі, яка постраждала від домашнього насильства.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в суді першої інстанції вказав, що 11 листопада 2025 року посварився з дружиною ОСОБА_1 , яка проживає разом з ним. Про те, що вона викликала поліцію він не знав. У серпні та листопаді минулого року вже притягувався до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, штрафи оплатив.
Потерпіла ОСОБА_4 в суді першої інстанції показала, що 11 листопада 2025 року між нею та її чоловіком ОСОБА_2 виникла сварка, вона викликала працівників поліції з метою заспокоїти чоловіка. Під час сварки діти присутні не були.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_1 , опитана як свідок, показала, що перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 2023 року, але з 2007 року проживали у цивільному шлюбі, від якого мають з дітей. 11 листопада 2025 року чоловік збирався кудись поїхати, але не казав їй куди, вона його приревнувала, думала, що він їде до коханки. Через ревнощі, які у неї виникли, між нею та ОСОБА_2 відбувся короткочасний словесний конфлікт, чоловік поїхав. Зазначила, що жодних насильницьких дій по відношенню до неї, ОСОБА_2 не вчиняв, будь-якої шкоди завдано їй не було, потерпілою себе не вважає. Просила не притягувати ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, закрити провадження у справі.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду встановлено, що між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація, в результаті чого виник словесний конфлікт, який згодом переріс у сварку між подружжям, в ході якої ОСОБА_2 висловлювався нецензурними словами, при цьому сама ОСОБА_1 не вважає себе потерпілою, зазначила, що жодних насильницьких дій по відношенню до неї, її чоловік ОСОБА_2 не вчиняв, будь-якої шкоди завдано їй не було, просила не притягувати ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.
З огляду на встановлене під час апеляційного розгляду, вказані дії ОСОБА_2 не охоплюються диспозицією статті 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності, тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
Отже, аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, доходжу висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку про задоволення апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Мариняка М.В. та скасування постанови судді суду першої інстанції із закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 247,285, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Мариняка М.В. задовольнити.
Постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року, в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 3 статті 173-2 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень, скасувати.
Прийняти нову постанову в цій частині, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною 3 статтею 173-2 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині постанову судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2026 року про закриття провадження за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя