Справа № 607/7449/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/131/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
30 квітня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року про арешт майна, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна.
Накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно ОСОБА_7 , а саме:
- мобільний телефон марки «Sigma Mobile», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із абонентським номером НОМЕР_3 , який вилучений 02.04.2026 під час проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; ключі від транспортного засобу; транспортний засіб марки «Nissan Primastar», д.н. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_7 , які вилучені в ході обшуку.
В апеляційній скарзі власник майна просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Вказані вимоги мотивує тим, що безпідставне накладення арешту на майно порушує його право на приватну власність.
Крім того ризики наведені у клопотання нічим не підтверджені, а він не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора котрий вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024211040002120 від 03.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. ч. 1, 3 ст. 321 КК України.
У клопотанні прокурор зазначив, що група осіб за попередньою змовою на території м. Тернопіль та інших регіонів України, з метою особисто збагачення налагодили схему незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.
В ході проведення слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень, може бути причетний ОСОБА_7 .
Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно вказане у клопотанні, слідчий суддя виходив з того, що дане майно має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, в подальшому може бути використане як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження та запобігання можливих ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, для забезпечення повноти та всебічності розслідування кримінального провадження. Також метою арешту вказує на необхідність забезпечення конфіскації майна, оскільки санкція статті, по якій здійснюється досудове розслідування, передбачає конфіскацію майна.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно клопотання, метою даного арешту прокурором вказано, що такий необхідний для збереження речових доказів, тобто що встановлено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою недопущення спотворення речового доказу або його відчуження, а також наявні достатні підстави вважати, що воно підлягатиме конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання особи винною у вчиненні злочину.
Вирішуючи вказане клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя виходив з того, що воно необхідне для збереження речового доказу, майна, щодо якого є достатні підстави вважати, що є ризик його відчуження або спотворення.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1.збереження речових доказів; 2. спеціальної конфіскації; 3.конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до змісту ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту клопотання в ході досудового розслідування, 02.04.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Sigma Mobile».
Також, 02.04.2026 під час проведення обшуку в транспортному засобі марки «Nissan Primastar», д.н. НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії, ключі від транспортного засобу; автомобіль марки «Nissan Primastar».
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області від 02.04.2026 вказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
При цьому не заслуговують на увагу твердження апелянта, що вказане майно не підлягає арешту з огляду на наступне.
Так у випадку, передбаченому ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що має місце у даному випадку.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як зазначив в судовому засіданні прокурор, в ході проведення досудового розслідування за результатами НСРД було встановлено, що зазначеним транспортним засобом з участю підозрюваної у вчиненні злочину ще й іншої особи здійснювалося перевезення наркотичних засобів.
Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в даному випадку не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна, про які стверджує апелянт.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування по суті вірної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляцію - без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-172, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді