Справа № 607/2932/25 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/407/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
01 травня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів і стягнення грошових коштів,
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулося в суд із позовом до ФОП ОСОБА_3 , в якому просив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача 550 доларів США як безпідставно набуте майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував на те, що 16 січня 2020 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір-доручення № 1601/21 про надання візової підтримки. За цим договором відповідач зобов'язувався здійснити дії щодо надання візової підтримки в порядку та умовах, визначених в договорі. Відповідно до п. 1.2 договору сума договору по наданню візової підтримки складає 550 доларів США. Згідно з п. 2.2 договору відповідач забезпечує візову підтримку у повному обсязі, а саме: сплатити консульський збір за позивача, надання консультаційних послуг, перекласти документи на англійську мову (у разі потреби), заповнити візову анкету, призначити дату подачі документів, при необхідності забронювати авіаквитки та готель. За умовами п. 3.3 договору позивач здійснив оплату 50 % загальної суми договору, а саме 275 доларів США, що підтверджуються актом передачі грошових коштів № 17 від 16.01.2020. Однак, відповідач, після отримання завдатку, не виконав жодного із передбачених договором зобов'язань. Протягом тривалого часу відповідач ухилявся від виконання договору, ігнорував будь-які засоби зв'язку. 11 жовтня 2024 року на адресу відповідача направлено письмову претензію-вимогу з вимогою виконати зобов'язання встановлені умовами договору, однак така залишилась без реагування. 21.11.2024 відправлено адвокатський запит щодо надання інформації про стан та результат розгляду претензії-вимоги. Проте, адвокатський запит також залишився без відповіді, що свідчить про відмову відповідача виконати свої зобов'язання. Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання, не вчинив жодних дій і не надав позивачу візову підтримку, просить позов задовольнити.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 550 доларів США залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши в січні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Сторона позивача не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушення норм процесуального права з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на думку заявника, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не довів належне виконання своїх зобов'язань за договором - доручення № 1601/21 на надання візової підтримки від 16.01.2020, оскільки не заповнив візову анкету і не надав доказів на підтвердження неможливості її заповнення з вини ОСОБА_1 . Показами свідка підтверджується порушення ФОП ОСОБА_3 свого зобов'язання за п. 2.2. договору, оскільки зі слів свідка, візову анкету в паперовому вигляді клієнт забирає із собою для самостійного заповнення, проте згідно із вказаним пунктом договору заповнює візову анкету фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .
У зв'язку із недоведеністю судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд зробив помилкові висновки щодо зволікання позивачем з наданням інформації, необхідної для заповнення анкети, неприбуття позивача до офісу відповідача для врегулювання фінансових вимог і про відсутність вини відповідача у невиконанні договірних зобов'язань, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України.
Суд першої інстанції встановив обставини у справі виключно на основі показань свідка ОСОБА_4 , однак, як вбачається із наявного в матеріалах справи відео її допиту, її покази є сумнівними і суперечливими.
Вважає, що доказами, які підлягають дослідженню та оцінці, є надіслана позивачем відповідачу письмова претензія - вимога з вимогою виконати зобов'язання, встановлені умовами договору, адвокатський запит щодо надання інформації про стан та результат розгляду претензії-вимоги, відео допиту свідка ОСОБА_4 .
Відзив від ФОП ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною пеершою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 16 січня 2020 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір - доручення № 1601/21 про надання візової підтримки.
В пункті 1.1. вказано, що за цим Договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити дії щодо надання візової підтримки в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, в країну США.
В п.1.2 сума даного договору складає 550 доларів США.
Згідно п. 2.1 в момент підписання Договору повірений зобов'язаний ознайомити Довірителя з інформацією про властивість та характер послуг (про правила та терміни, встановлені Посольством з прийому та видачі документів, про строки надходження документів в Посольство, можливі причини відмови у видачі візи, тощо).
Згідно п. 2.2 Договору повірений зобов'язаний забезпечити візову підтримку в повному обсязі, а саме: сплатити консульський збір за Довірителя, надання консультаційних послуг, перекласти документи Довірителя на англійську мову (у разі потреби), заповнити візову анкету, призначити дату подачі документів, при необхідності забронювати авіаквитки та готель для Довірителя.
Згідно п. 2.3 повірений зобов'язаний повідомити Довірителя про виконання даного Договору.
Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Довіритель зобов'язаний здійснити завдаток за надання візової підтримки в розмірі 50 % від загальної суми Договору в 3-денний строк з моменту укладення Договору, надати повіреному усі необхідні документи для надання виконання Договору, здійснити оплату 50 % залишкової вартості Договору перед подачею документів до Посольства або іншої відповідної установи (організації).
З'ясовано, що позивач сплатив завдаток 275 доларів США, передав відповідачу довідку з банку, довідки з роботи (а.с.4).
За змістом статті 901 ЦК України договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).
Відповідно до п. 3.1 договору позивач сплатив відповідачу завдаток за надання візової підтримки в розмірі 275 доларів США.
З пояснень відповідача ФОП ОСОБА_3 у суді першої інстанції вбачається, що свої зобов'язання за договором він виконав: ознайомили позивача з інформацією про властивість та характер послуг (про правила та терміни, встановлені Посольством з прийому та видачі документів, про строки надходження документів в Посольство, можливі причини відмови у видачі візи тощо), надав перелік питань, відповіді на які необхідно заповнити в анкеті.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила, що у 2020 році працювала керівником відділу продажу в ФОП ОСОБА_3 . В її обов'язки входило консультація клієнтів, слідкування за роботою інших менеджерів. Ствердила, що позивач у січні 2020 року заплатив завдаток 275 доларів США і вона особисто з позивачем спілкувалась через Вайбер. Наполягає, що позивач не надав їй всю необхідну інформацію для заповнення анкети, котра містить близько 50 питань. Вона неодноразово в телефонному режимі повідомляла позивача про те, що анкета не заповнена і позивач має надати їй інформацію. В подальшому позивач перестав надавати їй інформацію, анкета не була заповнена і вона повідомила керівництво, що підтверджень про місце роботи, про фінансовий стан, інші особисті дані позивач їй не надає. Так, за умов повного заповнення анкети клієнтом вона робить переклад всієї наданої інформації на англійську мову, в подальшому на сайті Посольства створюється Кабінет клієнта, заповнюють анкету і такі дії імовірно вчинити протягом 30 хв. Вказала, що саме позивач перестав надавати інформацію, а через 2-3 місяці зателефонував і сказав, що б йому повернули його гроші. На пропозицію приїхати в офіс для отримання коштів позивач також не приїхав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Положеннями статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За обставинами цієї справи колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач не відмовлявся від надання послуг позивачу, тоді як зі сторони позивача мало місце зволікання з наданням інформації, необхідної для заповнення анкети, а в подальшому втрата зі сторони позивача інтересу до отримання візи в посольстві США, що призвело до ненадання відповідачем послуг і вказує про неможливість виконання зобов'язань, обумовлених в договорі. Також позивач у квітні 2020 року не прибув в офіс відповідача для врегулювання фінансових вимог, тим самим проявивши байдужість, і лише по спливу 5 років звернувся в суд з даним позовом. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь коштів в розмірі подвійного завдатку в сумі 550 доларів США, є безпідставними.
За таких обставин, місцевий суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов вірного переконання, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що з вини відповідача мало місце порушення зобов'язань за договором-доручення №1601/21 про надання візової підтримки, відтак правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення коштів як завдатку в подвійному розмірі.
Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Суд першої інстанції належним чином оцінив докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 травня 2026 року.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич