Справа № 463/11546/20 Головуючий у 1 інстанції:Головатий Р.Я.
Провадження № 22-з/811/115/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
01 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Крайник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Ніткевича А.В., Бойко С.М., Копняк С.М. від розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2024, -
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.02.2024 у справі №463/11546/20.
Ухвалу оскаржила ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2026 року для розгляду апеляційної скарги визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) А.В.Ніткевич, судді: С.М. Бойко, С.М.Копняк.
28 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про відвід колегії суддів Ніткевичу А.В., Бойко С.М., Копняк С.М. на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.
Зазначає, що існують обставини, що викликають об'єктивно обґрунтовані сумніви у неупередженості та безсторонності суду.
Зокрема, такими обставинами заявник вважає те, що ухвала ,яка оскаржується постановлена суддею Головатим Р.Я., водночас посаду голови Львівського апеляційного суду обіймає його рідний брат Головатий В.Я . Судді Ніткевич А.В., Бойко С.М. Копняк С.М. перебувають в умовах повної адміністративної підпорядкованості безпосередньо голові суду , тому вважає, що незалежність суду у цьому випадку є неможливою, існує прямий конфлікт інтересів. Будь-який сторонній спостерігач має обгрунтовані підстави сумніватися у здатності підпорядкованих суддів діяти всупереч інтересам свого керівництва та його близьких родичів. Адміністративна залежність від упередженого керівництва суду повністю нівелює довіру до суду та порушує принцип «видимої справедливості». Посилаючись на практику ЄСПЛ просить відвести суддів Ніткевича А.В., Бойко С.М., Копняк С.М. від розгляду апеляційної скарги у справі № 463/11546/20 та вирішити питання про передачу справи на розгляд до іншого апеляційного суду за межами юрисдикції Львівського апеляційного суду в порядку ст.31 ЦПК України задля забезпечення стандарту об'єктивної безсторонності та незалежності правосуддя.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року відвід, заявлений ОСОБА_1 колегії суддів в складі суддів: Ніткевича А.В., Бойко С.М., Копняк С.М. визнано необґрунтованим.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Розглянуши заяву про відвід, вважаю, що підстав для її задоволення немає.
Підстави для відводу судді визначені статтею 36 ЦПК України.
Так, зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст.6 Кодексу суддівської етики, суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У своїх ухвалах Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії» (заява № 16812/17) ЄСПЛ висловився про те, що безпідставні звинувачення суддів в упередженості та скарги на них до дисциплінарних органів можуть бути оцінені як спроби паралізувати здійснення правосуддя та зрештою зіграти проти самих скаржників.
Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявниця посилаючись на те, що існують обставини,що викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та безсторонності суду не надала жодних доказів про це.
Саме лише посилання на те, що оскаржується ухвала постановлена суддею, який є братом голови апеляційного суду не є підставою для відводу передбаченою ст.36 ЦПК України, оскільки колегія суддів визначена для розгляду апеляційної скарги не перебуває у родинних відносинах з суддею, який постановив оскаржувану ухвалу.
Посилання заявниці на безпосередню адміністративну підпорядкованість колегії суддів Ніткевича А.В. , Бойко С.М., Копняк С.М. голові суду, є безпідставним, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно з ч.1 - 3 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що при здійсненні правосуддя, суддя є незалежним і нікому не підпорядкованим.
Повноваження голови апеляційного суду визначені у ст.29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не передбачають контролю над здійсненням правосуддя суддями апеляційного суду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відтак, посилання заявниці на те, що незалежність суддів в умовах повної адміністративної підпорядкованості голові суду є необґрунтованим та безпідставним.
Доказів, які б підтверджували необ'єктивність та упередженість колегії суддів у розгляді даної справи заявником не надано, тому підстави для відводу колегії суддів в складі судді-доповідача Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., передбачені ст. 36 ЦПК України, відсутні.
З врахуванням того, що у справі сформований склад суду, підстав для його відводу немає, відсутні підстави для застосування ст.31 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головучого судді Ніткевича А.В., суддів Бойко С.М., Копняк С.М. - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Н.П. Крайник