Справа № 522/13073/24-Е
Провадження 2/522/142/26
29 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження. 23 жовтня 2024 року до Приморського районного суду міста Одеси від відповідачки по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечувалось проти задоволення позову. Відповіді на відзив від позивача не надходило..
В позовній заяві ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 26 744 грн. матеріальної шкоди, 6 607 грн за проведення експертного дослідження, 50 000 грн. вартість дослідження відновлення несучих конструкцій будинку, посилаючись на наступні обставини. ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . В вересні 2022 року вказана квартира була, на її думку, затоплена власницею квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться під квартирою позивачки. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в якості доказів, позивачка вказує на акт обстеження від 4 серпня 2022 року, складений працівниками ЖКС «Фонтанський» та на висновок експерта № ЕД-2502-1-2037.22 від 23 лютого 2022 року, згідно якого розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття приміщення № 3 в квартирі АДРЕСА_1 становить 26 744 гривні.
Відповідачка, заперечуючи проти позову, вказує на наступне: залиття квартири позивачки сталося внаслідок пошкодження труби внутрішньобудинкової системи водопостачання, що проходить, зокрема, у стіні будинку через квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 , труби стояка. На підтвердження вказаного відповідачка додала фотознімки. Пошкодження цієї труби сталося в місці проходження системи, а саме в квартирі АДРЕСА_3 , що належить позивачці.
Доступу до місця пошкодження відповідачка не має. В її квартирі були відсутні будь-які ознаки прориву цієї труби. Вона навіть не знала, що в квартирі позивачки було затоплення внаслідок пошкодження труби водопостачання. Квартиру відповідачки ніхто не оглядав та не звертався з таким проханням. Отже, висновок, зроблений в акті, не базується на дійсному обстеженні. На підтвердження вказаного відповідачкою до відзиву надано фотознімки своєї квартири, на яких відсутні ознаки залиття, а також інформацію з ЖКС «Фонтанський» про те, що квартира АДРЕСА_2 при складанні акту не обстежувалася.
Сам по собі факт проходження внутрішньобудинкових мереж через квартиру відповідачки не свідчить про її обов'язок щодо їх утримання чи відповідальність за їх технічний стан.
Крім того, зазначає, що вимоги про стягнення 50 000 гривень на проведення дослідження відновлення несучих конструкцій будинку в позовній заяві ніяким чином не обґрунтовані та не доведені. Також вказано те, що позивачка є однією із співвласників квартири, проте повноважень від інших співвласників на стягнення вартості пошкоджень лишн на одну особу позивачкою не надано.
Висновок експерта, який доданий до позовної заяви, не є безперечним доказом винуватості відповідачки в залитті квартири АДРЕСА_3 . Питання про причинно-наслідковий зв'язок залиття квартири перед експертом не ставилось та не досліджувалось.
У судовому засіданні 18 березня 2026 року представник відповідача, адвокат Зуєва Ірина Іванівна, підтвердила доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просила відмовити в задоволенні позову. Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином та направили до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Суд вважає можливим при таких обставинах розглянути справу за відсутності позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 02.03.1998 року. Відповідно до вказаного правовстановлюючого документа іншими співвласниками квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
4 серпня 2022 року працівниками ЖКС «Фонтанський», а саме: майстром з поточного ремонту ВД №7 ОСОБА_5 , майстром ВД №7 ОСОБА_6 , слюсарем-сантехніком ВД №7 ОСОБА_7 , складено акт обстеження квартири АДРЕСА_1 .
В акті сказано, що в кухні затоплена стеля площею 2,4 кв. м з утворенням темних плям та в кімнаті затоплена стеля площею 12,8 кв. м, залиття сталося через халатне поводження з сантехнічними приладами жителів квартири АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що вказаний акт є неналежним доказом, оскільки складений неуповноваженою комісією та не завірений печаткою ЖКС «Фонтанський». Висновок про халатне поводження з сантехнічними приладами жителів квартири АДРЕСА_2 зроблений без будь-якого обстеження цієї квартири. Вказане підтверджується інформаційним листом ЖКС «Фонтанський» від 03.02.2026 року, в якому повідомлялось про те, що огляду квартири АДРЕСА_2 не проводилося.
Отже суд вважає, що працівниками ЖКС «Фонтанський» зроблено суб'єктивний висновок щодо халатного поводження з сантехнічними приладами мешканцями квартири АДРЕСА_2 , який не підтверджений об'єктивними фактичними обставинами обстеження цієї квартири відповідача.
Між тим, із наданих до відзиву фотознімків вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 відсутні будь які ознаки пошкодження сантехніки та затоплення квартири.
Всупереч п.2.3.6. Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 у Акті про залиття квартири від 04.08.2022 року не вказані повноваження працівників ЖКС «Фонтанський», які підписали акт, не зазначено дату події залиття, відсутній обґрунтований висновок щодо причин затоплення з обстеженням місця прориву води. Із фотофіксації вбачається, що ймовірною причиною затоплення є пошкодження труби внутрішньобудинкової системи водопостачання, що проходить у стіні будинку через квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Однак в Акті даний факт не відображено та не досліджено.
Акт також не містить відомостей про час залиття квартири, що унеможливлює встановлення причинного зв'язку з утворенням темних плям та фактом залиття.
В акті йдеться посилання на халатне поводження з сантехнічними приладами жителів квартири АДРЕСА_2 , однак не зазначено конкретного переліку саме цих приладів та їх місцезнаходження, тобто є безпідставним припущенням.
Таким чином, суд вважає акт від 4 серпня 2022 року неналежним доказом вини відповідачки в залитті квартири АДРЕСА_3 .
Позивачкою надано будівельне експертне дослідження від 23 листопада 2022 року № ЄД-2502-1-2037.22, проведене судовим експертом Одеської філії ТОВ «Судова незалежна експертиза України» Кріві К.В. На розгляд експерта було поставлено питання щодо визначення вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття приміщення №3 квартири АДРЕСА_1 .
Питання щодо часу та причин залиття квартири перед експертом не ставилися. Відповідно до висновку, експертом досліджувалося лише питання вартості збитків від залиття квартири на момент проведення експертизи, тобто станом на 23 листопада 2022 року.
У висновку перелічені пошкодження конструктивних та оздоблювальних матеріалів (стін, стелі, віконних відкосів, підлоги) досліджуваного приміщення № 3 в квартирі АДРЕСА_1 , які нібито отримані в результаті залиття. При цьому, опис пошкоджень має загальний характер без чіткого видокремлення частин приміщення № 3, які нібито постраждали від залиття, від інших частин, що не постраждали.
При дослідженні стіни приміщення № 3 із зазначенням, серед іншого, про те, що «на стіні з віконним прорізом, над та під віконним прорізом наявні значні тріщини у стіні, а також наявна значна тріщина у верхньому відкосі віконного прорізу; повздовжня тріщина наявна в стіні, яка розташована навпроти стіни із віконним прорізом», одночасно у Висновку наведено, що «причина виникнення таких тріщин в даному висновку не досліджувалась…». Тобто, фактично Висновок в цій частині ґрунтується на припущенні про те, що ці тріщини виникли внаслідок залиття, що є неприпустимим та свідчить про необґрунтованість Висновку.
Позивачка у позові не вказує дату залиття квартири, однак, виходячи з акту, така подія відбулася не пізніше 4 серпня 2022 року, тобто за чотири місяці до експертного огляду, що унеможливлює встановлення часу утворення пошкоджень, які були предметом дослідження експертом 23 листопада 2022 року.
Значний проміжок часу між ймовірною подією залиття та проведенням експертного дослідження унеможливлює достовірне встановлення походження пошкоджень.
Отже, вказаний висновок експерта не може бути покладений судом в основу рішення як доказ вини відповідачки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що для покладення відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідним є встановлення сукупності таких умов: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, причинно-наслідковий зв'язок між такою поведінкою та шкодою, а також вина особи, яка її завдала.
При цьому відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на особу.
На підтвердження наявності шкоди позивачка надала акт обстеження від 4 серпня 2022 року, в якому не зазначено час події залиття квартири та об'єктивних досліджень причин такого залиття.
Розмір матеріальної шкоди відповідачка підтверджує висновком експерта від 23 листопада 2022 року, в якому не встановлений та не досліджений час утворення пошкоджень предмета дослідження.
Відповідачкою до відзиву надано фотознімки, зроблені у серпні 2022 року у приміщенні №3 квартири АДРЕСА_3 .
На фотознімках зліва зображена каналізаційна внутрішньобудинкова труба і з слідами протікання води у приміщенні №3 квартири АДРЕСА_3 , яка проходить всередині перекриття між квартирою АДРЕСА_3 та квартирою АДРЕСА_2 .
На фотознімках праворуч зображена стеля у місці протікання води у приміщенні №3 із каналізаційної труби.
На фотознімку квартири АДРЕСА_2 не вбачається жодної ознаки залиття квартири внаслідок халатного поводження із сантехнікою чи будь-якими приладами.
Також відповідачкою надано інформаційний лист ЖКС «Фонтанський», з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_8 і не обстежувалася.
Вказані докази відповідачки позивачкою не спростовані. Ніяких інших доказів, що залиття квартири позивачки відбулося через винні дії мешканців квартири АДРЕСА_2 в матеріалах справи відсутні.
Позивачка не надала суду жодного належного доказу, який би підтверджував, що джерело залиття знаходиться саме у квартирі відповідачки.
Надані відповідачкою докази є узгодженими між собою та не спростовані позивачкою, що суд враховує при оцінці доказів у їх сукупності.
Виходячи з сказаного, суд приходить до висновку про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_9 та причинного зв'язку між залиттям квартири АДРЕСА_3 та діями відповідачки.
Стосовно позовних вимог про стягнення 50 000 гривень вартості досліджень відновлення несучих конструкцій будинку, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи відсутні докази необхідності проведення такого обстеження саме у зв'язку з діями відповідачки. В позовній заяві ОСОБА_1 не обґрунтувала та не наводила доказів необхідності такого обстеження за рахунок ОСОБА_10 .
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 12, 77, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Практика ЄСПЛ також вимагає зазначення мотивів судового рішення, однак не передбачає обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін (справа «Серявін та інші проти України», «Ruiz Torija v. Spain»).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-281 ЦПК України, статтею 1166 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 04.05.2026 року.
Суддя А.В. Науменко
29.04.26