Справа № 522/18505/25-Е
Провадження 2/522/2242/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії
До суду надійшла позовна заява Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач з 16.11.2015 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності. За твердженням позивача, на підставі витягу з рішення експертної команди Державної установи «Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 24.04.2025 року, відповідачу було змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ ретроспективно - з 12.11.2018 року. У зв'язку з цим за період з 12.11.2018 по 31.07.2025 виникла переплата пенсії у розмірі 262 895,24 грн. Обґрунтовуючи недобросовісність відповідача, позивач зазначає, що виплата здійснювалася на підставі недостовірних (фіктивних) документів, а сам пенсіонер не повідомив орган ПФУ про зміну групи інвалідності, що є порушенням ст. 50 Закону №1058 та ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.
23.09.2025 року, від адвоката Бірюков А.М., що діє в інтересах відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що він діяв добросовісно і отримував пенсію на законних підставах згідно з рішенням МСЕК від 12.11.2018 року, яким йому було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Сторона відповідача зазначає, що зміна групи інвалідності з ІІ на ІІІ відбулася дистанційно лише у квітні 2025 року без фактичного огляду особи, проте групу було змінено "заднім числом" - з 2018 року. Відповідач наголошує на відсутності з його боку будь-яких зловживань чи подання недостовірних даних, що за змістом ст. 50 Закону №1058-IV та ст. 1215 ЦК України є обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених сум. Крім того, відповідач вказує на наявність пенсійного посвідчення з відміткою "довічно" та на факт оскарження рішення експертної установи про зміну групи інвалідності, вважаючи вимоги ПФУ безпідставними.
Ухвалою від 20.11.2025 року підготовче засідання було закрите, справа призначена до розгляду.
Ухвалою від 13.01.2026 року явка представника позивача була визнана обов'язковою.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та надала пояснення відповідно до яких, підставою звернення став лист Державної установи «Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», відповідно до змісту якого, 24.04.2025 року ОСОБА_3 було змінено групу інвалідності з 12.11.2018 року в результаті чого виникла переплата. При цьому, представник не зміг пояснити в чому полягає винність дій ОСОБА_1 .
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив, що у 2018 році йому була встановлена II група інвалідності довічно. Жодних повідомлень про перегляд групи інвалідності він не отримував. До судового розгляду направляв до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяви та пояснення, які були проігноровані. Вважає, що діяв добросовісно та відповідно до норм чинного законодавства. Проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бірюков А.М. пояснив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства. Просив врахувати наданий стороною відповідача відзив та докази, а у задоволенні позову - відмовити.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 14.11.2016 року, рішенням МСЕК відповідачу було встановлено ІІ групу інвалідності із датою наступного переогляду 14.11.2018 року. 12.11.2018 року, рішенням МСЕК відповідачу було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. 20.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою №8987 про призначення пенсії по інвалідності. Згідно довідки з акта огляду МСЕК від 16.11.2015 серія 10 ААВ №785842, заявнику призначено пенсію по інвалідності. Наступне подовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 12.11.2018 серія 12 ААБ №037942.
В липні 2025 року відповідач отримав лист від ПФУ №1500-0404-8/121306 від 11.07.2025, яким повідомлено відповідача про виникнення переплати пенсії та способи її погашення. Підставою такої вимоги став Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», від 24.04.2025 №ЦО-4568, на підставі якого ОСОБА_1 змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ з 12.11.2018 року.
21.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області із скаргою на протиправність вимоги про повернення пенсійних виплат.
У відповіді Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на скаргу від 21.07.2025 року зазначено, що переплата пенсії з 12.11.2018 до 31.07.2025 року виникла в результаті зміни групи інвалідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною 2 ст. 30 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону №1058-ІV група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.
Частиною 2 ст. 31 Закону №1058-ІV передбачено, що застрахована особа має право у встановленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи та результати оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Статтею 34 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону №1058-ІV у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону №1058- ІV у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону №1058-ІV, у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №1058- ІV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.05.2003 №374/7695 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду №25-3 від 25.11.2014).
Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.ст. 1212, 1215 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набута пенсія у випадку, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Аналогічні правові висновки наведені у Постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16, Постанові КАС ВС № 260/4933/21 від 19.05.2023 року.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Суд вважає, що позивачем не були доведені будь-які факти недобросовісності відповідача, які призвели до виникнення переплати пенсійних виплат. Більш того, посилання на фіктивність документів, наведені у позовній заяві не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, оскільки сторона позивача визнала, що підставою зміни групи інвалідності було відповідне рішення «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», від 24.04.2025.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
У задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 04.05.2026 року.
Суддя А.В. Науменко
22.04.26