Справа № 522/4694/26
Провадження № 2-а/522/243/26
про повернення адміністративного позову
01 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В. розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності, -
25.03.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Плачковим Ф.І. до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов № 4АВ04664837 від 25.01.2024, постанову № 3АВ04301045 від 20.12.2023, постанову № 4АВ07248781 від 10.09.2024, постанову №4АВ05806310 від 02.05.2024, постанову № 4АВ05358084 від 25.03.2024, постанову №4АВ05358069 від 25.03.2024, постанову №4АВ05198451 від 13.03.2024, постанову №4АВ06004078 від 18.05.2024, постанову №4АВ06004515 від18.05.2024, постанову №4АВ06002259 від 18.05.2024, постанову №4АВ04666245 від 25.01.2024, постанову №4АВ04939923 від 20.02.2024, постанову №4АВ07246080 від 10.09.2024, постанову №4АВ07249711 від 10.09.2024, постанову №4АВ07248842 від 10.09.2024, постанову №3АВ03821677 від 12.10.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Науменко А.В.
З відповіді ЄДДР № 2545089 від 01.04.2026 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 01.04.2026 року адміністративний позов залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачу слід було усунути недоліки позовної заяви шляхом:
- надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників, РНОКПП адвоката Плачкова Федора Івановича;
- подати до суду всі докази, наявні у позивача, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- надати докази сплати судового збору або належні документи, які б підтверджували наявність підстав, визначених Законом України "Про судовий збір", для звільнення позивача від сплати судового збору.
- надати копії оскаржуваних постанов належної якості, в читабельному вигляді.
- зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви та надати копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
- надати докази наявності поважних причин пропуску строку подання позовної заяви.
13.04.2026 року на адресу суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 01.04.2026 року надійшла заява. В заяві представник позивача зазначає про наявність в нього зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). До заяви долучена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , згідно якого позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, додано копії виконавчих проваджень відкритих на підставі оскаржуваних постанов. В обґрунтування поважності причин пропуску строку подання позовної заяви, представник позивача зазначає, що дізнавшись про блокування банківських карток 26.02.2026, невідкладно звернулись до Приморського ВДВС і тільки 17.03.2026 ознайомився з виконавчими провадженнями та отримав копії оскаржуваних постанов, 25.03.2026 подали позов до суду, тому вважає, що позов подано в межах 10-денного строку.
Ухвалою від 17.04.2026 року адміністративний позов повторно залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Для усунення недоліків позивачу слід було надати належні та достатні докази наявності поважних причин пропуску строку на оскарження постанов, зокрема, не надано доказів, з яких було б можливим встановити дату коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28.04.2026 року на виконання ухвали суду від 17.04.2026 року від представника позивача надійшла заява, в якій сторона позивача вказує оскаржувані постанови не їй не вручались, позивачка як людина похилого віку не користується мобільними додатками, тому не знала та не могла знати про існування оскаржуваних постанов, тільки після ознайомлення з виконавчими провадженнями 17.03.2026 отримали копії постанов, 25.03.2026 подали позов до суду, а тому не пропустили 10-денний строк на оскарження постанов.
Суд, уважно вивчивши всі надані докази позивачем приходить до наступного.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч.2 ст. 286 КАС України).
Згідно з ч. 6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Питання застосування строку звернення до суду неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах № 240/12017/19, № 360/3999/20 (постанова від 06 грудня 2021 року), № 320/1855/21 (постанова від 16 грудня 2021 року) та № 420/2764/21 (постанова від 11 листопада 2021 року), №320/9598/22) (постанова від 03 серпня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. До того ж, Верховний Суд зазначав (від 12.09.2019 у справі № 160/1383/19, від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20, 10 лютого 2023 року, у справі № 461/10111/21, від 10 лютого 2023 року у справі № 640/20580/20), що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом".
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Так, позивачем зокрема, не надано доказів блокування рахунків лише в лютому 2026 року, коли, як вказує позивач, дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів тоді як постанови виконавця про арешт коштів боржника по виконавчим провадженням відкритих на підставі оскаржуваних постанов були винесені в жовтні 2025 року та направлені банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам на виконання. Позивачем не надано доказів того, що вона не користувалась рахунками з жовтня 2025 року по лютий 2026 року, або, що рахунки не були заблоковані з жовтня 2025 року, а тому вона не знала, і не могла знати про існування оскаржуваних постанов та порушення свого права.
Враховуючи наявність протиріч в поясненнях позивача, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, постановляє ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Таким чином, через не усунення виявлених судом недоліків, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст. 169, ст. ст. 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Науменко
01.05.26