про закриття провадження у справі
04.05.2026
Справа № 420/34967/25
Провадження № 2-а/522/210/26
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді - Ярема Х.С., розглянув в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 про включення інформації про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та його розшук;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити інформацію про порушення правил військового обліку та його розшук;
3) визнати протиправним звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до органів Національної поліції щодо розшук ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП;
4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав розшуку, адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ..
Ухвалою Одеського окружного адміністративного від 05.01.2025 відкрито провадження у справі, а ухвалою від 20.10.2025 справу передано на розгляд за підсудністю Приморському районному суду м. Одеси як адміністративному на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України.
Неоскарження сторона спору ухвали не означає, що така безумовно є законно правильною.
Ухвалою від 12.11.2025 справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Прийнявши справу до провадження Приморський районний суд м. Одеси з'ясував предмет спору та ухвалою від 12.12.2025 передав за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду з тих підстав, що вимоги ОСОБА_1 не стосуються рішення суб'єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, а спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також з приводу зобов'язання суб'єкта вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку. Відтак розгляд спору, за вирішенням якого звернувся позивач, віднесено саме до предметної юрисдикції окружних адміністративних судів.
Однак постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, ухвалу від 12.12.2025 скасовано, а справу направлено до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду. Апеляційна інстанція виходила з того, що спори між судами щодо підсудності не допускаються, а справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи, вона стала підсудна іншому адміністративному суду.
Аналізуючи судову практику категорій справ за позовом фізичної особи до ТЦК про правомірність дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зобов'язання утриматися від вчинення дій, чи зобов'язання вчинити певні дії зазначу, що судова практика, станом на 2026 рік, демонструє однозначну підсудність таких спорів саме адміністративним окружним адміністративним судам, а не місцевим районним судам як адміністративним судам (наприклад, № 520/26066/23, №520/7954/22, № 160/2592/23 N 380/2838/24, №320/47534/25, тощо).
Тобто, передаючи справу за підсудністю суд виходив не з того, що спори про підсудність між судами, а з того, що підсудність цієї категорії справ давно чітко визначена до підсудності саме окружних адміністративних судів. Відповідно дана справа не є такою, що “прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи, вона стала підсудна іншому адміністративному суду».
Ухвалою від 12.11.2025 справу прийнято до провадження Приморським районним судом м. Одеси після її отримання за підсудністю з Одеського окружного адміністративного суду, а тому наявність спору про підсудність виключена, оскільки рішення про передачу справи за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду прийнято Приморським районним судом м. Одеси на основі об'єктивного аналізу матеріалів справи, зокрема, отриманого відзиву.
Крім того, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів та вичерпний перелік категорій справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Так, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні (ч. 1 ст. 20 КАС України:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено повноваження місцевого загального суду як адміністративного за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з тим, рішення суб'єкта владних повноважень це адміністративний акт, виданий або прийнятий саме суб'єктом владних повноважень, що породжує права та обов'язки у фізичної або юридичної особи.
Отже, із системного аналізу положень п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 286 КАС України, з урахуванням вичерпного переліку рішень, які може ухвалити загальний суд за результатами розгляду справи, слідує, що умовою для віднесення такої справи до підсудності місцевого загального суду як адміністративного суду є наявність справи про адміністративне правопорушення, розглянутої суб'єктом владних повноважень, та ухваленого ним у цій справі рішення.
ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача щодо включення інформації про нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як такого, що порушив правила військового обліку.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 в своєму відзиві зазначив що відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не складався, а постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення не виносилась.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Висновок про те, що встановлення обставин правомірності чи протиправності дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення конкретною особою правил військового обліку вимагає надання оцінки висновкам відповідача про наявність ознак скоєння цією особою адміністративного правопорушення, що є підставою для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, і як наслідок, підсудності справи місцевому суду як адміністративному є передчасним, оскільки застосування заходів для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст. ст. 259, 260 КУпАП) не тотожні притягненню відповідної особи до адміністративної відповідальності. Те, що позивач не з'явився у зазначений термін для проходження ВЛК, не є тими відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.
Отже, виходячи з наведеного вище, адміністративний позов ОСОБА_1 не є справою з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, за змістом позову відсутні відомості про прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, будь-яких рішень щодо позивача у справі про адміністративне правопорушення.
Позовними вимогами є вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та зобов'язання його виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Вимог, визначених 3 ст. 286 КАС України, які можуть бути ухвалені місцевим загальним судом як адміністративним, позивачем не пред'явлено.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 не стосуються рішення суб'єкта владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення, а спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , а також з приводу зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.
Таким чином, після отримання справи з Одеського окружного адміністративного суду, Приморський районний суд м. Одеси, враховуючи недопустимість спору про підсудність, фактично прийняв її вже з порушенням правил підсудності, оскільки судова практика щодо підсудності цих спорів є усталеною, а тому дана справа не є такою, що “прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності справа, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі її розгляду, вона стала підсудна іншому адміністративному суду».
Доприкладу зазначу іншу справу (№ 522/11565/21), хоч і іншої категорії, але, де Верховний Суд чітко зазначає, що слід місцевому загальному суду робити, якщо справа неправильно направлена за підсудністю з окружного адміністративного суд, навіть, якщо й уже прийнята до провадження, - закрити провадження у справі, оскільки це адміністративний спір.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст. 318 КАС України).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, зокрема, у тому разі, якщо справа не підлягає розгляду в певному адміністративному суді.
Враховуючи, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом, а передача справи за юрисдикцією до окружного адміністративного суду, як належного суду, скасована апеляційним судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 238 КАС України,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя Ярема Х.С.