Справа № 442/5575/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/184/26 Доповідач: ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, об'єднане кримінальне провадження №12025141110000851, № 12025141110001014 за апеляційною скаргою прокурора Дрогобицької ОП Львівської області ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2026 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич Львівської області, громадянина України, без освіти, не одруженого, не працюючого, позапартійного, не військовозобов'язаного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, востаннє: 04.07.2022 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці, покарання відбув повністю; 21.10.2024 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст. 357 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки; 01.09.2025 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки,
обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2026, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 15 - ч.4 ст. 185 , ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно обрано ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01.09.2025 року, перевівши на підставі ч.2 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання призначений у виді 2 років обмеження волі, більш суворим у виді позбавлення волі виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі та остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, залишено без змін, до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання відраховується з часу взяття під варту, тобто з 20.09.2025.
Вирішено питання з арештом майна, речовими доказами, процесуальними витратами, а також стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_10 - 106 829 грн. завданої матеріальної шкоди.
Прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не було належним чином виконано вимоги кримінального процесуального закону, а саме ст. 370, 374, 129, 368 КПК України, оскільки вирішивши питання по цивільному позову на користь ОСОБА_7 , не було вирішено цивільний позов, заявлений ОСОБА_11 , відповідно про відшкодування шкоди і про це не зазначено в мотивувальній та резолютивній частині вироку.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2025 року, приблизно о 16 год. 40 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину «АТБ-маркет», який розташований за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Пилипа Орлика, 18б, побачив в розстібнутій жіночій сумці, яка знаходилась з продуктами харчування в продуктовому візку, належний ОСОБА_12 гаманець червоного кольору, який вирішив повторно, умисно, таємно, в умовах воєнного стану викрасти.
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, діючи з прямим умислом, наблизився до вказаного продуктового візка та усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, своїм поліетиленовим пакетом, який тримав у руці накрив сумку потерпілої ОСОБА_12 з якої умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, викрив гаманець червоного кольору, який не становить для потерпілої матеріальної цінності, в якому знаходились грошові кошти в сумі 6190 гривень. Утримуючи при собі викрадене майно ОСОБА_7 був викритий потерпілою, після чого з метою приховання злочину поклав гаманець у візок, не вчинивши усіх дій з викраденим майном, які вважав необхідним для доведення злочину докінця з причин, що не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна ( крадіжки) вчиненого повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частини 4 статті 185 КК України .
Крім того 01 липня 2025 року, о 16 год. 58 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи на другому поверсі приміщення Дрогобицької районної спілки споживчих товариств за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Малий Ринок, 6, через незачинені вхідні двері в кабінет № 2 з надписом «торговий відділ» побачив жіночу сумку чорного кольору, яка належала ОСОБА_11 , та маючи прямий умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, вирішив проникнути у вказане приміщення з метою викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання майнової шкоди власнику майна і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно в умовах воєнного стану, переконавшись в тому, що його дії не будуть викриті сторонніми особами зайшов в приміщення вказаного кабінету з надписом « торговий відділ» та з належної ОСОБА_11 жіночої сумки з внутрішньої кишені таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 3500 гривень. Утримуючи при собі викрадене майно ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 3500 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) поєднаній із проникненням у інше приміщення вчиненій повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.
Крім того 25 серпня 2025 року об 11 год. 46 хв. ОСОБА_7 перебуваючи біля автобуса марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , що був припаркований на території автостанції №2 у м. Дрогобичі Львівської області по вул. Пилипа Орлика, 11, маючи прямий умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, через незачинені двері проник у салон автобуса.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, і, бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, та, переконавшись, що його дії залишаться непоміченими сторонніми особами, ОСОБА_7 відчинив відділення сумки чорного кольору, що знаходилася на передньому пасажирському сидінні, звідки таємно викрав грошові кошти у сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) чеських крон, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 25.08.2025 становить 487 350 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_10 .
Утримуючи при собі викрадене, ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, та, у подальшому, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 487 350 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги, думку захисника - адвоката ОСОБА_9 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_7 , які просили відмовити в задоволені апеляційних вимог прокурора та залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положення ст. 2 КПК визначає завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам та в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України в цій частині судове рішення апеляційним судом не переглядається.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Апеляційні вимоги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, в частині не вирішення цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_11 , знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду.
Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За правилами ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Натомість суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_11 , як цивільний позивач, подала, після вручення обвинуваченому ОСОБА_7 обвинувального акту, позовну заяву адресовану слідчому про стягнення з ОСОБА_7 на її користь збитків завданих кримінальним правопорушенням в сумі 3500 гривень (а.с.12-13).
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі потерпілих, згідно поданих ними заяв, які висловися про те, що призначення покарання залишають на розсуд суду.
Однак суд першої інстанції помилково зазначив про те, що потерпілі ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 не мають притензій до обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки таке висловила тільки ОСОБА_12 9а.с.18) і не вказала потерпіла ОСОБА_11 (а.с.17).
У вироку зазначено тільки відношення потерпілого ОСОБА_10 та задоволено частково його цивільний позов.
Натомість про цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_11 ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині вироку не зазначено нічого.
Таким чином, встановлене порушення, яке було допущено судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає істотними та такими, що тягне за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ч.1,4 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Свідченням справедливого судочинства, на думку Європейського суду, є дотримання національними судами вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Ця вимога стосується рівною мірою усіх видів українського судочинства, в тому числі і кримінального процесу.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, відповідно оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стаді підготовчого судового засідання, під час якого повно та всебічно розглянути кримінальне провадження з врахуванням доводів зазначених в апеляційній скарзі та доказів наявних в матеріалах справи, тобто постановити законне та мотивоване рішення по справі, що відповідає положенням ст.370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької ОП Львівської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2026 яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено завчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження, у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до проведення підготовчого судового засідання, але не більше 60 днів, тобто до 22.06.2026 включно.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: