Справа № 447/152/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/166/26 Доповідач: ОСОБА_2
22 квітня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12026142250000003 за апеляційною скаргою керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 19.01.2026, у кримінальному провадженні, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жулин, Стрийського району Львівської області, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, незаміжньої, не працевлаштованої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
встановила:
Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 19.01.2026, яким ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначено їй покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 60 годин.
У решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій ОСОБА_7 , вважає, що вказаний вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Санкцією ч.1 ст. 126 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Одночасно із цим, ч.2 ст. 56 КК України визначено, що громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Суд першої інстанції, всупереч наведеним вимогам кримінального закону, призначив ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 50 годин, що є менше ніж нижня межа строку, встановлена для цього виду покарання у ст. 56 КК України, а відтак допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.01.2026 близько 23:45 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання у приміщенні кімнати АДРЕСА_3 , у ході словесного конфлікту зі своєю матір'ю ОСОБА_9 , на побутовому ґрунті з приводу її неналежної поведінки, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із застосуванням фізичної сили, нанесла своїй матері ОСОБА_9 декілька ударів твердою частиною віника «сорго» по правому плечі та обличчі в ділянку правої щоки, внаслідок чого завдала останній фізичного болю і не спричинила тілесних ушкоджень.
У такий спосіб ОСОБА_7 вчинила дії, які мають ознаки фізичного домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-8.
Таким чином, ОСОБА_7 умисно завдала удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України.
Обвинуваченій ОСОБА_7 та потерпілій ОСОБА_9 судом апеляційної інстанції були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак в суд апеляційної інстанції не прибули з невідомих причин, клопотання про відкладення не подавали.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , яка просила частково задовольнити апеляційні вимоги прокурора, а саме скасувати вирок суду першої інстанції через неправильне призначення міри покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положення ст. 2 КПК визначає завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом першої інстанції було здійснено судове засідання стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні в залі суду за відсутності учасників процесу.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України відповідає фактичним обставинам справи.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
На думку колегії суддів, зазначені вимоги судом першої інстанції виконано в повному обсязі.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Апеляційні вимоги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Суд першої інстанції призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 126 КК України, в межах санкції статті, у виді громадських робіт, безпідставно не врахував вимоги ч.2 ст. 56 КК України якою визначено, що громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Призначивши обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді 50 годин громадських робіт суд першої інстанції істотно порушив вимоги чинного законодавства.
Таким чином, встановлене порушення, яке було допущено судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає істотними та такими, що тягне за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ч.1,4 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно положень ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Свідченням справедливого судочинства, на думку Європейського суду, є дотримання національними судами вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Ця вимога стосується рівною мірою усіх видів українського судочинства, в тому числі і кримінального процесу.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, з врахування проведення спрощеного провадження по справі, відповідно оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стаді підготовчого судового засідання, під час якого необхідно перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України 2012 року; у разі відповідності обвинувального акту КПК України призначити судовий розгляд під час якого повно та всебічно розглянути кримінальне провадження з врахуванням доводів зазначених в апеляційній скарзі та доказів наявних в матеріалах справи і у разі визнання ОСОБА_7 винною, обґрунтувати призначене покарання, тобто постановити законне та мотивоване рішення по справі, що відповідає положенням ст.370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413, 415, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 19.01.2026, якою засуджено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: