Дата документу 01.05.2026 Справа № 333/10292/24
ЄУН № 333/10292/24 Головуючий у І інстанції: Ходько В.М.
Провадження № 22-ц/807/458/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
01 травня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати за послуги з поводження (управління) з побутовими відходами,-
У листопаді 2024 року ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплаті за послуги з поводження (управління) з побутовими відходами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що предметом діяльності підприємства є надання послуг з поводження/ управління з побутовими відходами.
З 01 січня 2020 року на території м. Запоріжжя діяв Публічний договір «Про надання послуг з поводження з побутовими відходами», який був опублікований на офіційному сайті виконавця та в газеті «Запорізька Січ» № 195 30.11.2019, а публічність дає право на укладення цього договору відразу з усіма споживачами послуги з вивезення ТПВ без підписання письмового примірника сторонами.
З 21.11.2022 на території м. Запоріжжя діє Індивідуальний договір «Про надання послуг з поводження з побутовими відходами», який опублікований на офіційному сайті ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» 21.10.2022.
За період з грудня 2021 року до жовтня 2024 року сума заборгованості за послуги з поводження (управління) з побутовими відходами, наданими товариством відповідачу за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 , складає 6371,17 грн.
За цей період жодних заперечень з боку відповідача на належну якість надання послуг на адресу позивача не надходило.
ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» неодноразово направляло повідомлення про заборгованість щодо наявного у відповідача боргу з вимогою сплатити суму заборгованості, але жодної оплати на рахунок позивача від відповідача не надходило.
Посилаючись на означені обставини, ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму боргу в розмірі 6371,17 грн та 3028 грн судового збору.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» заборгованість за послуги з поводження (управління) з побутовими відходами за період з грудня 2021 до жовтня 2024 року в сумі 6371,17 та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн, а всього: 9399,17 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не укладав з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» жодних договорів і не отримував від товариства пропозиції щодо його укладання, а наявність особового рахунку, невідомо ким створеного, не створює для нього зобов'язання сплачувати послуги, якими він не користувався, оскільки не проживає за адресою, вказаною у позові з 2020 року. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» не надало інформації про кількість зареєстрованих у квартирі осіб, які фактично у ній мешкають.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» заперечує проти доводів ОСОБА_1 , вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначає, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у формі «мовчазної згоди».
Крім того, інформація, викладена в акті від 06 серпня 2025 року № 602770620 2025 ОСББ «Північнокільцева 10», наданий апелянтом в якості доказу, свідчить про підтвердження його реєстрації за вказаною адресою разом із чотирма іншими особами. Таким чином, відомості щодо реєстрації п'яти осіб разом із відповідачем повністю відповідають даним, покладеним в основу розрахунку заборгованості. З урахуванням того, що зазначені чотири особи є неповнолітніми, наявні підстави вважати, що вони є дітьми апелянта, за яких він, як законний представник та споживач послуг, зобов'язаний здійснювати оплату послуг з поводження (управління) побутовими відходами.
У своїх запереченнях на відзив ОСОБА_1 , зокрема, зазначає, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках були його батьки, які у 2021 році померли. Враховуючи те, що сім'я ОСОБА_1 налічує 6 осіб, з яких четверо неповнолітні діти, то проживання разом з батьками у двокімнатній квартирі було неможливо, у зв'язку з чим, вони вимушені були бути лише зареєстровані за вищевказаною адресою, а фактично проживати в іншому місці.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» надало послуги зі збирання та перевезення побутових відходів відповідачу, однак він оплату за послуги не вносив, у зв'язку з чим, виникла заборгованість.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», розташоване за адресою: вул. Іванова, буд. 99, м. Запоріжжя, 69068, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою (а.с.21).
Рішенням Запорізької міської ради № 46 від 29.01.2020 визначено ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» юридичною особою, яка здійснюватиме збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території міста Запоріжжя (а.с.10).
Згідно з відповіддю № 935041 від 29.11.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).
Рішеннями Запорізької міської ради №161 від 28.04.2021, №216 від 11.06.2021 та №398 від 21.10.2022, встановлювались тарифи на послуги за поводження з побутовими відходами (вивезення та захоронення), які надає ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» згідно з додатками (а.с.12-13, 14-15, 16-17).
Умова Публічного договору «Про надання послуг з поводження з побутовими відходами» та Індивідуального договору «Про надання послуг з поводження з побутовими відходами» передбачено обов'язок ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» надавати послуги з поводження з побутовими відходами, а споживача своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (а.с.5-6, 7-8).
Згідно з розрахунком суми заборгованості, відповідач має заборгованість за з управління відходами за період з грудня 2021 до жовтня 2024 року в розмірі 6322,17 грн (а.с.4).
Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно п.6 розділу XI Прикінцевих та перехідних положення ЗУ "Про управління відходам виконавчі органи місцевих рад визначають комунальне підприємство - адміністратора послуги з управління побутовими відходами у строк не більше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом. До визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами та встановлення тарифу на послугу з управління побутовими відходами функції виконавця послуги з управління побутовими відходами здійснює суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому порядку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12,2008 № 1070 "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів", яка діяла до 08.08.2023 та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2023 № 835 "Про затвердження Правил надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами», споживачі укладають договір про надання послуг з управління побутовими відходами з особою (виконавець послуги, адміністратор послуги), визначеною у встановленому законодавством порядку та з обов'язковою сплатою за послугу з вивезення побутових відходів.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст.67, 68, 162 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно з означеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).
Крім того, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Отже, відповідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є споживачем послуг, які надає ТОВ «Вельтум Запоріжжя», зобов'язаний сплачувати вартість таких послуг, проте в порушення вищевказаних норм діючого законодавства неналежним чином виконував своїх зобов'язань щодо оплати спожитих послуг з вивезення побутових відходів, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у озмірі 6371,17 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про не проживання відповідача та його сім'ї у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , колегія судді не приймає з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 142 від 24.03.2017 затверджено Порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї за місцем реєстрації понад 30 календарних днів, яким визначено механізм звільнення споживачів від сплати комунальних послуг у разі їх тривалої відсутності, зокрема, за письмовою заявою споживача про відсутність споживача та/або членів його сім'ї за місцем реєстрації.
При несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуги з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги надавач послуг уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.
Таким чином, обов'язок щодо своєчасного інформування комунальні служби про зміни споживачів комунальних послуг покладається на самих споживачів таких послуг.
Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою для застосування наведеного положення законодавства, яка дає право споживачу право на зменшення оплати комунальних послуг, є подача письмової заяви постачальнику таких послуг з відповідними доказами тимчасової відсутності споживача за місцем постачання послуг.
У зв'язку з порушенням споживачем вимог нормативно-правових актів в частині зобов'язань споживача інформувати виконавця в місячний термін про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача та користуються послугою, у виконавця відсутні правові підстави для проведення перерахунку обсягу наданих послуг та розміру плати за надані послуги споживачу в попередніх періодах.
Однак, доказів звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя'з такою заявою матеріали справи не містять, тому він зобов'язаний сплачувати за послуги, надані товариством.
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді.
Так, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини 5, пункту 2 частини 7, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Отже за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Судова повістка була надіслана районним судом ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання та повернулася до суду із зазначенням причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 35, 40).
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у місцевого суду не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявника про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права та суб'єктивних тверджень, які є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується й апеляційний суд, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи заяву, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ч. 2 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 01 травня 2026 року.
Головуючий:
Судді: