Дата документу 16.03.2026 Справа № 331/4880/23
Єдиний унікальний №331/4880/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/393/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула 16 березня 2026 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 в режимі відео конференції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 18 листопада 2025 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) та ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років із конфіскацією всього належного йому майна,
- за ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та в правоохоронних органах на строк п'ятнадцять років із конфіскацією усього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та в правоохоронних органах на строк п'ятнадцять років із конфіскацією усього належного йому майна.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 .
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 ухвалено не обирати.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_9 та закрити кримінальне провадження згідно п.3 ч.1 ст.284 КПК України через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуваний вирок є не обґрунтованим, при його ухваленні судом першої інстанції мало місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що спричинило невідповідність розміру покарання обставинам справи та особі обвинуваченого, а відтак вирок підлягає скасуванню.
Вказує, що стосовно його підзахисного під час досудового та судового слідства не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували вину в пред'явленому йому обвинуваченні, і оцінка яких була б позбавлена обґрунтованих сумнівів щодо доведеності участі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, а відповідно до положень ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вважає, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння, не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв, як в положеннях ч.3 та ч.4 ст.17 КПК України, з яких випливає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини такої особи тлумачаться на її користь, так і практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
На думку захисника, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення є надуманими та грунтуєтся на припущеннях, жоден зі свідків не надав суду достовірних показань щодо наявності ознак державної зради в діях обвинуваченого ОСОБА_9 , вина не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. В матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_9 був призначений на роботу в органах, створених окупаційною владою. Тому всі сумніви у винуватості ОСОБА_9 відповідно до положень ст.62 Конституції України слід тлумачити на користь обвинуваченого
Крім того вказує, що у судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_9 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження, при цьому обвинувачений викликався до суду як за місцем своєї реєстрації, так і через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з'явился.
Захисник вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, наявними доказами не доведена, не встановлено, що саме ОСОБА_9 здійснював розмови з невстановленими особами, стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений добровільно погодився на співпрацю з окупантами, тобто відсутня об'єктивна сторона злочину. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене апелянт зазначає, що оцінюючи в сукупності досліджені підчас судового розгляду докази, з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення ненадані інші докази, які беззаперечно можуть довести вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні йому кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, пред'явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а тому кримінальне провадження щодо нього необхідно закрити з підстав, встановлених п.3 ч.1 ст.284 КПК України, а ОСОБА_9 необхідно виправдати.
Дослідженні в сукупності докази сторони обвинувачення є не достатніми для того, аби зробити висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки всі сумніви мають бути трактовані на користь обвинуваченого ОСОБА_9 .
Таким чином на думку захисника, мало місце істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що спричинило невідповідність висновків суду фактичним обставинам, а відтак оскаржуваний вирок підлягає скасуванню.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, будучи громадянином України, працівником правоохоронного органу - рибоохорони, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України, використовуючи теоретичні знання і практичні навички, отримані в Україні, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території м.Бердянська та інших населених пунктів Запорізької області, та усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та м.Бердянська системи органів державної влади рф, у тому числі «правоохоронної», з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у період з 27 лютого 2022 року по 05 березня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось за можливе), надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, та з 05 березня 2022 року перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та почав надавати допомогу окупаційній адміністрації рф, усвідомлюючи, що згідно зі ст.13 Конституції України водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, ОСОБА_6 добровільно виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф у м. Бердянську, а саме - від імені та в інтересах окупаційної адміністрації рф здійснював чергування та контроль: за забороною лову суб'єктами господарювання водних біоресурсів на тимчасово окупованій території України під Державним Прапором України; за використанням знарядь добування водних біоресурсів; за виловом, а також передачею виловлених суб'єктами господарювання водних біоресурсів на пункт прийому в інтересах та на користь окупаційної влади рф, у сукупності своїми діями завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу - рибоохорони, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України, достовірно знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України є цілісною і недоторканою, знаходячись на території м. Бердянська Запорізької області, яка з 27 лютого 2022 року є тимчасово окупованою рф територією, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями рф, 28 березня 2022 року добровільно зайняв посаду, мовою оригіналу: «инспектора» незаконного правоохоронного органу, мовою оригіналу: «Охраны окружающей природной среды и водных биоресурсов в г.Бердянске», створеного на тимчасово окупованій території.
Заслухавши доповідь судді; захисника обвинуваченого, на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури "in absentia" припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні "Медєніца проти Швейцарії" Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа "Сейдовіч проти Італії"). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації (справа "Шомоді проти Італії"), є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що стороною захисту не заперечується та не спростовано.
Зокрема, повістка про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 в судове засідання суду апеляційної інстанції була опублікована у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур'єр» випуск №55 (8247) від 11 березня 2026 року; повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду цим вимогам закону відповідає. Суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України.
Як зазначено вище, судовий розгляд зазначеного провадження здійснювався за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_6 у спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було прийняте з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження та переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України (м. Бердянськ), з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження).
У зв'язку з цим, обвинувачений ОСОБА_6 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті висунутого йому обвинувачення.
Разом з тим, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені статтею 297-5 КПК України.
Захист обвинуваченого за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_8 .
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_10 , (начальник Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства та продовольчих програм), який повідомив, що ОСОБА_6 з 2010 року працював на різних посадах в Азовському прикордонному патрулі. До повноважень обвинуваченого належало складання адміністративних протоколів, актів перевірок, постанов, згідно ст.10 Закону України «Про рибне господарство» агентство є правоохоронним органів, у якого на балансі перебувала вогнепальна зброя. ОСОБА_6 звільнений відповідним наказом у 2022 року. Зазначив, що залишив м. Бердянськ 14 квітня 2022 року та більше ОСОБА_6 не бачив. Після початку повномасштабного вторгнення від рибалок дізнався, що наприкінці лютого 2022 року - на початку березня 2022 року ОСОБА_6 співпрацював із окупаційною владою, від їх імені почав здійснювати контроль за виловом біоресурсів. Також, у телеграм каналі бачив публікацію датовану літом 2022 року із фотознімком, на якому ОСОБА_11 (призначений окупаційною владою начальник охорони навколишнього природного середовища і водних біоресурсів у м. Бердянськ) видавав ОСОБА_6 та іншим матеріальну винагороду.
Свідок ОСОБА_12 повідомив, що на початок повномасштабного вторгнення він перебував у м. Бердянськ Запорізької області. З окупованого міста виїхав в 20-х числах червня 2022 року. В Бердянську був волонтером. У зв'язку із тим, що свідок раніше працював прикордонником, знав ОСОБА_6 . Під час прогулянки у квітні 2022 року бачив як ОСОБА_6 разом із представниками окупаційної влади та військовими рф в районі «Ліски» та 3-ї дамби в м. Бердянськ та показував причали, місця базування човнів, також був свідком того як ОСОБА_6 сам особисто патрулював прибережну зону. Знайома (яка працювала у окупаційній адміністрації м. Бердянськ) передала свідку фотознімки наказів про призначення ОСОБА_6 та інших правоохоронців та відповідні посади у оргнах окупаційної влади, які він потім передав співробітникам Державного бюро розслідувань.
Свідок ОСОБА_13 повідомив, що з 2019 по 2022 рік працював різноробочим на рибо заготівельному підприємстві ПП «Маяк» у м. Бердянськ (розташоване за адресою Набережна, 17). ОСОБА_6 знав, оскільки до повномасштабного вторгнення той був інспектором рибоохорони. Після окупації міста 28 лютого 2022 року на підприємство зайшли російські солдати та заборонили роботу. 03 березня 2022 року були проведені збори співробітників рибо заготівельних підприємств, які були організовані ОСОБА_11 (новим начальником рибоохорони) та військовими рф. На зборах також були присутні колишні співробітники рибоохорони, які стали співпрацювати із окупаційною владою - ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . З 03 березня 2022 року підприємство дозволили видобуток риби, однак судна виходили у море під прапором рф. З 03 березня 2022 року по 11 березня 2022 року свідок виходив у море. Перед виходом необхідно було доповідати про вихід відповідальному (у деякі дні це був ОСОБА_6 ), отримувати координати, де дозволено робити вилов, час лову, після повернення доповідати про обсяг вилову. Відповідні записи свідок робив у журналі. Також, додатково свідок повідомив, що особисто бачив наказ про призначення ОСОБА_6 ОСОБА_11 на посаду головного інспектора.
Крім того, в судовому засіданні дослідженні такі документи:
- протокол огляду від 09 липня 2022 року, сайту https://azov.darg.gov.ua (сторінка Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України). Слідчим оглянуті: «Наказ №412 від 24 вересня 2021 року Про внесення змін до наказу Державного агентства рибного господарства України від 15 липня 2016 року №229», «Наказ №305 від 20 липня 2021 року Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Держрибагенства», «Наказ «229 Про затвердження положень про територіальні органи Держрибагенства», а також документ з назвою: «Положення про Азовське басейнове управління Державного агентства рибного господарства». Зазначені докази підтверджують, що обвинувачений був співробітником правоохоронного органу, містять правила роботи та функціонування цього правоохоронного органу та функції його співробітників;
- протокол за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, провалений на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду, від 03 травня 2022 року (ЄУН №4807/1695/22), ЄРДР за №62022080010000017 від 20 квітня 2022 року задокументовано телефонну розмову між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , бухгалтером мерії про те, що ОСОБА_11 , уповноважить ОСОБА_6 отримати грошові кошти, виділені як платню Азовському басейному управлінню;
- інформацію Начальника Азовського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства Державного агентства меліорації та рибного господарства України що ОСОБА_6 - головний державний інспектор відділу рибоохоронного патруля №1, призначений на посаду 11 травня 2017 року (наказ від 10 травня 2017 року №67-К), трудовий договір із ОСОБА_6 не розірваний. З 01 березня 2022 року в Азовському рибоохоронному патрулі оголошено простій. З 01 квітня 2022 року заробітна плата ОСОБА_6 не виплачується у зв'язку з наявністю ознак колабораційної діяльності;
- інформацію Пенсійного фонду щодо доходів, виплачуваних ОСОБА_6 за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2022 року;
- дані єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України, ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 04 грудня 2015 року, строк дії до 04 грудня 2025 року, орган що видав 2317, стан - діючий, який було оформлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 28 березня 2006 року Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області. Інформація підтверджує, що ОСОБА_6 є громадянином України, тобто суб'єктом інкримінованих злочинів;
- Наказ №122/К від Азовського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства Державного агентства меліорації про звільнення ОСОБА_6 з посади головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Азовського рибоохоронного патруля;
- копія «приказу» від 28 березня 2022 року №71-145 л/с «Мерії міста Бердянська» про призначення на посаду інспектора охорони навколишнього природного середовища і водних біоресурсів у м. Бердянськ - ОСОБА_6 . Наказ підписаний в.о. мера м. Бердянськ та відмітка про узгодження із військовим комендантом м. Бердянськ.
Отже, сукупністю досліджених доказів поза розумним сумнівом підтверджується те, що ОСОБА_6 , будучи громадянином України, надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, та перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та почав надавати допомогу окупаційній адміністрації рф, добровільно виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф у м. Бердянську, а саме - від імені та в інтересах окупаційної адміністрації рф здійснював чергування та контроль: за забороною лову суб'єктами господарювання водних біоресурсів на тимчасово окупованій території України під Державним Прапором України; за використанням знарядь добування водних біоресурсів; за виловом, а також передачею виловлених суб'єктами господарювання водних біоресурсів на пункт прийому в інтересах та на користь окупаційної влади рф, у сукупності своїми діями завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Крім того, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу - рибоохорони, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Азовського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України, знаходячись на території м. Бердянська Запорізької області, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями рф, добровільно зайняв посаду, мовою оригіналу: «инспектора» незаконного правоохоронного органу, мовою оригіналу: «Охраны окружающей природной среды и водных биоресурсов в г. Бердянске», створеного на тимчасово окупованій території.
Вказаний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Зокрема, свідок ОСОБА_13 повідомив, що відразу після окупації м.Бердянськ військовими рф, обвинувачений продовжив виконувати ту саму роботу пов'язану із контролем вилову біоресурсів у Азовському морі, однак уже від імені рф, контролював виходи у море, надавав координати місць вилову, контролював кількість виловленої риби, тощо. Також, допомагав здійснити передачу активів організації представникам окупаційної влади.
З викладеного убачається, що обвинувачений мав можливість виїхати з тимчасово окпованої території та жодного факту примушення до співпраці зі сторони окупаційної влади по відношенню до нього не було.
При цьому, показання вказаних свідів не є єдиним доказом вини ОСОБА_6 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях. Показання вказаних свідків узгоджуються з письмовими доказами, зокрема з відомостями з протоколів впізнання особи за фотознімками, протоколами за результатами проведенних негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж.
Показання вказаних свідків узгоджуються:
з Наказом №122/К від Азовського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства Державного агентства меліорації про звільнення ОСОБА_6 з посади головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля №1 Азовського рибоохоронного патруля.
з результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, провалений на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду, від 03.05.2022 (ЄУН №4807/1695/22), ЄРДР за №62022080010000017 від 20.04.2022 року задокументовано телефонну розмову між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , бухгалтером мерії про те, що ОСОБА_11 , уповноважить ОСОБА_6 отримати грошові кошти, виділені як платню Азовському басейному управлінню, також містить інформацію щодо діяльності обвинуваченого 27 травня 2022 року, а тому є належним доказом.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, не знайшли свого підтвердження доводи захисника про те, що під час досудового та судового слідства не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували вину його підзахисного у пред'явленому йому обвинуваченні.
Колегія суддів вважає, що досліджені судом докази, які надані сторною обвинувачення, а також показання свідків, «поза розумним сумнівом» підтверджують вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Не погоджуєься суд апеляційної інстанції також з доводами захисника стосовно того, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення є надуманими та грунтуєтся на припущеннях, жоден зі свідків не надав суду достовірних показань щодо наявності ознак державної зради в діях обвинуваченого ОСОБА_9 , вина не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так, згідно з показаннями свідка ОСОБА_13 убачається, що ОСОБА_6 із перших днів окупації почав виконувати дії щодо контролю за промислом риби від імені окупаційної влади, також передавав інформацію про активи органу, у якому раніше працював. Свідка ОСОБА_17 зазначав, що усі його підлеглі, які не бажали співпрацювати із окупаційними органами, виїхали на підконтрольну Україні територію. Встановлені обставини підтверджують добровільність дій обвинуваченого.
Доводи захисника про відсутність доказів того, що ОСОБА_9 був призначений на роботу в органах, створених окупаційною владою, спростовуються копією наказу про призначення обвинуваченого на посаду інспектора, відповідну фотокопію свідок ОСОБА_12 передав співробітникам правоохоронних органів.
Крім того вказане підтверджуєьбмя відомостями із протоколів НСРД, зі змісту яких убачається, що обвинувачений ОСОБА_9 згадується як співробітник нового органу, який контролює вилов біологічних ресурсів.
Відповідаючи на доводи захисника про те, що у судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_9 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження, колегія суддів ззвертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.297-5 КПК України, при здійсненні спеціального досудового розслідування повістки про виклик підозрюваного надсилаються за останнім відомим місцем проживання або перебування та публікуються в загальнодержавних засобах масової інформації і на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Після опублікування повістки вважається, що підозрюваний належним чином повідомлений про виклик.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 у суді першої інстанції розглядалося за відсутності обвинуваченого (in absentia).
З ухвали слідчого судді Комунарського районного м. Запоріжжя від 21 липня 2023 року убачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 , зміни до вказаної підозри, а також повістки про виклик останнього неодноразово публікувалися в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному сайті офісу Генерального прокурора.
У разі здійснення спеціального судового провадження повістки про виклик обвинуваченого надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація стосовно таких документів та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст.297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Приписами ч.5 ст.374 КПК України установлено, що в разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Як убачається зі змісту ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2023, судом установлено, що необхідність здійснення спеціального судового провадження була обумовлена тим, що ОСОБА_9 переховувався від суду, не з'являвся в підготовчі судові засідання суду першої інстанції, з метою ухилення від кримінальної відповідальності перебуває на тимчасово окупованій території м. Бердянськ Запорізької області, оголошений у розшук (у тому числі міжнародний) та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, у зв'язку з чим допускається спеціальне судове провадження.
Слід зазначити, що при вирішенні питання щодо необхідності здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_9 , захисник обвинуваченого у судовому засіданні зазначив, що у зв'язку з відсутністю можливості узгодити правову позицію з його клієнтом щодо заявленого клопотання, він покладався на розсуд суду.
Крім того, суд першої інстанції викликав обвинуваченого ОСОБА_9 для участі в судовому розгляді кримінального провадження щодо нього всіма наявними в його розпорядженні засобами, передбаченими КПК України, зокрема шляхом публікації відповідних судових сповіщень на офіційному веб-сайтах Олександрівського районного суду міста Запоріжжя, Офісу Генерального прокурора, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»).
В той же час, у відповідності до п.8 ч.2 ст.52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_9 було забезпечено захисником, який брав участь як під час досудового розслідування, так і протягом усього судового розгляду і мав можливість у змагальному процесі захищати інтереси підзахисного у спосіб, передбачений КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином обґрунтував необхідність здійснення судового розгляду в порядку «in absentia» і дотрималися відповідної процедури, визначеної КПК України, а тому, на думку колегії суддів, розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, однак за участю його захисника є виправданим і не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Крім того, колегія судів звертає увагу на те, що у справі Sanader v. Croatia (від 12 лютого 2015 року, заява №66408/12) Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме по собі не є несумісним із ст. 6 Конвенції, і ця норма буде порушена лише коли особа, засуджена заочно, згодом не може отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з'явитися і захищати себе або що він мав намір уникнути суду.
Чинний КПК України містить положення, які дозволяють забезпечити такий перегляд в суді апеляційної інстанції як щодо питань права, так і фактів.
Відповідно до ч.3 ст.400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.
Враховуючи викладенне, засуджений навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлений права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження судових рішень, якщо причини його неявки дійсно виявляться поважними.
Стосовно версії сторони захисту про відсутність доказів того, що ОСОБА_6 надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та почав надавати допомогу окупаційній адміністрації рф, добровільно виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф у м. Бердянську, то така версія спростовується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та яким надана належна оцінка, в тому числі і показаннями свідків, які є очевидцями події.
Враховуючи вищевикладене, є доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи громадянином України, надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф та перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та почав надавати допомогу окупаційній адміністрації рф, добровільно виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф у м.Бердянську, а саме - від імені та в інтересах окупаційної адміністрації рф здійснював чергування та контроль: за забороною лову суб'єктами господарювання водних біоресурсів на тимчасово окупованій території України під Державним Прапором України; за використанням знарядь добування водних біоресурсів; за виловом, а також передачею виловлених суб'єктами господарювання водних біоресурсів на пункт прийому в інтересах та на користь окупаційної влади рф, у сукупності своїми діями завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1КК України, а тому підстав для закриття кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, та виправданя останнього, на що наголошує захисник, не убачається.
Свої висновки суд належним чином вмотивував в оскаржуваному вироку та з цими висновками повністю погоджується колегія суддів.
Таким чином, доводи захисника щодо недоведеності складу вищевказаних кримінальних правопорушень в діях його підзахисного, є безпідставними та спростовуються наявними в справі доказами.
Наявні в справі докази у їх сукупності вказують на невимушеність поведінки обвинуваченого, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
В матеріалах провадження відсутні об'єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_9 , вчиняючи дії, вказані в обвинувальному акті та у вироку суду, діяв не добровільно.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_9 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи винногої тощо.
Свої висновки в частині призначеного покарання суд також належним чином вмотивував у вироку.
Підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання колегія суддів не убачає.
Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі захисника не наведено переконливого обґрунтування на спростування висновків суду, викладених у вироку, а тому вказана скарга задоволенню не підлягає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишии без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 17 листопада 2025 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 (у редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) та ч.7 ст.111-1 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4