Справа № 686/5914/25
Провадження № 1-кс/686/4527/26
04 травня 2026 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62024240010000542,
04.05.2026 прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти у сумі: 40 000 доларів США, 112 000 гривень та 20 000 Євро, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Дослідивши наявні матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню, у зв'язку із наступним.
У провадженні Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024240010000542 від 06.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 388 КК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливість виконання завдань, для виконання яких слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий у клопотанні зазначає, що постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 від 02.05.2026 грошові кошти визнано речовими доказами та саме з метою збереження грошових коштів як речових доказів до суду подане клопотання, однак до його матеріалів не долучено копії постанови про визнання грошових коштів у сумі: 40 000 доларів США, 112 000 гривень та 20 000 Євро, на які прокурор просить накласти арешт, речовими доказами.
Таким чином прокурором не обґрунтовано необхідності накладення арешту на грошові кошти у контексті їх відповідності критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин клопотання прокурора про арешт майна не може бути розглянуто по суті і підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст.ст.171-173 КПК України, слідча суддя -
постановила:
Повернути прокурору клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62024240010000542.
Установити строк у сімдесят дві години для усунення недоліків.
Роз'яснити прокурору, що у разі повернення клопотання про арешт майна прокурору, тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення у межах установленого суддею строку із клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови у його задоволенні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя