Справа № 686/17959/25
Провадження № 2/686/3296/26
04 травня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.
з участю представника позивача Чернеги А.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Хмельницький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ « Фінпром Маркет» звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 24.03.2021 між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1641513 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису SU2i7Ub06B) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ « Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2610 за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1641513 від 24.03.2021.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики 1641513 від 24.03.2021, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 16940,00 грн. та понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
21.12.2025 представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позов, де вказала, що позивач вчинив дії, спрямовані на ускладнення читання умов договору споживачем послуг, тим самим ввівши його в оману. Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертною цієї стаття, не може перевищувати 1%. Відповідач ОСОБА_1 був призваний на військову службу та продовжує перебувати на військовій службі по теперішній час, має статус учасника бойових дій, а відтак відсотки за користування кредитом стягнення не підлягають. Крім цього також зазначила, що строк кредитування становить 30 днів, разом з тим позивач не вживав заходів щодо повернення боргу, при цьому продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом, в той час як строк дії договору закінчився. Позивач не набув права вимоги за вказаним договором, оскільки не повідомив споживача у встановленому законом порядку про відступлення права вимоги, позивач не набув права вимоги, оскільки на момент звернення до суду сплинув строк звернення до суду. Позивачем не надано належного обґрунтування витрат на правничу допомогу, просить в позові відмовити.
30.12.2025 представник позивача подав відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просить в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
24.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1641513 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,09 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису SU2i7Ub06B, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно квитанції від 24.03.2021 на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано 5000грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 01.05.2025 № КД-0000024610/ТНПП.
26.102021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2610 за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1641513 від 24.03.2021.
Згідно реєстру прав вимог № 2 від 26.10.2021 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором №1641513 від 24.03.2021 в сумі 16940,00грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000,00грн., за відсотками 11940 грн.
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1641513 від 24.03.2021.
Згідно реєстру заборгованості від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором №1641513 від 24.03.2021 в сумі 16940,00грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000,00грн., за відсотками 11940 грн.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною 1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про споживчий кредит №1641513 укладений 24.03.2021, а тому положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не поширюються на вказаний кредитний договір.
Разом з тим, аналіз розрахунку суми заборгованості за договором свідчать про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору, зокрема, починаючи з 24.04.2021 по 22.07.2022 нарахована сума відсотків становить 8955грн.
Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Як вбачається з умов пунктів 2.2, 2.3 договору, кредит надається строком на 30 днів з 24.03.2021, термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.04.2021.
Отже, за вказаними умовами договору позики №1641513 від 24.03.2021 сторони погодили строк його дії до 23.04.2021, тому починаючи із зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Згідно п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит нараховувалися у період з 24.03.2021 до 23.04.2021.
Таким чином, у період виконання умов договору про надання споживчого №1641513 від 24.03.2021 на ОСОБА_1 не поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у нього був наявний обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом згідно договору, підстави для звільнення відповідача від сплати відсотків у вказаний період відсутні.
Відповідно до статті 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно частини другої статті 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».
Щодо заяви про застосування строку позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово безперервно продовжувався, в останній раз - до 30 червня 2023 року (карантин було відмінено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 01.07.2023).
Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже на час (строк) дії установленого на території України карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023 строки, визначені в тому числі статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, було продовжено. У зв'язку з цим, не може визнаватися наявність спливу позовної давності у випадку, якщо закінчення строку для звернення до суду припадало на строк дії карантину. Отже, якщо закінчення строку позовної давності припадало на період після 12.03.2020 і до 30.06.2023, то він продовжувався до кінця дії карантину, тобто до 30.06.2023. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) викладені у чисельних постановах Верховного Суду, наприклад, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21, від 01.09.2022 р. у справі №910/14346/21, від 07.09.2022 р. у справі №679/1136/21.
Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії», а Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» вказаний пункт 19 у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Позивач звернувся до суду із позовом 23.06.2025, а тому строк позовної давності не сплинув.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за договором позики №1641513 від 24.03.2021 підлягають задоволенню частково та слід стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6 635,00 грн., в т. ч. 5000 грн. 00 коп. за тілом позики, 1 635 грн. 00 коп. за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ТОВ «Фінпром Маркет» - адвокат Ткаченко Ю.О. надала ордер на надання правничої (правової) допомоги виданого на підставі договору №01-11/24 від 01.11.2024, витяг з акту №13-П приймання-передачі від 16.05.2025 та платіжну інструкцію від 19.05.2025 щодо оплати акту №13-П приймання наданої правничої допомоги від 16.05.2025.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 сформульовано правовий висновок : «…суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони».
При зверненні до суду ТзОВ «ФК «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (39,14%), а саме судовий збір в розмірі 948 грн. 13 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1369 грн. 90 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 353 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 634, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1641513 від 24.03.2021 в розмірі 6 635 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 948 грн. 13 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 1 369 грн. 90 коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, м. Ірпінь,08200.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення 04.05.2026.
Суддя: