Єдиний унікальний номер судової справи №678/697/26
Номер провадження №1-кс-678-286/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
04 травня 2026 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке подане слідчим слідчого відділення відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та погоджене керівником Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 02 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026243300000127, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голинищево Летичівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, інвалідність відсутня, не працюючого, раніше не судимого, відносно якого 30 квітня 2026 року із обвинувальним актом до Летичівського районного суду Хмельницької області скеровано кримінальне провадження №12026243300000049 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
учасники судового провадження:
слідчий ОСОБА_3 ,
прокурор ОСОБА_4 ,
підозрюваний ОСОБА_5 ,
його захисник - адвокат ОСОБА_6 ,
І. СУТЬ ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЄТЬСЯ СУДОМ
1. 04 травня 2026 року до суду надійшло вказане клопотання за змістом якого ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, й під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому слідчий і прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
2. 04 травня 2026 року слідчий ОСОБА_3 і прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримали й просили таке задовольнити і застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як єдиний запобіжний захід, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, однак в зв'язку із положенням процесуального закону щодо необхідності визначення розміру застави - такий розмір просять визначити у максимальному розмірі.
3. 04 травня 2026 року підозрюваний ОСОБА_5 вказав, що вину визнає, щиро кається, злочин вчинив під час перебування у стані алкогольного сп'яніння, обіцяє, що більше подібних дій не вчинить, тому просить застосувати більш м'який запобіжний захід.
4. 04 травня 2026 року захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 зазначив, що в діях підозрюваного відсутній склад інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 289 КК України, адже відсутні належні і допустимі докази проникнення підозрюваного у сховище і повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, тому його дії можливо підпадають під ознаки ч. 1 ст. 289 КК України, яка передбачає більш м'яке покарання, тому вважає, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ІІІ. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
5. Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
6. В силу ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1). Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2).
Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
7. Європейський суд з прав людини у ряді рішень зазначив: суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії»); особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (справа «Летельє проти Франції»); тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії»), врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (справа «W проти Швейцарії»).
8. У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» №4 від 25 квітня 2003 року роз'яснено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. За змістом клопотання та доданих матеріалів досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за обвинуваченням у скоєнні якого обвинувальний акт передано до суду, тобто діючи повторно, 01 травня 2026 року близько 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою заволодіння транспортним засобом, всупереч волі його власника та володільця, з корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужої власності, через незачинену хвіртку проник на огороджену територію домогосподарства АДРЕСА_2 , де виявив автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі 124, сірого кольору, 1990 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з номером шасі НОМЕР_2 , та ключем у замку запалення.
Після цього ОСОБА_5 відчинив зсередини запірний пристрій воріт домоволодіння, сів за кермо вищевказаного автомобіля, наявним ключем завів та таємно від власника ОСОБА_8 і володільця ОСОБА_9 незаконно заволодів транспортним засобом, виїхавши за межі домогосподарства та в подальшому використовуючи автомобіль у своїх власних цілях.
10. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, з проникненням у інше сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
11. 02 травня 2026 року о 20 год. 15 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
12. У зв'язку з достатністю здобутих доказів під час досудового розслідування 03 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
13. Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
14. У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
15. При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за суттю.
Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
16. Сформувавши повідомлення про підозру орган досудового розслідування має обґрунтовані підстави вважати, що кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, вчинив саме ОСОБА_5 .
При цьому, ОСОБА_5 зазначив суду, що свою вину визнає і щиро кається у вчиненому, фактичні обставини, які зазначені у повідомленні про підозру, не оспорює.
17. Долучені до клопотання слідчим і прокурором докази дають слідчому судді правові підстави при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу вважати, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення дійсно є обґрунтованою.
18. Так, органом досудового розслідування зібрано письмові докази, якими підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, зокрема:
протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 травня 2026 року;
протокол огляду місця події від 02 травня 2026 року;
протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 02 травня 2026 року;
протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 02 травня 2026 року;
протокол огляду місця події від 02 травня 2026 року;
протокол освідування ОСОБА_5 на факт вживання алкогольних напоїв від 02 травня 2026 року;
протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02 травня 2026 року;
протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 02 травня 2026 року;
інші матеріали кримінального провадження в сукупності.
19. Отже, на даній стадії проведення досудового розслідування існує достатньо об'єктивної і доведеної інформації, що саме ОСОБА_5 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
20. Відомостей, які б об'єктивно свідчили, що у даному кримінальному провадженні докази отримано з порушенням положень КПК України, не встановлено.
21. Аргументи захисника підозрюваного щодо невірної кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України слідчий суддя відхиляє, адже потерпілий ОСОБА_9 під час допиту 02 травня 2026 року зазначив, що автомобіль був припаркований на території домогосподарства і ключ від нього знаходився у ключі запалювання, відповідно для того, щоб мати можливість виїхати за межі домогосподарства та використовувати автомобіль у власних цілях без дозволу господаря необхідно спочатку зайти на територію домогосподарства, відчинити запірний пристрій воріт і виїхати автомобілем за межі такого господарства.
Саме такі дії й інкримінуються ОСОБА_5 , який їх вчинення у суді не спростовував.
У абз. 7 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06 листопада 2009 року роз'яснено, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
Тобто, кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України в частині кваліфікуючої ознаки проникнення у інше сховище є вірною.
Слідчий суддя також вважає обґрунтованими й доводи прокурора під час розгляду клопотання про запобіжний захід, що безпосередньо у примітці до ст. 289 КК України визначено, що є повторністю в розумінні даної статті закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, факт вчинення особою кримінального правопорушення за ст. 185 КК України є повторністю й необхідності визнання такої особи винною вироком суду закон не передбачив.
Отже, факт направлення до суду обвинувального акта відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України давало правові підстави слідчому за погодженням з прокурором кваліфікувати його дії саме за ч. 2 ст. 289 КК України.
Отже, при розгляді клопотання про запобіжний захід слідчий суддя приходить до висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_5 щодо кваліфікуючої ознаки повторність є вірною.
22. Зміст клопотання свідчить, що ризики, які у ньому зазначені, дійсно наявні.
23. Так, дії підозрюваного ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Тобто, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України відповідно до вимог ч. 4, ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Отже, у разі доведення винуватості підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) за ч. 2 ст. 289 КК України йому може бути призначене реальне відбування покарання у місцях позбавлення волі.
24. ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість висунутої підозри, покарання, яке йому загрожує, тому обґрунтованими є те, що його перебування на свободі може зашкодити проведенню досудового розслідування, адже він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, може вчиняти тиск як психологічного, так і фізичного характеру, шукаючи будь-які можливості впливу на свідків та потерпілого, спонукаючи їх до зміни або спотворення показів або ж відмови від дачі показів, може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже обвинувальний акт відносно нього про його обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України вже перебуває на розгляді в суді, він не має законного джерела прибутку, адже ніде не працює, у нього відсутні й сталі соціальні зв'язки, він не одружений та немає власної сім'ї, у нього відсутнє постійне місце проживання, підозрюваний також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - ігнорувати виклики слідчого, прокурора чи суду, змінити місце перебування, перетнути кордон, відчужити або приховати належне йому майно, адже санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає можливість застосування судом додаткового покарання у виді конфіскації майна.
25. ОСОБА_5 підтвердив у суді, що лише два тижні тому (квітень 2026 року) по кримінальному провадженню, яке наразі вже знаходиться в суді, йому було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, однак вимог ухвали слідчого судді він не виконав і вчинив нове тяжке кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
26. За змістом клопотання і аргументів підозрюваного ОСОБА_5 у суді, він інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
27. Враховуючи всі наведені обставини в сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що підозрюваному ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
28. Більш м'які запобіжні заходи забезпечити виконання цієї функції не зможуть.
29. Як зазначено у ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Тобто, законом імперативно визначено обов'язок визначити розмір застави.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30. Законодавець у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установив з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3328 гривень.
Слідчий суддя погоджується із доводами клопотання про те, що враховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, вищезазначені ризики, підвищену суспільну небезпечність особи підозрюваного ОСОБА_5 , йому має бути визначено розмір застави у максимальному розмірі - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240,00 грн. й у разі її внесення для підозрюваного ОСОБА_5 це буде необхідним і достатнім стримуючим фактором щодо належного виконання запобіжного заходу та визначених йому обов'язків.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
31. Клопотання підлягає задоволенню і до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 110, 131-132, 176-178, 182-184, 196-198, 309-310, 369-372, 392-395 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240,00 грн.
В разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , строком на час дії даної ухвали, покласти наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, де він проживає - з селища Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) утриматися від спілкування із потерпілим, свідками та будь-ким іншим із учасників кримінального провадження №12026243300000127, за винятком спілкування у передбаченому законодавством порядку із слідчим, прокурором, слідчим суддею та судом, а також власним захисником (захисниками);
4) в разі наявності - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання зазначених обов'язків, застава звертається в дохід держави.
В разі внесення застави підозрюваним ОСОБА_5 контроль за дотриманням визначених йому обов'язків покласти на відділ поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Строк дії ухвали - до 01 липня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити підозрюваному та прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1