04.05.2026 Справа №607/2162/26 Провадження №1-кп/607/1163/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с./з. ОСОБА_2 ,
під час проведення відкритого судового засідання, в приміщенні зали суду, в м. Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211090000119 від 10.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_7 , -
На розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211090000119 від 10.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 подав до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 на строк 60 діб, з огляду на те, що строк дії застосованого запобіжного заходу завершується 08.05.2026, разом із тим ризики, що передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, а на даний час триває судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити.
Інші учасники не заперечили стосовно задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).
Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 30.10.2025 ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
31.10.2025 ухвалою слідчого судді Збаразького районного суду Тернопільської області застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.12.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять гривень та в подальшому було продовжено.
У подальшому вказаний запобіжний захід було продовжено, згідно ухвали слідчого судді.
29.01.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України надійшов до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та згідно ухвали суду від 11.03.2026, вищевказаний запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 було продовжено.
Окрім того, судом враховується те, що обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Крім того на даний час продовжують існувати ризики, що були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та продовженні його строку, а саме ризики, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Зокрема ризиком того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та розмір покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від відповідальності.
Ризиком того, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні є те, що йому відомі місця проживання свідків, які ще не були допитаними у судовому засіданні, а тому він усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним діяння, може навмисно схиляти свідків до відмови їх давати, що негативно вплине на судовий розгляд кримінального провадження.
Слід зазначити, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, яким передувала підготовка до їх вчинення та їх подальше приховування, а тому, за таких обставин, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку суду є цілком ймовірним.
Також ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений є особою без постійного джерела доходів та в силу ст. 89 КК України, раніше не судимим, а тому суд вважає доведеним ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Також суд вважає, що розмір застави, визначений в ухвалі слідчого судді не є непомірним для обвинуваченого, водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Тож, продовження існування встановлених судом обставин у їх сукупності, виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, що відповідає і є співмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, а також не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до двох місяців.
На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 318, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до 23 год. 59 хв. 01.07.2026.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 , його захиснику та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1