Справа № 481/550/26
Провадж.№ 2-н/481/64/2026
(про відмову у видачі судового наказу)
04 травня 2026 року м. Новий Буг
Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитини повноліття.
Згідно статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частина перша статті 27 ЦПК України встановлює, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника аліментів утримання неповнолітньої дитини, заявниця зазначила, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно із п. 4) ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;.
У відповідності з п.2) ч.1 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
Частиною 5 статті 165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Судом неможливо отримати відомості з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , оскільки у заяві про видачу судового наказу не зазначено ані дати, місяця та року його народження, ані реєстраційного номеру облікової картки платника податків, ані номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Тобто, фактично, суд позбавлений можливості у спосіб, передбачений ч.5 ст.165 ЦПК України, встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 9 ст.165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи встановлені обставини, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити, роз'яснивши заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ч. 9 ст. 165, ст. 260 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з з ОСОБА_2 аліментів утримання неповнолітньої дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у прийнятті заяви з підстави, передбаченої ч. 9 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, після усунення її недоліків.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА