Справа № 132/82/26
3/132/205/26
Іменем України
04 травня 2026 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
До Калинівського районного суду Вінницької області з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 року переданий на розгляд судді Сєліну Є.В.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559674 від 05.01.2026 року, ОСОБА_2 - 05 січня 2026 року о 18год.20хв., рухаючись по автодорозі ТО 219, село Гущинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes-Benz 200D», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані наркотичного сп'яніння, що встановлено висновком № 10 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 05.01.2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справ та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
Згідно статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Доказами відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року за № 1496/27941, визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення. При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559674 від 05.01.2026 року, ОСОБА_2 - 05 січня 2026 року о 18год.20хв., рухаючись по автодорозі ТО 219, село Гущинці Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes-Benz 200D», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані наркотичного сп'яніння, що встановлено висновком № 10 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 05.01.2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
За пунктом 2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція № 1452/735), визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
У пункті 2 розділу І Інструкції № 1452/735 зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до пунктів 3, 4 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння обстежуваної особи.
У пункті 6-7 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 зазначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (пункт 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).
Згідно з пунктами 14, 15 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (пункт 21 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, огляд ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння проводився у КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, за його результатами складено медичний висновок № 10 від 05.01.2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Водночас, згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 10 від 05.01.2026 року, медичний огляд ОСОБА_2 проводився лише за допомогою швидкого тесту. Після отримання позитивного результату швидкого тесту, лабораторне дослідження зразків біологічного середовища ОСОБА_2 на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в його організмі, з метою проведення підтверджуючого дослідження, не проводилося.
При цьому слід зауважити, що дотримання вимог пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, має імперативний, а не рекомендаційний характер, і передбачає обов'язковість проведення підтверджуючого лабораторного дослідження у разі позитивного результату первинного тестування.
Отже, у даній конкретній справі про адміністративне правопорушення, лабораторне дослідження з метою підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини у біологічних зразках ОСОБА_2 не проводилось, що є порушенням пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735.
Відповідно до частини 5 статті 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За наведених обставин, відсутність підтверджуючого дослідження унеможливлює зробити висновок про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, що в свою чергу виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскільки, огляд ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, він вважається недійсним.
Таким чином, встановлено, що медичними працівниками було порушено вимоги законодавства щодо порядку проведення огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння, що в своїй сукупності ставить під обґрунтований сумнів законність наявного в матеріалах справи медичного висновку № 10 від 05.01.2026 року, складеного за результатами медичного огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння та долученого до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 559674 від 05.01.2026 року.
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 16.03.2026 року, у даній справі була призначена судово-медична токсикологічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання: чи наявні у наданому зразку біологічного середовища (сечі) ОСОБА_2 , відібраного 05 січня 2026 року в приміщенні Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради згідно акту та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 10 від 05 січня 2026 року, наркотичні та/або психотропні речовини? Якщо наркотичні та/або психотропні речовини наявні у зразку біологічного середовища (сечі) ОСОБА_2 , то які саме? Проведення експертизи доручено експертам Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи.
Відповідно до висновку експерта № 1036, складеного 03.04.2026 року судово-медичним експертом Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_4 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, за відмову від дачі висновку без поважних причин та за дачу завідомо неправдивого висновку, при судово-медичній експертизі сечі громадянина ОСОБА_2 методом рідинної хромато-мас-спектрометрії, наркотичні та психотропні речовини ідентифіковані не були. При дослідженні методом тонкошарової хроматографії наявність похідних барбітурової кислоти, алкалоїдів групи опію, а також похідних 1,4-бензодіазепіну, піразолону, фенотіазину та фенілалкіламінів, а також тетрагідроканабінолу не виявлено.
Таким чином, висновком експерта № 1036 від 03.04.2026 року, спростовано обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з частиною 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.247, ст.ст.130, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя