Справа № 128/4703/25
04 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.04.2025 № 12025020070000108, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дружківка, Краматорського району Донецької області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , освіта середня технічна, неодруженого, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 407 КК України,
До Вінницького районного суду Вінницької області передано матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2025 № 12025020070000108, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 02.04.2026, якою задоволено апеляційну скаргу прокурора та скасовано вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 20.01.2026 щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 407 КК України, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 головуючим суддею з розгляду даного кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді 22.04.2026 у даному кримінальному провадженні призначив підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні 04.05.2026 прокурор ОСОБА_3 просив не розглядати угоду про визнання винуватості, призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав попередньо подане письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та просив його задовольнити. Клопотання обґрунтовує тим, що «кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев?яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, з огляду на що є достатні підстави вважати, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованим. Ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 28.08.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121 120 гривень. В подальшому ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 22.10.2025 змінено запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на тримання під вартою без права внесення застави, строк дії якого продовжувався та закінчується 16.05.2026. Разом з тим, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують перебування ОСОБА_4 під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається у тому, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та передбачених за їх вчинення кримінальну відповідальність, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається у тому, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема, на свою співмешканку ОСОБА_6 , щодо дачі ними неправдивих показів; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається у тому, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом неявок для проведення слідчих (розшукових) дій; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається у тому, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як останній раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів та відбував покарання у місцях позбавлення волі, що у свою чергу свідчить про те, ОСОБА_4 , маючи можливість вільно пересуватись, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові умисні злочини. ОСОБА_4 офіційно ніде не працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього істотних соціальних факторів стримуючого характеру та у свою чергу дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може безперешкодно залишити своє місце проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 317 КК України. Окрім цього, установлено те, що ОСОБА_4 є особою, схильною до вчинення злочинів, за що раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі. Водночас у зв?язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до ОСОБА_4 не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, так як ч. 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме: тримання під вартою. Тому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів».
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні 04.05.2026 також просив не розглядати угоду про визнання винуватості, а призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду суддею одноособово, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладається на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 04.05.2026 не заперечував щодо призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладається на розсуд суду.
Інші будь-які клопотання учасники судового провадження до суду не подавали.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області відповідно до статей 32, 33 КПК України. Підстав для закриття даного кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.
Тому суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до частин першої та другої статті 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо: 1) злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років; 2) злочинів, у вчиненні яких обвинувачується Президент України, повноваження якого припинено, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Голова Служби безпеки України, Директор Державного бюро розслідувань, Директор Національного антикорупційного бюро України, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Голова Фонду державного майна України, Голова Центральної виборчої комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів, Голова Вищої ради правосуддя.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не заявляє клопотання про здійснення кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів, а просив проводити його розгляд суддею одноособово, тому суд дійшов висновку про доцільність проведення розгляду даного кримінального провадження суддею одноособово.
З урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження судовий розгляд даного кримінального провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 КПК України, відсутні.
У частині третій статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Немирівський районний суд Вінницької області ухвалою слідчого судді від 28.08.2025 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосував запобіжний захід - тримання під вартою. У подальшому Немирівський районний суд Вінницької області, Вінницький районний суд Вінницької області та Вінницький апеляційний суд ухвалами продовжували строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 .
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, суд враховує, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , віднесені відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, позбавленням волі строком 12 років, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який неодружений, сім'ї не має, не має міцних соціальних зв'язків, тому, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Крім того, суд враховує і те, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочинах, особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, враховуючи імперативні положення частини восьмої статті 176 КПК України, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є неможливим.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені статтею 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, враховуючи положення частини шостої статті 176 КПК України, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, проти чого не заперечують обвинувачений та його захисник.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
У частині першій статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується, крім іншого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім того, суд бере до уваги і те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тому суд не вбачає необхідності визначати розмір застави.
Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочинів, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 183, 314-317, 331, 372 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.04.2025 № 12025020070000108, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 407 КК України, та провести його одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області в залі судових засідань о 10 год 00 хв 05 травня 2026 року.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Письмове клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 407 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 02 липня 2026 року.
Копію ухвали надіслати для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвалу в частині запобіжного заходу може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.