29 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2383/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області
на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 (Чередко А. Є. - головуючий, судді: Мороз В. Ф., Парусніков Ю. Б.) у справі
за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області
до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукортрейд ЛТД", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега"
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Хронологія провадження
1. У червні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - "Позивач", ГУ ДПС у Донецькій області) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукортрейд ЛТД" (далі - "Відповідач-1", ТОВ "Цукортрейд ЛТД") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "Омега"), в якому просило визнати недійсним, укладений між Відповідачами договір поставки від 01.04.2022 № 1340/п і застосувати наслідки, недійсності цього правочину, визначені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з ТОВ "Цукортрейд ЛТД" на користь ТОВ "Омега" коштів у сумі 67 672 800, 00 грн з подальшим стягненням вказаної суми з ТОВ "Омега" в дохід держави.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач стверджував про з'ясування ним обставин укладення оспорюваного правочину з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств, з підстав нереальності господарських операцій, які відображені як такі, що нібито здійснювалися за оспорюваним договором поставки.
3. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.11.2024 у його задоволенні відмовив.
4. 08.07.2025 Центральний апеляційний господарський суд своєю постановою рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.
5. За наслідками здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд ухвалив постанову від 24.09.2025, якою рішення і постанову судів попередніх інстанцій також залишив без змін.
6. Водночас у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Омега" заявляло апеляційному суду про те, що у зв'язку із розглядом цієї справи воно планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 200 000 грн.
7. 14.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Омега" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем-2 у зв'язку із апеляційним переглядом справи у сумі 200 000 грн.
8. 02.03.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, згідно з якою вказану заяву Відповідача-2 задовольнив частково та стягнув з Позивача на користь ТОВ "Омега" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з апеляційним переглядом справи.
Касаційна скарга
9. Не погодившись із додатковою постановою суду попередньої інстанції, ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати в частині задоволених вимог заяви Відповідача-2.
Узагальнені доводи скаржника
10. Скаржник стверджує, що при ухваленні оскарженої додаткової постанови суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже проігнорував, що
- на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник не надав проміжних Актів приймання передачі наданих послуг на певну дату за відповідний період із зазначенням суми наданих послуг, як це передбачено договором про надання правничої допомоги;
- у наданому звіті від 09.07.2025 про надання послуг по договору про надання правничої допомоги зазначено про безпосереднє представництво інтересів замовника в суді апеляційної інстанції виконавцем, тобто АО "АЛМ", однак у розгляді справи у апеляційному господарському суді приймав участь безпосередньо адвокат Ромащенко К. В. на підставі довіреності від 01.01.2025, виданою генеральним директором ТОВ "Омега" Безуглим В. А.; у звіті також міститься посилання на інший суд - Дніпропетровський апеляційний господарський суд;
- дана справа не є складною, не потребувала вивчення великого обсягу специфічного законодавства чи значної кількості доказів; адвокатом було заявлено час на роботи, які є типовими (підготовка клопотань або аналіз судової практики, яка вже була відома з попередньої інстанції).
11. Скаржник також наголошує, що закон зобов'язує сторону лише довести неспівмірність витрат, що Позивач у цій справі зробив, подавши відповідне клопотання. Однак, суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки поданим запереченням і не мотивував, чому він відхилив аргументи ГУ ДПС у Донецькій області про надмірність заявленої суми. У цій частині апеляційний суд не врахував релевантної практики Верховного Суду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
12. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представниці Позивача (Голуб О. С.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.
15. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
16. Водночас відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
17. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
18. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
19. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
20. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
21. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
22. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
23. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
24. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
25. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
26. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
27. За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
28. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
29. Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
30. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
31. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
32. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
33. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 126 ГПК України).
34. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
35. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
36. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
37. Як вбачається з матеріалів цієї справи, 01.02.2025 ТОВ "Омега" (Клієнт) та Адвокатське об'єднання "АЛМ" (Адвокатське об'єднання) уклали договір про надання правничої допомоги від 01.02.2025 № 01-02-2025/1, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову консультацію, сформувати правову позицію, підготувати необхідні процесуальні документи та здійснити представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 904/2383/24 за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі за позовом ГУ ДПС у Донецькій області до ТОВ "Цукортрейд ЛТД", ТОВ "Омега" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину (пункт 1.1).
38. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору для реалізації зобов'язань, передбачених п. 1.1 цього Договору, Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту протягом строку дії цього Договору правничу допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; вивчення судової практики з аналогічних спорів; формування правової позиції по справі; складення відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів; представництво інтересів у судах під час здійснення господарського судочинства; підготовка до судових засідань та участь у них; інша правова допомога за погодженням сторін.
39. Згідно п. 2.1.1. договору Адвокатське об'єднання з метою надання послуг в межах предмету цього Договору може призначати особу або кілька осіб як з числа членів Адвокатського об'єднання так і шляхом залучення інших адвокатів на договірній основі з Адвокатським об'єднанням.
40. Відповідно до п. 2.1.2. договору призначення особи, відповідальної за надання правової (правничої") допомоги Клієнту в межах цього Договору, відбувається шляхом видачі Адвокатським об'єднання Ордеру конкретному адвокату відповідно до вимог чинного законодавства.
41. За надання послуг, передбачених цим Договором, Клієнт зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання гонорар у розмірі 200 000, 00 гривень з урахуванням ПДВ (пункт 3.1).
42. Визначений п. 3.1. цього договору гонорар є фіксованим і включає у себе повне юридичне супроводження справи в суді апеляційної інстанції (пункт 3.2. договору).
43. За умовами п. 5.1. договору по мірі виконання послуг за цим Договором Адвокатське об'єднання складає та надає Клієнту проміжні Акти приймання-передачі наданих послуг на певну дату за відповідний період із зазначенням суми наданих послуг. До кожного Акту додається Звіт з детальним описом обсягів і видів виконаних послуг за звітний період.
44. Після остаточного виконання всіх послуг за Договором Сторони підписують остаточний Акт приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для остаточних розрахунків та підтвердженням повного виконання зобов'язань за Договором (п. 5.6. договору).
45. 27.03.2025 ТОВ "Омега" на виконання умов договору сплатило на користь АО "АЛМ" фіксований гонорар у розмірі 200 000 грн згідно з платіжною інструкцією № 173225640.
46. В матеріалах справи наявний Звіт про надання послуг по Договору від Адвокатського об'єднання "АЛМ" від 09.07.2025, відповідно до якого за звітний період виконавцем надано замовнику наступні послуги:
- комплексний правовий аналіз справи та формування правової позиції відповідно до п. 1.1 та 1.2.3 Договору;
- підготовка процесуальних документів та правових висновків відповідно до п. 1.2.4 Договору;
- безпосереднє представництво інтересів Замовника в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 1.2.5-1.2.6 Договору;
- експертно-консультаційне супроводження та стратегічне планування відповідно до п. 1.2.1,1.2.2 та 1.2.7 Договору;
- дослідження судової практики та підготовка правових позицій з суміжних питань відповідно до п. 1.2.2 Договору.
47. Також 09.07.2025 між сторонами договору підписано Акт надання послуг № 9, відповідно до якого виконавцем були виконані послуги з надання правничої допомоги по договору загальною вартістю 200 000 грн.
48. Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Ромащенко К. В. здійснював представництво інтересів Відповідача-2 у суді апеляційної інстанції на підставі довіреності від 01.01.2025, виданої ТОВ "Омега"; він подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, відзив на апеляційну скаргу та брав участь у трьох судових засіданнях.
49. Вказаний адвокат також здійснював представництво інтересів Відповідача-2 у суді першої інстанції на підставі довіреності від 08.01.2024.
50. Як слідує з оскарженої додаткової постанови, оцінивши надані заявником докази, зокрема проаналізувавши опис робіт, наведений в Звіті про надання послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлені Відповідачем-2 до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 200 000 грн є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг на етапі апеляційного перегляду, приймаючи до уваги те, що представництво інтересів ТОВ "Омега" здійснювалося тим самим адвокатом, що і у суді першої інстанції; позиція Відповідача-2 не змінювалась, що свідчить про вже сформовану його правову позицію щодо розгляду даної справи; подані у суді апеляційної інстанції пояснення від Відповідача-2 частково дублювали його доводи у суді першої інстанції.
51. Суд окремо відмітив, що зазначені у Звіті про надані послуги види виконаних робіт в суді апеляційної інстанції - комплексний правовий аналіз справи та формування правової позиції, підготовка процесуальних документів та правових висновків, безпосереднє представництво інтересів замовника в суді апеляційної інстанції, експертно-консультаційне супроводження та стратегічне планування, дослідження судової практики та підготовка правових позицій з суміжних питань по суті звелися до підготовки відзиву на апеляційну скаргу зі сформованою правовою позицією та участі у судових засіданнях.
52. Суд також врахував незначний обсяг документів, їх зміст та вказав, що вони не потребували від адвоката значного обсягу часу та зусиль та у зв'язку з цим зауважив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
53. Виходячи з наведеного, з урахуванням принципу пропорційності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованими для відшкодування у даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу, понесені Відповідачем-2 в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідності процесуальних дій.
54. В частині ж поданого Позивачем клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції вказав, що: (1) норми процесуального законодавства не містять вимоги щодо обов'язкового зазначення адвокатського об'єднання в довіреності; представництво інтересів клієнта здійснює адвокат, а витрати понесені на підставі договору з адвокатським об'єднанням; (2) відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України формою адвокатської діяльності адвоката Ромащенко К. В. є Адвокатське об'єднання "АЛМ"; (3) між Відповідачем-2 та Адвокатським об'єднанням укладено договір про надання правничої допомоги; послуги фактично надані, що підтверджується актом приймання-передачі; оплата здійснена на рахунок адвокатського об'єднання, що підтверджується платіжними документами, а отже заявлені витрати є реальними та документально підтвердженими; (4) відсутність у матеріалах справи проміжних актів, за наявності остаточного акту приймання-передачі наданих послуг, який є підставою для остаточних розрахунків та підтвердженням повного виконання зобов'язань за Договором (п. 5.6. договору), не свідчить про недоведеність надання послуг у справі; (5) помилкове посилання у Звіті про виконані роботи на інше найменування суду - Дніпровський апеляційний господарський суд, не спростовує факту надання правничої допомоги у Центральному апеляційному господарському суді, що підтверджується і договором, і актом, і матеріалами справи.
55. Ураховуючи викладене, здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд жодної непослідовності чи неправомірності у діях суду апеляційної інстанції не вбачає, як не вбачає з його боку і порушень норм процесуального права, позаяк вчинені судом дії та висновки цілком відповідають приписам ГПК України та висновкам суду касаційної інстанції щодо них.
56. Доводи касаційної скарги ГУ ДПС у Донецькій області Верховний Суд вважає безпідставними, адже усі вони спростовуються самим змістом оскарженої додаткової постанови суду апеляційної інстанції та його висновками, які касаційний суд вище детально проаналізував. Такі доводи в цілому питань права чи правозастосування в собі не містять, а є лише намаганням спрямувати касаційний суд до втручання у фактичну складову рішення суду попередньої інстанції та надати власну оцінку наданим заявником доказам.
57. Колегія суддів нагадує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанови Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
60. Колегія суддів наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Незгода скаржника з додатковим рішенням суду попередньої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в цьому рішенні, не свідчить про його незаконність, а відтак і підставою для його зміни чи скасування не являється.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
62. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив порушень судом попередньої інстанції норм процесуального права. Оскаржена додаткова постанова ухвалена за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду, не вбачає.
За таких обставин, керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 904/2383/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.