01 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/561/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуюча, суддів - Баранця О. М., Студенця В. І.
розглянув заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І.
від розгляду касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022
(суддя Моцьор В. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026
(головуюча - Барсук М. А., судді: Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.)
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3 ;
4. ОСОБА_4 ;
5. ОСОБА_5 ;
6. ОСОБА_6
про стягання шкоди в розмірі 434 526 950,08 грн,
1. У травні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) подав до Господарського суду Чернігівської області позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення 434 526 950,08 грн шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Банк "Демарк", Фонд виявив факти прийняття пов'язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних - осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам Банку та його кредиторам, тим самим було завдано збитків на суму 434 526 950,08 грн.
3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.
4. 20.12.2022 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції у цій справі скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Постановою Верховного Суду від 12.12.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 скасовано та справу № 927/561/21 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Після нового розгляду Північний апеляційний господарський суд 24.02.2026 ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 змінив, виклавши його мотивувальну частину у редакції своєї постанови, а резолютивну частину рішення - залишив без змін.
7. 02.04.2026 Фонд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Студенця В. І.
9. 22.04.2026 розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/329 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г. О. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Кондратова І. Д. - головуюча, судді - Баранець О. М., Студенець В. І.
11. 22.04.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду та призначив до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2026.
12. 01.05.2026 Фонд подав до Верховного Суду заяву про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. від розгляду цієї справи.
13. В обґрунтування поданої заяви Фонд зазначає, що:
- судді Студенець В. І. та Кондратова І. Д. є постійними учасниками судових колегій під час розгляду Верховним Судом матеріалів справ за позовними заявами Фонду;
- у цих суддів склалися певні суб'єктивні внутрішні переконання щодо правовідносин, які виникли між Фондом і відповідачами (посадовими особами ПАТ "Банк "Демарк"), що може зашкодити всебічному, повному, неупередженому й об'єктивному розгляду цієї справи та суперечить статтям 7, 13, 14 ГПК України;
- судді Студенець В. І. та Кондратова І. Д. входили до складу колегій суддів, зокрема у справах № 910/9833/21, № 910/4149/21, № 910/12955/20, № 916/1489/22, № 904/3867/21, № 910/13722/22, № 910/10354/21, № 758/5941/20 у яких висловлювали свою незгоду з правовими позиціями колег, висловлюючись в окремих думках до постанов Верховного Суду, у яких задовольнялися позови Фонду або скасовувалися судові рішення, ухвалені на користь Фонду;
- у суддів Студенця В. І. та Кондратової І. Д. сформоване заздалегідь упереджене ставлення до позовів Фонду, що робить неможливим розгляд цієї справи неупередженим судом;
- наразі немає судового рішення, яке було би ухвалено вказаними суддями і у якому були б задоволені позови Фонду або залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення його вимог. Судді постійно заявляють окремі думки, не погоджуючись із рішеннями своїх колег про правильність і законність задоволення вимог Фонду;
- ці судді протидіють задоволенню позовних вимог Фонду, незважаючи на існування правових висновків Верховного Суду на користь Фонду (серед яких, Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду) у аналогічних справах, повністю ігноруючи їх.
Додатковою обставиною яка може викликати у стороннього спостерігача сумнів у неупередженості чи об'єктивності суддів Верховного Суду при подальшому розгляді цієї справи є той факт, що Фонд 19.02.2026 подав до Вищої ради правосудця Дисциплінарну скаргу щодо суддів Верховного Суду Студенця В. І. та Кондратової І. Д. (єдиний унікальний номер справи 93/0/13-26 від 23.02.2026).
З огляду на зазначені обставини заявник вважає, що з метою забезпечення довіри учасників справи № 927/561/21 до судових рішень, наявна необхідність задоволення його заяви про відвід суддів Верховного Суду Кондратової І. Д. та Студенця В. І. від розгляду цієї справи з підстав відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України.
14. Верховний Суд розглянув заяву про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. й виходить з наступного.
15. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
16. Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
17. Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
18. Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
19. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
21. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
22. При цьому особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
23. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Fey v. Austria" від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Wettstein v. Switzerland", №33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", від 03.05.2007 №7577/02);
- окремо від поведінки суддів необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Pullarv. United Kingdom" від 10.06.1996).
24. З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції вбачається, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавством не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді, однак такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді згідно з підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
25. Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
26. Таким чином доводи Фонду, наведені у пункті 13 цієї ухвали, по суті зводяться лише до незгоди з ухваленими Верховним Судом за участю суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. постановами, висловленими ним окремими думками, тоді як норми частини четвертої статті 35 ГПК України визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
27. Рішення або окрема думка в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена, зокрема, і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ згодом.
28. Звідси сама по собі незгода Фонду з постановами Верховного Суду, ухваленими за участю суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І., і висловленими ними окремими думками не свідчить про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість цих суддів та відповідно до названих вище норм ГПК України не є підставою для їх відводу від розгляду цієї справи.
29. Стосовно наявності дисциплінарної скарги, поданої Фондом щодо суддів Студенця В. І. та Кондратової І.Д., то Суд виходить з того, що звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді та є правом сторони.
30. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо права будь-якої особи на звернення із дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя.
31. Звертаючись до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою, особа відповідно до вимог частини другої статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на власний розсуд визначає конкретні відомості, які, на її переконання, могли б свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, та вказує фактичні дані (свідчення, докази), що, на її думку, підтверджують зазначені у дисциплінарній скарзі відомості.
32. Водночас написання та подання дисциплінарної скарги не є беззаперечними доказами наявності у діях судді (чи суддів) ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, адже особа лише на власний розсуд визначає конкретні відомості, які, на її переконання, могли б свідчити про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, а тому не є і обставиною та/чи доказом особистої небезсторонності суддів Студенця В. І. та Кондратової І. Д. та/чи бути іншою обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів з підстав наведених у пункті 5 частини першої статті 35 ГПК України.
33. Отже, подання учасником справи дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя щодо суддів Студенця В. І. та Кондратової І. Д. не свідчить про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість цих суддів та не є підставою для відводу відповідно до норм ГПК України.
34. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи заяви про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. від розгляду справи № 927/561/21 є необґрунтованими.
35. Частиною третьою статті 39 ГПК України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
36. Таким чином подана заява про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. підлягає передачі на автоматизований розподіл для визначення судді щодо її розгляду.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234 ГПК України, Верховний Суд
1. Заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. від розгляду справи № 927/561/21 визнати необґрунтованою.
2. Передати справу № 927/561/21 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів Кондратової І. Д. та Студенця В. І. у цій справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
В. Студенець