30 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 926/1050/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Долгополової Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Томнюка Віталія Федоровича
на рішення Господарського суду Чернівецької області
у складі судді Швеця М.В.
від 07.10.2025
та на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кравчук Н.М., Зварич О.В., Скрипчук О.С.
від 03.02.2026
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Томнюка Віталія Федоровича
до відповідача Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
про визнання недійсним та скасування рішення комісії АТ "Чернівціобленерго",
за участю представників:
від позивача: Томнюк В.Ф., Клим Н.І.,
від відповідача: Сондей Я.А.
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Томнюк Віталій Федорович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення комісії АТ «Чернівціобленерго» по розгляду акту про порушення №СV2551, складеного 09.02.2024, що оформлене протоколом № 04 від 15.03.2024.
Позов обґрунтовано тим, що за результатами перевірки уповноваженими представниками АТ "Чернівціобленерго" складено акт про порушення від 09.02.2024 № СV2551, яким зафіксовано порушення позивачем п.п.8 п.5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме: зрив (відсутність) пломб з відбитками тавр ОСР АТ "Чернівціобленерго", внаслідок чого наявний доступ до струмоведучих частин в дооблікових, облікових колах ВДЕ, інші дії споживача, а саме: самовільна зміна схеми підключення лічильника електроенергії, внаслідок чого спожита електрична енергія обліковується не в повному обсязі. Однак, за доводами позивача, заміна електролічильників була здійснена без його відома, а пломби за актом приймання-передачі відповідно до вимог підп. 1, 2 п. 8.4.2. ПРРЕЕ йому на зберігання не передавалися. Також позивач зазначає, що пошкодження пломб не підтверджено висновком експертизи відповідно до вимог п. 8.4.2. ПРРЕЕ.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
04.12.2018 року між фізичною особою-підприємцем Томнюком В.Ф. та АТ "Чернівціобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії № 616, за яким постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 30 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 «Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електроенергії: ТІ. оп.3; Л-3; КТП-728 Т2. Оп.3 Л-3; КТП-728. Приєднана потужність становить (кВА) 30 кВт.
Також з ФОП Томнюком В.Ф. були підписані додатки до договору № 616 про розподіл та постачання електроенергії від 04.12.2018 року: № 1 "Порядок розрахунків"; № 3 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; № 4 "Графік знаття показників засобів обліку та подання їх до Електропостачальної організації"; № 6 "Звіт про використану електроенергію"; № 7 "Перелік струмоприймачів цехів, площадок споживача"; № 7.1. "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії"; № 8.1. "Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії", № 9 "Порядок розрахунків технологічних витрат"; № 10 "Порядок участі споживача в графіках обмеження електропостачання та графіках відключень"; № 11 "Порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії"; № 13 "Узгоджений рівень надійності електропостачання тата показників якості електроенергії та межі балансової належності"; № 14 "Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі", згідно з якими місцем знаходження струмоприймачів споживача є - Лісопильний цех за адресою: с. Розтоки, вул Головна, 76 «В».
Пунктом 9.4 договору № 616 про розподіл та постачання електроенергії зазначено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 11.12.2018.
В подальшому ФОП Томнюк В.Ф. приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за об'єктом "Лісопильний цех" за адресою: вул. Головна, 76 «В», с. Розтоки, Вижницького району, Чернівецької області, на умовах укладеного між АТ "Чернівціобленерго" та ФОП Томнюком В.Ф. договору № 616 про розподіл та постачання електроенергії від 04.12.2018 року, шляхом фактичного споживання електричної енергії. Таким чином договір № 616 про розподіл та постачання електроенергії від 04.12.2018 року продовжив свою дію.
21.06.2023 року між сторонами підписано додаткову угоду до Договору споживання про надання послуг з розподілу електричної енергії № 616 від 04.12.2018 року.
Згідно з п. 1 додаткової угоди визначено внести зміни до п. 1 договору № 616 від 04.12.2018 року, а саме: змінити договір № 616 на № 616-С. Оператор системи продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 62 кВт величини якої по площадках вимірювання та точок продажу визначені: Додаток № 2 та Додаток № 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку» викласти в новій редакції.
Інші умови вищевказаного Договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
В додатках № 2 від 21.06.2023 року "Паспорт точки розподілу/передачі електричної енергії" адреса об'єкта електрифікації значиться: Лісопильний цех, вул. Головна, 76 «В» с. Розтоки Вижницького району Чернівецької області та вказані приєднана потужність за площадкою комерційного обліку:
ЕІС-код площадки комерційного обліку 62Z0643937779965- 31кВт;
ЕС-код площадки комерційного обліку 6224995959720079- 31кВт.
А в Додатку № 3 від 21.06.2023 року «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точки встановлення, тип тощо) вказано: ЕС-код точки 1 - 6220643937779965, 2 - 6274995959720079. Тин 1- NIK 2307 ARP3 T 1600 M 21, 2-12661686. Номер 1- 12663101.
Згідно з даними щомісячних Звітів про використану електроенергію за січень-травень місяці 2023 року у них зазначені два номери електролічильників (лісопильний цех) з показниками спожитої електроенергії: 139124 та 127742.
В червні місяці 2023 року зазначені три номери електролічильників: 139124, 12661686 та 126663101 з показниками спожитої електроенергії.
З липня 2023 року по січень місяць 2024 року включно зазначалися вже два інші номери електролічильників з показниками спожитої електроенергії, які повністю співпадають з показниками в журналах обліку електроконтролерів: 126661686 та 12663101.
09.02.2024 уповноваженими представниками АТ "Чернівціобленерго" інспекторами Грищенко О.М. (посв. № 33), Савюк І.І. (посв. № 34), Лунгул К.В. (посв. № 35), пров. ін. Московчук В.А. (посв. № 36) проведено перевірку об'єкта споживача Лісопильний цех ЕІС-код 62Z0643937779965 за адресою: с. Розтоки вул. Головна, 76 «В».
За результатами вказаної перевірки складено Акт про порушення № CV 2551, яким зафіксовано, порушення п.п. 8 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а саме: в частині зриву (відсутності) пломб з відбитками тавр ОСР АТ "Чернівціобленерго", внаслідок чого наявний доступ до струмоведучих частин в до облікових, облікових колах ВДЕ, інші дії споживача, а саме: самовільна зміна схеми підключення лічильника електроенергії, внаслідок чого спожита електрична енергія обліковується не в повному обсязі.
У п. 1 Акту про порушення CV 2551 від 09.02.2024 зазначено відомості про засоби вимірювання електричної енергії споживача: місце встановлення: фасад приміщення, заводський номер: 12663101.
У п. 2 Акту про порушення CV 2551 від 09.02.2024 «Місце, кількість та тавро установлених пломб (індикаторів) згідно з актом про пломбування та/або актом про збереження пломб, їх стан: міститься запис: кл.кришка лічильника 1 шт. - відсутня (зірвано), КДЕ 1шт. - відсутня (зірвано).
Відповідно до вимог п. 8.2.5. ПРРЕЕ Акт про порушення № CV 2550 від 09.02.2024 було складено у двох примірниках у присутності чотирьох представників АТ "Чернівціобленерго": інспекторів Грищенко О.М., Савюк І.І., Лунгул К.В., пров. ін. Московчук В.А.
В пункті 11 Акту про порушення зазначено, що Споживачу або уповноваженій ним особі, необхідно з'явитися на засідання комісії по розгляду даного Акту 15.03.2024 року о 12:00 год. У разі неявки на засідання комісій цей Акт розглядається без участі вищезазначених осіб.
При складанні Акту була присутня, особа яка, допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача ФОП Томнюка В.Ф. - ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_1 ). ОСОБА_1 зауважень до складання акту не надав, від підпису в Акті відмовився, а тому у відповідності до вимог п.8.2.5. ПРРЕЕ, відмову від підпису, представниками ОСР було зафіксовано відеозйомкою. Крім того, ОСОБА_1 відмовився від отримання примірника Акту.
На поштову адресу Томнюка В.Ф. було надіслано повідомлення про засідання комісії по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № CV 2551 від 09.02.2024, яким споживача повідомлено, що комісія оператора системи з розгляду складеного акту про порушення буде проводити засідання 15.03.2024 о 12-00 год. за адресою смт. Путила, вул. Кобилянської, буд. 21 Путильський РЕМ. На засідання комісії запрошується споживач або уповноважена ним особа. У разі неявки на засідання комісії акт розглядається без участі споживача або уповноваженої ним особи.
15.03.2024 протоколом № 04 комісія по розгляду Акту про порушення № CV 2551 від 09.02.2024 прийняла рішення провести нарахування вартості недооблікованої електричної енергії згідно з підп. 2 п. 8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: зрив (відсутність) пломб з відбитками тавр ОСР АТ "Чернівціобленерго", внаслідок чого наявний доступ до струмоведучих частин схеми (вузла) обліку. Визначити величину розрахункового обсягу споживання електричної енергії протягом періоду порушення згідно з п. 2 п. 8.4.2. глави 8.4. ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕКП № 312 14.03.2018 із змінами і доповненнями.
Комісією зроблено висновок про те, що визначений обсяг недорахованої електричної енергії складає: 44 111 кВт*год. Збитки спричинені внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ, згідно розрахунку складають 328619,89 грн.
Споживач Томнюк В.Ф. був присутній на засіданні комісії, щодо факту вчинення порушення надав пояснення, протокол не підписав.
Путильська дільниця АТ "Чернівціобленерго" виставила рахунок № 2551 від 15.03.2024 на оплату вартості необлікованої електричної енергії на суму 328619,89 грн, проте позивач зазначену суму не оплатив.
Не погодившись з рішенням комісії АТ "Чернівціобленерго" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, яке оформлене протоколом №4 від 15.03.2024 та прийняте на підставі акту про порушення № СV 2551 від 09.02.2024, ФОП Томнюк В.Ф. оскаржив таке в судовому порядку.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Чернівецької області рішенням від 07.10.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026, у справі № 926/1050/24 у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення обґрунтовані тим, що виявлене 09.02.2024 працівниками АТ «Чернівціобленерго» під час проведення перевірки об'єкта позивача (ЕІС-код 62Z0643937779965) порушення ПРРЕЕ, передбачене пп.2, 3 п.8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: зрив (відсутність) пломб з відбитками тавр ОСР АТ «Чернівціобленерго» та інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки (зміна схеми підключення електролічильника), що зафіксовано в акті про порушення № CV 2551 знайшло своє підтвердження. Розрахунок не облікованої енергії проведено відповідачем з врахуванням вимог п.8.4.8 п.8.4.9 ПРРЕЕ. Відповідно позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Фізична особа-підприємець Томнюк Віталій Федорович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.10.2025 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 926/1050/24, у якій просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 4 частини другої статті 287, пунктів 1, 3 та 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без врахування висновку щодо її застосування, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме:
- від 18.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/153/21), відповідно до якого відсутність акта про пломбування (або іншого документа тощо) виключає виникнення у споживача обов'язку, передбаченого підпунктом 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, а відповідно виключає застосування до нього наслідків порушення, зокрема і ті, які передбачені підпунктом 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ;
- від 13.04.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1267/19), що визначальним при вирішенні такого спору має бути встановлення факту покладення відповідальності за збереження пломб на споживача, а саме: складення та підписання споживачем акту про збереження пломб, у відповідності до положень пунктів 3.31., 3.32 ПКЕЕ.
Наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287, пунктами 1, 3 та 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовані тим, що:
- суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (наданий відповідачем акт № 23-18356 від 21.06.2023 пломбування / розпломбування / встановлення / зняття / заміни / технічної перевірки вузла обліку (засобів обліку) до 100В не складався 21.06.2023, не надавався споживачеві для підписання та йому не передавався);
- не надали належної правової оцінки Висновку повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи № 10818/224-32 від 05.08.2025;
- судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи (не враховано висновки Верховного Суду, викладені у справах № 601/2139/21, 601/1965/21, № 567/792/22, № 567/874/22);
- саме відповідач мав підтвердити підставу для притягнення споживача до відповідальності за відсутність пломб, у разі якби вони передавалися споживачу (постанови Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 926/4246/21, від 26.11.2020 у справі № 911/1010/19, від 13.06.2019 у справі № 909/646/18, від 25.04.2018 у справі № 914/983/17, від 10.10.2018 у справі № 918/857/17).
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволені касаційної скарги відмовити, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Вважає, що доводи касаційної скарги ґрунтуються виключно на суб'єктивному незадоволенні скаржника ухваленими судовими рішеннями, а не на реальному неправильному застосуванні норм матеріального права чи порушенні норм процесуального права, адже не містить чітких посилань, яку ж норму права було порушено при винесенні оскаржуваної постанови.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення комісії АТ «Чернівціобленерго» з розгляду акту про порушення №СV 2551, складеного 09.02.2024, яке оформлене протоколом № 04 від 15.03.2024.
Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми підпункту 8 пункту 5.5.5, підпункту 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ; пунктів 3.31., 3.32 ПКЕЕ, що призвело до незаконного донарахування необлікованої електроенергії на загальну суму 328619,89 грн.
Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладених у постановах від 18.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/153/21), від 13.04.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1267/19).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Позивач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.
У цій справі № 926/1050/24 суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що згідно з пп.2 п.8.4.2. Правил ПРРЕЕ визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії).
За змістом пп.8 п.5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.
Матеріалами справи належним чином підтверджено факт порушення позивачем вимог підпункту 2 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ, а саме: зрив (відсутність) пломб з відбитками тавр ОСР АТ «Чернівціобленерго» внаслідок чого наявний доступ до струмоведучих частин схеми (вузла) обліку, зафіксованого в акті про порушення № CV 2551 від 09.02.2024, що стало підставою для прийняття відповідачем рішення про нарахування недооблікованої електроенергії, оформленого протоколом № 04 від 15.03.2024.
Судами встановлено, що акт про порушення складено за участю особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача - ОСОБА_1, який від підпису відмовився.
Згідно з наказом №6 від 22.11.2018 ФОП Томнюком В.Ф. відповідно до вимог «Правил технічної експлуатації електроустановок та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживача саме ОСОБА_1. призначено відповідальним за справний стан та безпеку електроустановок лісопильного цеху.
В акті зазначено зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти ПРРЕЕ, необхідні для визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності), тощо.
ФОП Томнюк В.Ф. приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за об'єктом «лісопильний цех» за адресою: вул. Головна, 76В, с. Розтоки, Вижницького району, Чернівецької області, на умовах укладеного між АТ «Чернівціобленерго» та ФОП Томнюком В.Ф. договору №616 про розподіл та постачання електроенергії від 04.12.2018, шляхом подання звіту про фактичне споживання електричної енергії.
Станом на 2023 рік позивач звернувся до АТ «Чернівціобенерго» із заявою про тимчасове приєднання, з метою зміни технічних параметрів за об'єктом, а саме збільшення потужності. Відповідачем було видано технічні умови тимчасового приєднання до електричних мереж електроустановок від 28.02.2023 що є додатком №1 до договору про тимчасове приєднання до електричних мереж від 28.02.2023 №219-23-С. Як стверджує відповідач, ним було надано послугу згідно з вищевказаним договором, збільшено потужність за цим об'єктом.
21.06.2023 між сторонами укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №616, якою внесено зміни, а саме: договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії під №616-С та внесено зміни щодо дозволеної потужності за об'єктом та становить 62 кВт, з яких: ЕІС код площадки комерційного обліку - 62Z0643937779965 31 кВт, ЕІС код площадки комерційного обліку 62Z4995959720079-31кВт.
Заперечення позивача, які наводилися ним у судах попередніх інстанцій та які є основними доводами касаційної скарги, зводяться до того, що акта про пломбування №23-18356 від 21.06.2023 не існувало ані на дату укладення договору у 2018 році, ані на дату укладення додаткової угоди.
Цим доводам позивача була надана оцінка судами попередніх інстанцій та встановлено, що у додатках до договору, оформлених станом на 21.06.2023 міститься той самий заводський номер лічильника, що зазначений як в акті про пломбування, так і в акті про порушення.
Заміна лічильника, як встановлено судами, була проведена виключно на виконання вимог п.6 технічних умов, якими прямо передбачено необхідність визначення можливості використання існуючого приладу, а у разі потреби його заміну з дотриманням умов встановлення, вимог ПУЕ та положень ККОЕЕ. Облік електроенергії встановити на базі електролічильника, який пройшов повірку або державну метрологічну атестацію. Встановлення розрахункового обліку передбачити на фасаді будинку (на межі балансової належності) в шафі обліку «Конструктивне виконання, марку та тип лічильника виконано відповідно до п.1.5.6 ПУЕ та п.5.13.1 ККОЕЕ». В зв'язку з чим, як вказує відповідач, 21.06.2023 на об'єкті позивача (ЕІС-код 62Z0643937779965), було встановлено новий лічильник та ввідний комутаційний апарат номіналом 63А, що підтверджується актом пломбування №23-18356 від 21.06.2023.
В цьому акті зазначено тип та номер лічильника, місце встановлення пломб та тавра, яких при проведені перевірки, як вказує відповідач, не було виявлено. Інформація щодо типу та номеру заводського лічильника , який було замінено на виконання вимог ТУ, зазначено в додатку №3 до договору «відомості про розрахункові засоби обліку».
З липня 2023 року в звіті про обсяги спожитої електричної енергії міститься інформація саме щодо лічильника, який зазначений в акті про порушення.
Щодо наведених позивачем у касаційній скарзі доводів про те, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 18.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/153/21), від 13.04.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1267/19) у подібних правовідносинах, то вони свого підтвердження не знаходять.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/153/21) зазначив таке:
« 6.4. Наслідки порушення/невиконання споживачем електроенергії вказаного обов'язку, зокрема порядок та умови їх настання для споживача, регламентовані положеннями розділу 8.4 ПРРЕЕ - "Визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих правил" та полягають у визначенні споживачу обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 8.4.2 цих правил передбачено, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення порушення цілісності пломб, цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлені пломби (дріт, кордова нитка тощо), порушення цілісності гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал (далі - пошкодження пломб), або відсутність на засобах вимірювальної техніки пломб з відбитками тавр про їх повірку чи пломб з відбитками тавр оператора системи або інших заінтересованих сторін, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб, та за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки).
6.5. За змістом наведених норм встановлений підпунктом 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ обов'язок споживача забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) виникає відповідно до акта про пломбування, а наведені в підпункті 1 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ негативні для споживача наслідки порушення цього обов'язку також пов'язуються із наявністю відповідного акта про пломбування (складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб).
6.6 Отже умовою для встановлення факту порушення споживачем обов'язку щодо забезпечення ним збереження і цілісності, зокрема пломб, є встановлення виникнення у споживача відповідного обов'язку на підставі прямо визначеного наведеними нормами документа - акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб.
У зв'язку із цим, підставою для визначення споживачу оператором системи обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за наведеного порушення цілісності пломб є фіксація цього порушення у відповідному акті про порушення, складеному у порядку, визначеному цими Правилами, а однією із обов'язкових умов - наявність акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб.
Відсутність зазначеного акта про пломбування (або іншого документа тощо) виключає виникнення у споживача обов'язку, передбаченого підпунктом 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, а, відповідно, виключає застосування до нього наслідків його порушення, зокрема і ті, які передбачені підпунктом 1 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ».
У цій справі № 913/567/19 (913/153/21) Верховний Суд виходив з конкретних встановлених судами попередніх інстанцій обставин:
- ненадання сторонами доказів встановлення на лічильник НІК2303L APП1 № 8259963, що належний споживачу (Позивачу), пломби № 1189252, факт пошкодження якої зафіксований в Акті про порушення щодо Позивача; ненадання Відповідачем суду та невчинення дії з витребування Відповідачем від власника (Позивача) свідоцтва про приймання та введення до експлуатації вказаного лічильника, в якому, за твердженням Відповідача, має бути відображений факт встановлення зазначеної пломби;
- ненадання Відповідачем доказу - акта технічної перевірки/заміни засобів обліку електричної енергії від 30.05.2017 № 059421, на який він посилався як на підтвердження власних аргументів щодо встановлення на належний Позивачу лічильник НІК2303L APП1 № 8259963 пломби № 1189252;
- наявності зауважень Позивача в Акті про порушення щодо зафіксованого в ньому факту порушення ПРРЕЕ -пошкодження пломби № 1189252 на лічильнику НІК2303L APП1 № 8259963.
Виходячи з цих, встановлених судами попередніх інстанцій, обставин Верховний Суд погодився із висновками судів, викладених в оскаржуваних рішеннях, про відсутність підстав для визначення Позивачу згідно з Актом про порушення та на підставі оспорюваного рішення обсягу та вартості недооблікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ, оскільки Відповідач не встановив належним чином та не довів визначеними Законом доказами виникнення у Позивача того зобов'язання, за порушення якого Відповідач здійснив відповідні нарахування згідно з рішенням.
У постанові від 13.04.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1267/19) Верховний Суд (пукт44) звернувся до правової позиції, зокрема, викладеної у постанові від 19.08.2020 у справі № 923/896/19, за якою відсутність встановленої енергопостачальною компанією пломби є порушенням з боку Позивача (власника електроустановки) підпункту 8 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ, що є підставою для донарахування вартості необлікованої електроенергії на підставі підпункту 2 пункту 8.4.2. та пункту 8.4.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Відсутність пломби є окремим порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії і перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, є наслідком незабезпечення Позивачем цілісності та збереження встановленої пломби.
У цій справі 17-14-01/1494 (925/1267/19) судами попередніх інстанцій було встановлено факт складення Акту №003357 про порушення Споживачем підпункту 8 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ (відсутня пломба з відбитками тавр постачальника на дверях щита обліку №11571980).
Водночас, як зазначив Верховний Суд, визначальним при вирішення цього спору є встановлення факту покладення відповідальності за збереження пломб на Споживача, а саме складення та підписання Акту про збереження пломб, у відповідності до положень пунктів 3.31, 3.32 ПКЕЕ (в редакції яка діяла на час складення Акту про збереження пломб від 20.07.2015).
Оскільки судом першої інстанції взагалі не було досліджено змісту вказаного Акту, а суд апеляційної інстанції, пославшись на Акт №646 технічної перевірки засобів обліку електричної енергії від 08.07.2016, додаток №14 до Договору №464 від 15.07.2016, Акт №464 контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 17.02.2017, залишив поза увагою підставу відповідальності Споживача за збереження пломб - «згідно акту про збереження пломб від 20.07.2015», Верховний Суд дійшов висновку що не встановлення цих обставин є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Верховним Судом вказано на встановлені судами попередніх інстанцій обставини того, що позивач оспорює факт підписання Акту про збереження пломб від 20.07.2015. Про виявлений факт недійсного підпису Споживача на Акті збереження пломб від 20.07.2015 і про те, що він підроблений/сфальшований, ФОП Харенко Є.М. у своїх заявах від 02.10.2019 негайно повідомив працівників Городищенського РЕМ ПAT «Черкасиобленерго» (Вх.№510 від 03.10.19 року) та ПАТ «Черкасиобленерго» (вx.№10384 від 03.10.2019 року), де у відповідності зі статтею 358 КК України, просив дані заяви вважати повідомленням про злочин, та провести всі необхідні дії в таких випадках, відповідно до чинного законодавства, та приділити особливу увагу для забезпечення доказів, та прийняття всіх можливих мір для збереження оригіналу сфальшованого акту про збереження пломб від 20.07.2015. Однак вказані обставини залишилися поза обсягом дослідження судів першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з чим їм не була надана належна правова оцінка, у сукупності з іншими наявними доказами у справі.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 18.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/153/21), від 13.04.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/1267/19), оскільки фактичні обставини наведених скаржником справ та у справі № 926/1050/24 є різними.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
У кожній із наведених скаржником справ судами здійснювалася оцінка та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, після чого вирішувалося питання про підтвердження факту порушення споживачем підпункту 8 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ, що є підставою для донарахування вартості необлікованої електроенергії відповідно до підпункту 2 пункту 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії.
У той час, як доводи касаційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками судів щодо фактичної оцінки обставин, встановлених у справі, які покладені в основу оскарженого судового рішення, тобто, наведені у касаційній скарзі доводи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд зазначає про те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.
Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач визначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, позивачем обґрунтовано тим, що:
- суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (наданий відповідачем акт № 23-18356 від 21.06.2023 пломбування/розпломбування/встановлення/зняття/заміни/технічної перевірки вузла обліку (засобів обліку) до 100В не складався 21.06.2023, не надавався споживачеві для підписання та йому не передавався);
- не надали належної правової оцінки Висновку повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи № 10818/224-32 від 05.08.2025;
- судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи (не враховано висновки Верховного Суду, викладені у справах № 601/2139/21, 601/1965/21, № 567/792/22, № 567/874/22);
- саме відповідач мав підтвердити підставу для притягнення споживача до відповідальності за відсутність пломб, у разі якби вони передавалися споживачу (постанови Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 926/4246/21, від 26.11.2020 у справі № 911/1010/19, від 13.06.2019 у справі № 909/646/18, від 25.04.2018 у справі № 914/983/17, від 10.10.2018 у справі № 918/857/17).
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, а також встановлення обставин на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилася, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України. Зміст касаційної скарги свідчить про те, що доводи скаржника у цій частині зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, однак, скаржник при цьому належним чином не довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Стаття 77 ГПК України регулює допустимість доказів. Так, відповідно до частин 1, 2 цієї статті обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Здійснюючи тлумачення цієї норми процесуального права, Верховний Суд у постановах від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19 виснував, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону та, що тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 920/659/22 дійшов висновку про те, що у разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Як вбачається із касаційної скарги, скаржник посилаючись на встановлення обставин на підставі недопустимих доказів, не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання таких доказів недопустимими. Заперечення позивача, які зводяться до того, що акта про пломбування №23-18356 від 21.06.2023 не існувало ані на дату укладення договору у 2018 році, ані на дату укладення додаткової угоди, є суто декларативними та не підтверджуються жодними доказами. Отже, такі доводи скаржника не можна визнати аргументованими, а тому вони відхиляються як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме тільки посилання скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів без доведення наявності обставин, які би зумовлювали визнання таких доказів недопустимими, не можуть ставити під сумнів судове рішення, прийняте відповідно до вимог статті 236 ГПК України.
Доводи касаційної скарги про скасування судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, зводяться лише до необхідності переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі статтею 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи що саме відповідач мав підтвердити підставу для притягнення споживача до відповідальності за відсутність пломб, у разі якби вони передавалися споживачу, з посиланням на постанови Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 926/4246/21, від 26.11.2020 у справі № 911/1010/19, від 13.06.2019 у справі № 909/646/18, від 25.04.2018 у справі № 914/983/17, від 10.10.2018 у справі № 918/857/17, спрямовані на необхідність встановлення судом касаційної інстанції інших фактичних обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, що є недопустимим.
Також у касаційній скарзі позивачем зазначено, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання про призначення судової експертизи, що відповідає пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України.
Відповідно до частини першої 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Скаржником визнається, що суд апеляційної інстанції розглянув його клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи.
Суд апеляційної інстанції відмову у задоволенні клопотання обґрунтував тим, що судом першої інстанції двічі призначалась судово-почеркознавча експертиза, по яких наявними є два висновки експертів №СЕ-19/126-24/8246-ПЧ від 11.09.2024 та №10818/24-32 від 05.08.2025, які не підтвердили, що спірний акт підписано іншою особою, а не споживачем (позивачем).
Згідно зі статтею 107 ГПК України суд має право призначити повторно експертизу у разі наявності сумнівів у правильності висновку експерта зокрема, у разі його необґрунтованості, суперечностей із іншими матеріалами справи тощо. Така експертиза може бути призначена як за клопотанням учасника справи, так і з ініціативи суду.
Отже, дана норма має чітке однозначне формування й не допускає розширеного тлумачення. Вона не передбачає можливості призначення повторної експертизи виключно через незгоду сторони з висновками попередньої експертизи, без надання відповідних доказів або належного обґрунтування сумніві у її правильності.
Суд зазначає, що в матеріалах справи поряд з висновками експертів також наявні письмові докази технічні умови, додаток №3 до договору, звіти споживання електроенергії, акт про пломбування з ідентичними технічними даними, які в своїй сукупності формулюють цілісну, логічну та взаємопов'язану доказову базу по справі.
Позивач аргументовано не довів у чому саме полягає необґрунтованість відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про призначення експертизи.
Крім того, слід зазначити, що незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 601/2139/21, 601/1965/21, № 567/792/22, № 567/874/22, є безпідставними. Загальний висновок, викладений у цих постановах зводиться до того, що належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи; установлення факту непідписання договору як правило можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.
Постанова суду апеляційної інстанції не суперечить цим висновкам, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі двічі призначалася судово-почеркознавча експертиза. Крім того, суд враховує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (стаття 104 ГПК України).
Порушення правил оцінки доказів судом апеляційної інстанції позивачем не доведено, фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою фактичних обставин справи та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції надати переоцінку встановлених судами обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, що, з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Томнюка Віталія Федоровича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.10.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 926/1050/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Кролевець