8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
27 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3206/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.
розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 9345/26 від 17.04.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення
за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7
доПриватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", 61007, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 275
про стягнення 1 197 199,43 грн.
за участю представників сторін:
стягувача (позивача): Чередниченко Я.В.;
заявника (боржника - відповідача): Новикова О.Є. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів); Бачіашвілі М.О.
Харківська міська рада звернулась до Господарського суд Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Рішенням Господарського суду від 12.12.2025 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, та судовий збір у розмірі 17 957,99 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25 залишено без змін.
31.03.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7686/26 від 31.03.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення, у якій останній, просить суд, заяву Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 - задовольнити. Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 до 11.12.2026 року.
Ухвалою суду від 02.04.2026 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви (вх. № 7686/26 від 31.03.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення до повернення матеріалів справи № 922/3206/25 з Східного апеляційного господарського суду.
13.04.2026 року матеріали справи № 922/3206/25 повернулись до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийняти заяву (вх. № 7686/26 від 31.03.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення, та призначено до розгляду у судовому засіданні на "15" квітня 2026 р. о(б) 13:30 год. Запропоновано позивачу до 12:00 год. - 15.04.2026 року надати пояснення щодо заяви (вх. № 7686/26 від 31.03.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
Ухвалою суду від 15.04.2026 року заяву відповідача б/н від 15.04.2026 року - задоволено. Заяву (вх. № 7686/26 від 31.03.2026 року) - залишено без розгляду.
17.04.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшла зава (вх. № 9345/26) про відстрочення виконання судового рішення , у якій останній, просить суд, заяву Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2025 у справі №922/3206/25 - задовольнити. Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25 до 11.12.2026 року включно.
Ухвалою суду від 20.04.2026 року прийнято заяву (вх. № 9345/26 від 17.04.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення, та призначити до розгляду у судовому засіданні на "27" квітня 2026 р. о(б) 15:00 год. Запропоновано позивачу до 12:00 год. - 27.04.2026 року надати пояснення щодо заяви (вх. № 9345/26 від 17.04.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
21.04.2026 року від заявника (відповідача - боржника) через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 9598/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконіеренції.
Ухвалою суду від 27.04.2026 року. яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання (вх. № 9598/26 від 21.04.2026 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконіеренції.
Присутній у судовому засіданні 27.04.2026 року уповноважений представник стягувача (позивача) надав усні заперечення, щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Присутні у судовому засіданні 27.04.2026 року уповноважені представники заявника (боржника - відповідача) у т.ч. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів надали усні пояснення щодо про відстрочення виконання судового рішення, та просили суд, її задовольнити.
Судом, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, 27.04.2026 року було оголошено ухвалу скорочену (вступну та резолютивну) її частини.
Розглянувши заяву (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і-відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N? 18-рп/2012).1
Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у: судовому засіданні з повідомленням учасників справи. ||
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. "
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1. ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2. стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, вирішуючи питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних: процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу. України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і-охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій спрямованих на захист ; відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі N 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
В Господарському процесуальному кодексі України та Законі України "Про виконавче провадження" не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочення, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
З вищевикладеного слідує, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін із врахуванням незначної затримки у виконанні рішення суду через непорушність сутності права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України, короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).
Надання відстрочення виконання рішення суду є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливе виконання рішення.
В обґрунтування заяви (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення, заявник (відповідач - боржник) зокрема зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2025 уроку справі №922/3206/25, залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 року, задоволено у повному обсязі позовні вимоги Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» та вирішено стягнути на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн. за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 за період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, та судовий збір у розмірі 17957,99 грн.
Також, відповідач зазначає, що не заперечує обов'язковість виконання судового рішення, однак наголошує, що його негайне примусове виконання за наведених нижче існуючих обставин є об'єктивно неможливим без заподіяння критичної шкоди господарській діяльності підприємства та фактичного унеможливлення виконання цього ж рішення у майбутньому. У даному випадку відстрочка виконання рішення є процесуально необхідним механізмом забезпечення реального виконання судового рішення, що прямо відповідає меті статті 331 Господарського процесуального кодексу України та усталеній практиці Верховного Суду. Відсутність відстрочки фактично призведе не до виконання рішення, а до створення ситуації, за якої його виконання стане економічно неможливим.
Щодо обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, заявник (відповідач - боржник) зазначає про складне фінансове становище, та зазначає, що неможливість виконання рішення господарського суду Харківської області обумовлена складним фінансовим становищем підприємства. Незважаючи на збиткову діяльність підприємства, АТ «ХТЗ» намагається виконувати свої зобов'язання перед бюджетом в частині сплати податків та обов'язкових платежів, а також перед працівниками в частині сплати заробітної плати. Про вказане за твердженнями заявника (відповідача - боржника) свідчать довідки з банківських установ, а саме: АТ «ВСТ БАНК», АТ «Банк Південний», з яких на думку останнього, вбачається, що грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача відсутні або є в недостатньому розмірі для сплати заборгованості, яка є предметом стягнення у справі.
Крім того, на підтвердження складного фінансового становища останній також посилається на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25, якою затверджено план превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ», та зазначає, що з плану превентивної реструктуризації, вбачається, що інформація щодо залучених кредиторів до плану превентивної реструктуризації наведена в додатках. До плану превентивної реструктуризації не залучено Харківську міську раду як кредитора, борг перед яким виник з рішення суду від 12.12.2025 року у справі №922/3206/25, яке залишено в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 року. Таким чином, борг АТ «ХТЗ» перед Харківською міською радою виник фактично 26.03.2026 року (після перегляду рішення в суді апеляційної інстанції).
За твердженнями заявника (відповідача - боржника) з змісту ухвали від 23.07.2025 року вбачається, що 09.05.2025 року на загальних зборах акціонерів товариства було прийнято рішення ініціювати процедуру превентивної реструктуризації Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" відповідно до Кодексу України з процедури банкрутства . Уповноважити генерального директора товариства вжити всіх необхідних заходів , які передбачені Кодексом України з процедур банкрутства для ініціювання процедури превентивної реструктуризації Приватного акціонерного товариства « Харківський тракторний завод», з правом делегування відповідних повноважень.
З долученого плану реструктуризації вбачається, що АТ "ХТЗ" пропонуються наступні заходи превентивної інвентаризації: вимоги залучених кредиторів підлягають задоволенню на умовах відстрочки виконання зобов'язань . Відстрочка виконання зобов'язань складає три роки від дня затвердження судом плану превентивної реструктуризації, тобто три роки з дня постановлення ухвали про затвердження плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ» .»
Як вже зазначено вище, фактично борг АТ «ХТЗ» перед Харківською міською радою у даній справі 922/3206/25 виник з набранням рішенням суду від 12.12.2025 законної сили (26.03.2026 після перегляду рішення в суді апеляційної інстанції). Також з урахуванням того, що такий борг виник в порядку статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, АТ «ХТЗ» не мав можливості включити такого кредитора (Харківську міську раду) до Плану превентивної реструктуризації, оскільки судова процедура з визначеним переліком кредиторів була відкрита в липні 2025 року.
Вказане на думку заявника (відповідача - боржника) свідчить про те, що негайне виконання цього судового рішення у поточних обставинах фактично унеможливить виконання затвердженого судом Плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ», який є єдиним реалістичним та правовим механізмом відновлення платоспроможності підприємства та задоволення вимог кредиторів.
Також, останній зазначає, що зі змісту зазначеної вище ухвали (від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25, якою затверджено план превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ»), обставини, які стали підставою для затвердження план превентивної реструктуризації відповідача детально описані в розділі 1.4. такого плану (додається) і узагальнено зводяться до:
1. Триваючої з 24.02.2022 року воєнної агресії росії проти України, в зв'язку з чим наказом №9/1 від 24.02.2022 року відповідачем було встановлено режим простою, починаючи з 24.02.2022 року, а наказом №10 від 29.04.2022 року відповідачем було призупинено дії трудових договорів всіх працівників, починаючи з 01.05.2022. В період з 24.02.2022 року по липень 2022 року, виробнича діяльність відповідача була повністю зупинена;
2. Періодичні аварійні та стабілізаційні відключення електромереж, що призводить до зупинок виробничого процесу.
3. Щоденні повітряні тривоги із загрозою обстрілів, що призводить до зупинок виробничого процесу.
4. Примусового виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року у справі № 820/5225/15, якою з відповідача стягнуто 400 982 187,64 грн.;
5. Стрімкого спаду економіки та переорієнтацію бюджетів усіх рівнів на потребу обороноздатності України, що знизило ліквідаційну вартість майна. Відповідно до плану превентивної реструктуризації, розмір кредиторської заборгованості перед залученими кредиторами становить 1 080 958 435,44 грн.
План превентивної реструктуризації передбачає, що відповідач має відновити свої фінансово-економічні показники, а вимоги залучених кредиторів підлягають задоволенню на умовах відстрочки виконання зобов'язань, яка складає 3 роки від дня постановлення ухвали суду про затвердження плану превентивної реструктуризації, після завершення терміну відстрочки виконання зобов'язань відповідач зобов'язується здійснити повне погашення заборгованості перед залученими кредиторами протягом 3 місяців шляхом перерахування коштів на рахунки залучених кредиторів. Таким чином, строк виконання плану превентивної реструктуризації складає 3 роки та 3 місяці від дня постановлення ухвали суду про затвердження плану превентивної реструктуризації, тобто в строк до 17.03.2029 року, включно. Тож стягнення заборгованості за рішенням в загальному порядку призведе до арешту рахунків та активів, що в свою чергу спровокує повну зупинку господарської діяльності та виключить можливість виконання плану превентивної реструктуризації.
До заяви було наступні докази: копію ухвали від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25 про затвердження плану превентивної реструктуризації, довідку вих. № 2001/2001/2376/2026 від 28.01.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідка № 438247865 від 28.01.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», довідку вих. № 2001/2001/5529/2026 від 11.03.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідку № 4671022520 від 11.03.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», довідку № 516508982 від 16.02.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», довідку вих. № 2001/2001/3803/2026 від 16.02.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідку вих. № 2001/2001/3131/2026 від 06.02.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідку № 447938757 від 06.02.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», доповідну записку від 19.01.2026 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупній дохід) за 9 місяців 2025 року, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Суд, дослідивши матеріали справи, заяви (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення, та додані до неї документи, зазначає наступне.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочити виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
3 огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України". зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. 3 аналізу вищевикладеного та у розумінні наведених норм слідує, що відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочення є правом суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, причому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні-досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі N3910/1180/19 та 03.09.2020 року у справі N3905/30/16.
Суд звертає увагу заявника (відповідача - боржника) що статтею 33 -1 КУзПБ визначено, що процедура превентивної реструктуризації може бути ініційована боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, крім юридичних осіб, провадження у справах про банкрутство яких не допускається згідно з цим Кодексом, а також юридичних осіб, які надають фінансові послуги.
Кредитори за зобов'язаннями боржника, члени органів управління боржника (виконавчого органу, наглядової ради тощо) або представник працівників боржника у разі наявності інформації про неплатоспроможність боржника або її загрози мають право ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації.
У такому разі боржник зобов'язаний розглянути таку пропозицію та прийняти вмотивоване рішення щодо ініціювання чи відмови від ініціювання процедури превентивної реструктуризації, про що боржник зобов'язаний повідомити ініціатора протягом 30 днів з дня отримання відповідного запиту від кредитора, члена органу управління боржника або представника працівників боржника.
Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов'язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним.
У разі ініціювання боржником процедури превентивної реструктуризації стосовно боржника, щодо якого наявні обставини, передбачені частиною 6 статті 34 цього Кодексу, на такого боржника покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації.
Сторонами превентивної реструктуризації є: боржник, залучені кредитори, а щодо державних та комунальних підприємств - власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також працівники боржника в особі представника працівників боржника, у разі, якщо планом превентивної реструктуризації встановлюються, змінюються чи припиняються їхні права та інтереси.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що превентивна реструктуризація - система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов'язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.
Відповідно до частини 1 статті 33-15 Кодексу України з процедур банкрутства превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені цією Книгою, та повинен містити інформацію, зокрема, про:
1) боржника, його фінансовий стан, причини неплатоспроможності чи її загрози;
2) грошові зобов'язання боржника, строк виконання яких настав до відкриття процедури превентивної реструктуризації або настане під час процедури, у тому числі зобов'язань, забезпечених заставою майна боржника, зобов'язань перед кредиторами, заінтересованими стосовно боржника, із зазначенням розміру неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій за порушення зобов'язання;
3) інші зобов'язання боржника, що не є грошовими, але виконання яких значно впливає на активи боржника;
4) залучених кредиторів із зазначенням їх найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця та розмір їхніх вимог;
5) класи, на які поділено сторони превентивної реструктуризації, та розмір вимог кожного класу залучених кредиторів; тощо.
6) незалучених кредиторів із зазначенням інформації, передбаченої пунктом 4 цієї частини, та розмір їхніх вимог з обґрунтуванням підстав незалучення цих кредиторів;
7) активи боржника, у тому числі активи, що є предметом застави, та їхню вартість;
8) заходи плану превентивної реструктуризації, порядок та строки їх виконання, у тому числі порядок і строки погашення вимог залучених кредиторів;
9) штатний розпис, чисельність працівників та наслідки виконання плану превентивної реструктуризації для працівників боржника;
10) обґрунтування необхідності залучення нового фінансування у разі, якщо це передбачено планом превентивної реструктуризації;
11) прогноз діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації;
12) обґрунтування того, що план превентивної реструктуризації має перспективу виконання та відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів.
З аналізу вище викладеного слідує, що у цей період запроваджуються заходи захисту: кредитори тимчасово не можуть вимагати стягнення боргів, припиняється нарахування штрафів, а суд може продовжити ці заходи на новий термін.
При цьому, суд приймає до уваги, що посилання заявника (відповідача - боржника) на план превентивної реструктуризації є необґрунтованим, оскільки як зазначає сам заявник (відповідач - боржник) останній лише охоплює вимоги тих кредиторів, які були залучені до процесу реструктуризації, при цьому позивача у даній справі - Харківському міську раду, як кредитора, не було залучено до формування класів, його вимоги, а тому вимоги останнього, не увійшли під умови плану реструктуризації, а тому, за висновком суду, посилання заявника (відповідача - боржника) як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, саме на затверджений ухвалою суду від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25 план реструктуризації, не приймається судом.
Крім того, рішення суду у даній справі було ухвалено 12.12.2025 року, при цьому, заявник (відповідач - боржник) був обізнаний про нього та наявну суму заборгованості.
Суд також приймає до уваги, що як було встановлено при розгляді справи № 922/3206/25 заборгованість у даній справі виникла ще у період з 11.10.2021 року по 28.12.2021 року, оскільки ПрАТ «Харківський тракторний завод» не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 197 199,43 грн.
Отже, ПрАТ «Харківський тракторний завод» було обізнано про наявність заборгованості у даній справі ще у 2021 році, проте жодних дій щодо її погашення, вчинено не було.
З вищевикладеного слідує, що за посилання заявника (відповідача - боржника) на затвердження превентивної реструктуризації у справі № 922/2471/25 не є автоматичною підставою для невиконання рішення суду у даній справі, врахування інтересів самого боржника, та не є безумовною підставою для його відстрочення без урахування прав та інтересів самого позивача (стягувача), оскільки стягувач має право на належне виконання рішення та в розумні строки. Проте, заявником (відповідачем - боржником) вказаного враховано не було.
Крім того, з наведених у заяві про відстрочення рішення суду обставин, та доданих до заяви доказів не вбачається, що виконання рішення суду у даній справі призведе до неможливості проведення превентивної реструктуризації.
Самі лише посилання заявника (відповідача - боржника) заяві на тяжкий фінансовий стан, наявність ухвали від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25 про затвердження плану реструктуризації не є безумовною підставою без надання до суду належних та допустимих доказів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України для відстрочення виконання рішення суду, а надані заявником (відповідачем - боржником) до заяви про відстрочення доказами не підтверджують викладених у заяві обставин.
Суд зазначає, що наведені заявником (відповідачем - боржником) у заяві (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду саме у цій справі, при цьому, на підтвердження викладених у заяві обставин, заявником до заяви було надано лише ухвалу від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25 про затвердження плану реструктуризації, довідки вих. № 2001/2001/2376/2026 від 28.01.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідки № 438247865 від 28.01.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», довідки вих. № 2001/2001/5529/2026 від 11.03.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідки № 4671022520 від 11.03.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», довідки № 516508982 від 16.02.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», довідки вих. № 2001/2001/3803/2026 від 16.02.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідки вих. № 2001/2001/3131/2026 від 06.02.2026 року Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк “Південний», довідку № 447938757 від 06.02.2026 року Акціонерного товариства “ВСТ Банк», доповідної записки від 19.01.2026 року, звіту про фінансові результати (звіт про сукупній дохід) за 9 місяців 2025 року, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань що не підтверджують у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами скрутне фінансове становище заявника (відповідача - боржника).
Враховуючи вищевикладене, заявником (відповідачем - боржником) не надано до суду належного доказу (відомості про рахунки (наявність або відсутність відкритих рахунків) у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо) з якого суду можливо встановити викладені у заяві обставини, а самі лише посилання заявника (відповідача - боржника) на те, що останній має скрутне матеріальне становище, посилання наявність заборгованість інших контрагентів, на воєнний стан, та ухвалу суду від 17.12.2025 року у справі № 922/2471/25 про затвердження плану реструктуризації без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути безумною підставою без урахування прав позивача (стягувача) для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Крім того, суд приймає до уваги, що заявником (відповідачем - боржником) до заяви додано звіт про фінансові результати (звіт про сукупній дохід) за 9 місяців 2025 року, проте жодного фінансового звіту за 2026 рік до суду надано не було, також не надано до суду відомостей про рахунки (наявність або відсутність відкритих рахунків) у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може розстрочуватись на незаконних підставах.
Також суд враховує, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). Тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
В цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Суд також, приймає до уваги, що позивач Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, фінансується із місцевого бюджету, також функціонує в умовах м. Харкова під постійними обстрілами, а тому посилання заявника (відповідача - боржника) на те, що усі зазначені наслідки відбуватимуться в умовах повномасштабної збройної агресії рф, коли економічна стабільність, збереження промислового потенціалу, робочих місць та податкових надходжень мають особливе, стратегічне значення для держави, не приймається судом. оскільки позивач у справі також знаходиться у м. Харкові, та з огляду на поточну ситуацію сторони у даній справі знаходяться в однакових небезпечних умовах, то війна не є виключною підставою для звільнення лише боржника від виконання його зобов'язань, та надання останньому відстрочки виконання рішення суду без врахування інтересів самого позивача (стягувача), оскільки сам по собі воєнний стан не є автоматичною підставою звільнення від виконання зобов'язань, якщо обидві сторони перебувають у рівних умовах ризику.
Враховуючи вищевикладене, із урахуванням балансу інтересів сторін, враховуючи що обидві сторони у справі перебувають у рівних умовах ризику, належне виконання рішення суду, яке може бути порушене у випадку тривалого його невиконання, та враховуючи негативні наслідки для позивача, заява (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
Згідно вимог частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставини, із урахуванням усних заперечень позивача (стягувача), суд дійшов висновку що заява (вх. N 9345/26 від 17.04.2026 року) про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
На підставі наведеного, керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви (вх. № 9345/26 від 17.04.2026 року) відповідача про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 27 квітня 2026 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 04 травня 2026 року
СуддяО.О. Ємельянова