8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 904/190/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
за участю секретаря судового засідання Базаки А. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Цісик Квітки, будинок 9, код ЄДРПОУ 03342184)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПІВНІЧНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18, код ЄДРПОУ 40479560) в особі УПРАВЛІННЯ ПІВНІЧНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ (10014, місто Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, будинок 12, код ЄДРПОУ 40919579)
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» (61058, місто Харків, вулиця Роллана Ромен, будинок 12, код ЄДРПОУ 39197130)
про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 13 серпня 2020 року, додаткової угоди № 3 від 05 листопада 2020 року до договору поставки (закупівлі товару) № ТД-4712/307-20 від 03 серпня 2020 року та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 326 574,00 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Костікової Є.В.,
третьої особи - не зв'явився,
відповідача - не зв'явився, -
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (позивач по справі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПІВНІЧНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ в особі УПРАВЛІННЯ ПІВНІЧНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ, до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» (відповідач по справі) про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 13 серпня 2020 року, додаткової угоди №3 від 05 листопада 2020 року до Договору поставки (закупівлі товару) №ТД-4712/307-20 від 03 серпня 2020 року та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 326 574,00 грн.
21.01.2026, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, передано справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів у розмірі 326 574 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області.
13.02.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» № 904/190/26 (вх. № 402/26 від 09.02.2026) залишено без руху.
20.02.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/190/26. Справу № 904/190/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПІВНІЧНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 18, код ЄДРПОУ 40479560) в особі УПРАВЛІННЯ ПІВНІЧНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ (10014, місто Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, будинок 12, код ЄДРПОУ 40919579). Залученій третій особі, згідно статті 168 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали на подання до суду письмових пояснень щодо заявленого позову.
19.03.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, продовжено строк підготовчого провадження на 14 днів.
30.03.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Учасниками справи подані наступні заяви по суті справи:
- відзив на позовну заяву (вх. № 5521 від 06.03.2026) відповідача;
- відповідь на відзив (вх. № 5795 від 10.03.2026) позивача;
- пояснення (вх. № 5347 від 05.03.2026) третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2026 відповідачу, згідно ст. 167 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на подання до суду заперечення на відповідь на відзив. Як вбачається із додатків до відповіді на відзив, остання була доставлена в електронний кабінет системи «Електронний Суд» відповідача 10.03.2026 13:37.
Отже, відповідач мав право на подання заперечень на відповідь на відзив до 16.03.2026 (включно), однак не скористався своїм правом на подання цієї заяви по суті справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суд констатує про те, що ним дотримані строки розгляду справи.
У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як зазначено у позовній заяві, між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан Ойл» (Відповідач) був укладений договір поставки (закупівлі товару) №ТД-4712/307-20 від 03.08.2020 (надалі - «Договір»).
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується протягом строку поставки Товару та відповідно до умов зазначених в Договорі передати Покупцю товар на АЗС постачальника з використанням талонів/скетч-карток, а Покупець зобов'язується прийняти у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених Договором. Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність: код ДК 021:2015 - 09130000-9 - Нафта і дистиляти.
Згідно п. 3.3. Договору умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до належного виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договору про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
В подальшому, додатковими угодами до Договору зменшувався обсяг постачання за Договором, збільшувалася ціна за одиницю товару, зменшувалася загальна ціна Договору.
Додатковою угодою №1 від 13 серпня 2020 року до Договору, сторони погодили, що у зв'язку зі збільшенням середньо ринкової ціни на паливо - мастильні матеріали та у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в урахуванням абз. 2 п. 3.3. Договору, Сторони дійшли згоди змінити ціну в бік збільшення за одиницю товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі поставки, та встановити ціну на новому рівні.
Додатковою угодою №3 від 05 листопада 2020 року до Договору, сторони погодили, що у зв'язку зі збільшенням середньо ринкової ціни на паливо - мастильні матеріали та у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в урахуванням абз. 2 п. 3.3. Договору, Сторони дійшли згоди змінити ціну в бік збільшення за одиницю товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі поставки, та встановити ціну на новому рівні.
Відповідачем на виконання умов Договору надано позивачу товар (паливо), згідно: видаткової накладної №25060 від 11.08.2020; видаткової накладної №35103 від 13.08.2020; видаткової накладної №35172 від 20.08.2020; видаткової накладної №35221 від 27.08.2020; видаткової накладної №35446 від 09.09.2020; видаткової накладної №35605 від 23.09.2020; видаткової накладної №35862 від 08.10.2020; видаткової накладної №36020 від 22.10.2020; видаткової накладної №36266 від 06.11.2020; видаткової накладної №36418 від 19.11.2020; видаткової накладної №36661 від 04.12.2020; видаткової накладної №36803 від 17.12.2020; видаткової накладної №36895 від 24.12.2020; видаткової накладної №36980 від 04.01.2020.
Загальна різниця у вартості згідно вказаних видаткових накладних становить 326 574,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором.
Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області Державної аудиторської служби України листом від 12.11.2021за №260607-14/4157 2021 винесено вимогу про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.09.2021 №06-07 30/03, який підписано об'єктом контролю із запереченнями від 11.10.2021 №2689/04.
За результатами ревізії встановлено порушення законодавства, які під час проведення ревізії не усунуто, а саме: внаслідок укладання Підприємством додаткових угод від 13.08.2020 року №1 та від 05.11.2020 року №3 до Договору №ТД-4712/307-20 від 03.08.2020 з ТОВ «Торговий Дім Сан Ойл» щодо збільшення ціни за одиницю товару без наявних обґрунтувань та документальних підтверджень коливання ціни товарів в сторону їх збільшення КПТМ «Криворіжтепломережа» понесено зайві витрати, чим порушено вимоги частини 4 статті 36 пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922 (в редакції, чинній на момент укладання та виконання договорів), чим завдано «Криворіжтепломережа» матеріальної шкоди на відповідну суму.
Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, до 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24. Враховуючи правову позицію, викладену в цій постанові, позивач зазначає, що підвищення цін на відповідний предмет закупівлі не повинен перевищувати 10% на весь термін дії господарського договору.
КПТМ «Криворіжтепломережа» зверталося до ТОВ «Торговий Дім «Сан Ойл» щодо вказаного порушення (лист від 27.11.2025 від 3716/04) та добровільній оплаті заборгованості. ТОВ «Торговий Дім «Сан Ойл» відповідь не надано не було, поштовий конверт був повернутий у зв'язку з відсутністю адресата.
05.03.2026 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надійшли пояснення (вх. № 5347).
Третя особа зазначає, що повністю підтримує позовні вимоги Позивача та просить Господарський суд Харківської області врахувати нижченаведені обставини при прийнятті рішення по зазначеній справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.08.2020 та додаткову угоду №3 від 05.11.2020 до Договору та стягнення грошових коштів в сумі 326 574,00 грн, оскільки саме зважаючи на ці додаткові угоди сторони погодили, що у зв'язку зі збільшенням середньоринкової ціни на паливо - мастильні матеріали та у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в урахуванням абз. 2 п. 3.3. Договору, необхідно змінити ціну в бік збільшення за одиницю товару та встановити ціну на новому рівні.
Загальна різниця у вартості згідно вказаних видаткових накладних становить на загальну суму 326 574,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором.
Дійсно, управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в комунальному підприємстві теплових мереж «Криворіжтепломережа» за період з 01.07.2015 року по 30.06.2021 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2014 року по 30.06.2021 року. За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії від 29.09.2021 року № 06-07-30/03, який підписано об'єктом контролю із запереченнями від 11.10.2021 року №2689/04. Як конкретизує Позивач, в ході ревізії було встановлено наступне: «Внаслідок укладання Підприємством додаткових угод від 13.08.2020 року №1 та від 05.11.2020 року №3 до Договору №ТД-4712/307-20 від 03.08.2020 з ТОВ «Торговий Дім Сан Ойл» щодо збільшення ціни за одиницю товару без наявних обґрунтувань та документальних підтверджень коливання ціни товарів в сторону їх збільшення КПТМ «Криворіжтепломережа» понесено зайві витрати, чим порушено вимоги частини 4 статті 36 пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922 (в редакції, чинній на момент укладання та виконання договорів), чим завдано КПТМ «Криворіжтепломережа» матеріальної шкоди на відповідну суму. Відповідно до ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми
У зв'язку із встановленими порушеннями на адресу позивача було направлено лист-вимогу від 12.11.2021 року №260607-14/4157-2021 із зазначенням про те, що ревізією встановлено відповідні порушення та на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.
Вказаною вимогою позивача було зобов'язано, зокрема, забезпечити відшкодування шляхом стягнення з ТОВ «ТД «Сан Ойл» на користь Підприємства матеріальної шкоди в загальній сумі 674680,00 грн, внаслідок укладання додаткових угод від 13.08.2020 року №1, від 09.09.2020 року №2, від 05.11.2020 року №3 та від 16.12.2020 року №4 до договору про закупівлю товарів від 03.08.2020 року №ТД-4712/307-20 та від 18.02.2021 року №1, від 24.02.2021 року №2, від 19.04.2021 року №3, від 26.05.2021 року №4 до договору від 08.02.2021 року №ТД-4965/41-21 з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, відповідно до норм статтей 193, 199 та 219-229 Господарського кодексу України та статтей 610 625 та 629 Цивільного кодексу України.
Як зазначає третя особа, виявлені контролюючим органом порушення, наявність яких підтверджені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022, є безумовним і належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача та розірвання вказаної додаткової угоди.
06.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 5521 від 06.03.2026).
Відповідач зазначає щодо безпідставності застосування ст. 670 ЦК України. З аналізу вказаної норми чітко вбачається, що Покупець має варіативність у виборі поведінки, а саме: або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти в розмірі 326 574,00 грн. за Товар, який вже оплачений. Але, як вбачається з наведеної норми, просити повернення сплаченої за товар грошової суми Покупець вправі тільки у випадку, якщо він відмовляється від переданого йому Товару. При цьому, Позивач Товар Відповідачу не повернув та не вчинив жодних дій, які б свідчили про відмову від переданого йому Товару. Таким чином, є безпідставним застосування ч. 1 ст. 670 ЦК України, оскільки відсутнє активне однозначне виявлення волі покупця щодо відмови від переданого йому Товару.
Також, відповідач вважає звернення позивача із позовом до суду передчасним.
Сторони договору не обумовили строку вчинення дій у випадку недопоставки товару. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто обов'язок Продавця з повернення коштів може настати лише після спливу семи днів від дати отримання вимоги від Покупця. Позивачем не пред'явлено вимоги до Відповідача, принаймні, доказів направлення такої вимоги матеріали позовної заяви не містять. Оскільки Позивачем не пред'явленого вимоги до Відповідача, строк виконання обов'язку з допоставки не настав. Таким чином, звернення до суду з вимогою щодо повернення коштів є передчасним, оскільки строк виконання зобов'язання не настав.
Окремо відповідач зазначає, що не визнає розрахунок заборгованості TOB "Торговий дім "Сан Ойл" перед КПТМ "Криворіжтепломережа" за Договором.
Як вбачається з Розрахунку заборгованості, ціни на Товар, який Позивач отримав за видатковими накладними №35446 від 09.09.2020, №35606 від 23.09.2020, №35862 від 08.10.2020, №36020 від 22.10.2020, та за видатковими накладними №36803 від 17.12.2020, №36895 від 24.12.2020, №36980 від 04.01.2021, визначені Додатковими угодами №2 від 09.09.2020 та №4 від 16.12.2020 до Договору №ТД-4712/307-20, які не є предметом цього позову. Тож суми накладних №35446 від 09.09.2020, №35606 від 23.09.2020, №35862 від 08.10.2020, №36020 від 22.10.2020 в загальному розмірі 48504,00 грн. та накладних №36803 від 17.12.2020, №36895 від 24.12.2020, №36980 від 04.01.2021 в загальному розмірі 166848,00 грн. не повинні фігурувати у Розрахунку заборгованості.
За таких умов Розрахунок заборгованості TOB "Торговий дім "Сан Ойл" перед КПТМ "Криворіжтепломережа" за договором від 03 серпня 2020 року №ТД-4712/307 20 не вважається обґрунтованим та не визнається Відповідачем
10.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5795).
Позивач вказує, що контролюючим органом виявлені порушення, які встановлені в акті ревізії від 29.09.2011 №06-07-30/03, наявність яких підтверджені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у адміністративній справі №160/24654/21.
Внаслідок збільшення ціни за одиницю товару (по ряду контрагентів) без наявних обґрунтувань та документальних підтверджень коливання ціни товарів в сторону їх збільшення КПТМ «Криворіжтепломережа» понесено зайві витрати на загальну суму 4074882,95 грн., чим порушено вимоги частини 4 статті 36 пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. №922 (в редакції, чинній на момент укладання та виконання договорів), і завдано КПТМ «Криворіжтепломережа» матеріальної шкоди на вказану суму.
Позивач зазначає, що не був згоден з висновками викладених в акті та не визнавав вимоги акту контролюючого органу, тому і звернувся із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 12.11.2021 №260607 14/4157-2021. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/24654/21 в задоволення адміністративного позову КПТМ «Криворіжтепломережа» до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги було відмовлено. Відтак, вказане рішення адміністративного суду є преюдиційним фактом, що не підлягає доказуванню та є безумовним і належним доказом стягнення грошових коштів з відповідачів та розірвання додаткових угод.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 03 серпня 2020 року між Комунальним підприємством теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» (постачальник) було укладено договір поставки (закупівлі Товару) № ТД-4712\307-20.
У відповідності до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується протягом строку поставки Товару та відповідно до умов зазначених в Договорі передати Покупцю товар на АЗС постачальника з використанням талонів/скетч-карток, а Покупець зобов'язується прийняти у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених Договором. Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність: код ДК 021:2015 - 09130000-9 - Нафта і дистиляти (п. 1.2. Договору).
Згідно із п. 1.3. Договору передача товару покупцю здійснюється у вигляді талонів/скретч-карт: всього 220 000 л на суму 4 036 200,00 грн, з них: 200 000 л - дизельне паливо (ціна за од. з ПДВ: 18,30 грн) на суму 3 050 000,00 грн; 10 000 л - бензин А-92 (ціна за од. з ПДВ: 18,30 грн) на суму 152 500,00 грн; 10 000 л - бензин А-95 (ціна за од. з ПДВ: 19,32 грн) на суму 161 000,00 грн.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до належного виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договору про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю
В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди, про визнання недійсними яких заявлено в межах позову, зокрема:
- додаткова угода № 1 від 13.08.2020 року до Договору, якою зменшено обсяги товару та збільшено ціни, а саме: всього 211 690 л на суму 4 036 164,00 грн, з них: 193 090 л - дизельне паливо (ціна за од. з ПДВ: 19,02 грн) на суму 3 060 476,50 грн; 9 300 л - бензин А-92 (ціна за од. з ПДВ: 19,04 грн) на суму 147 591,00 грн; 9 300 л - бензин А-95 (ціна за од. з ПДВ: 20,05 грн) на суму 155 403,00 грн;
- додаткова угода № 3 від 05.11.2020 року до Договору, якою зменшено обсяги товару та збільшено ціни, а саме: всього 199 210 л на суму 4 036 138,20 грн, з них: 186 210 л - дизельне паливо (ціна за од. з ПДВ: 20,22 грн) на суму 3 137 638,50 грн; 6500 л - бензин А-92 (ціна за од. з ПДВ: 20,33 грн) на суму 110 110,00 грн; 6500 л - бензин А-95 (ціна за од. з ПДВ: 21,36 грн) на суму 115 700,00 грн.
У зв'язку з тим, що Договір укладено внаслідок проведення процедури закупівлі, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі» (у відповідній редакції, що діяла на момент підписання договору та додаткових угод).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору. Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Згідно з частиною 4 статті 41 зазначеного Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції після 19.04.2020) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції після 19.04.2020) істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань у повному обсязі, зокрема, крім випадків:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару па ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
В іншому випадку не досягається мета «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Чинне законодавство не передбачає переліку документів, які можуть підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (частина четверта статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції до 19.04.2020) дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 11 жовтня 2023 року у справі № 903/742/22).
В постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 922/2030/20 викладено правову позицію, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку пального не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі № 917/1009/22.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначає позивач, за результатами проведеної перевірки (ревізії) Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області Державної аудиторської служби України складено акт від 29.09.2021 №06-07 30/03, який підписано об'єктом контролю із запереченнями від 11.10.2021 №2689/04. Як зазначено у цьому висновку, в ході проведення ревізії на підтвердження коливання ціни товару на ринку Замовником надано експертні висновки від 24.07.2020 року № Ц-736 та від 03.08.2020 року № Ц-763 Київської торгово - промислової палати з цінами на бензин А-92 - 21,12 грн/л з ПДВ, бензин А-95 - 22,17 грн/л з ПДВ та дизельне паливо - 21,61 грн/л з ПДВ станом на 02.07.2020 року та на бензин А-92 - 21,86 грн/л з ПДВ, бензин А-95 - 22,90 грн/л з ПДВ та дизельне паливо - 22,33 грн/л з ПДВ станом на 03.08.2020 року відповідно. В акті зазначено, що експертний висновок від 24.07.2020 року № Ц-736 Київської торгово - промислової палати містить ціни на нафтопродукти станом на 02.07.2020 року, тобто, до моменту укладання між сторонами договору про закупівлю (03.08.2020 року). В свою чергу, експертний висновок від 03.08.2020 року № Ц-763 Київської торгово - промислової палати містить інформацію про ціни на нафтопродукти лише станом на 03.08.2020 року, чим в свою чергу не підтверджує коливання ціни товару на ринку в бік збільшення в період між укладанням Договору та додаткової угоди від 13.08.2020 року №1 (з 03.08.2020 року по 13.08.2020 року). На підтвердження коливання ціни товару на ринку для укладання додаткової угоди № 3 від 05.11.2020 року Замовником надано експертний висновок від 04.11.2020 року № Ц-1220 Київської торгово - промислової палати відповідно до якого станом на 02.11.2020 року ціни на нафтопродукти становили наступні: бензин А-92 - 23,15 грн/л з ПДВ; бензин А-95 - 24,21 грн/л з ПДВ та дизельне паливо - 23,53 грн/л з ПДВ. Водночас, експертний висновок від 04.11.2020 року № Ц-1220 Київської торгово - промислової палати містить інформацію щодо цін на нафтопродукти лише станом на 02.11.2020 року, чим в свою чергу не підтверджує коливання ціни на Товар на ринку в бік збільшення в період між укладанням додаткових угод від 09.09.2020 року №2 та від 05.11.2020 року №3 (з 09.09.2020 року по 05.11.2020 року).
На 273 сторінці акта ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» за період з 01.07.2015 по 30.06.2021 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2014 по 30.06.2021 року зазначено, що Замовником проведено зайві витрати, внаслідок укладання додаткових угод від 13.08.2020 року №1, від 09.09.2020 року №2, від 05.11.2020 року №3 та від 16.12.2020 року №4 до Договору, на загальну суму 326 574,00 грн. (з ПДВ), чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо коливання ціни товару на ринку, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18). Так, Верховним Судом у постанові від 06.02.2025 916/747/24 зазначено, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. При цьому Верховним Судом констатовано, що відповідні довідки торгово-промислової палати не містять динаміку цін та не встановлюють її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання.
Таким чином, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
У кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі, зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар. Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 904/6290/17 від 13.12.2017, Верховний Суд у справі № 913/368/19 від 02.12.2020, у справі № 912/1580/18 від 13.10.2020, у справі № 907/788/18 від 23.01.2020.
Крім того, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19). Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Як свідчать матеріали справи, укладення вищевказаних додаткових угод до договору обґрунтовано коливанням ціни на ринку. Водночас відповідач належними документами коливання ціни на ринку на паливо не підтверджено, оскільки в якості підстави для збільшення ціни на Бензин А-92, Бензин А-95, дизельне паливо посилається лише на цінові довідки торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни на зазначене паливо на ринку після укладення Договору. Отже, додаткова угода № 1 від 13 серпня 2020 року та додаткова угода №3 від 05 листопада 2020 року, якими збільшено ціну на Товар, укладені всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», адже не підтверджено наявність коливання ціни товару на ринку.
Відносно додаткової угоди №3 від 05 листопада 2020 року, суд додатково зазначає наступне.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Додатковою угодою № 3 від 05.11.2020 року до Договору, зменшено обсяги товару та збільшено ціни, а саме:
- щодо дизельного палива ціна за од. з ПДВ збільшилася з 18,30 грн до 20,22 грн, тобто на 10,50%;
- щодо бензину А-92 ціна за од. з ПДВ збільшилася з 18,30 грн до 20,33 грн, тобто на 11,09%;
- щодо бензину А-95 ціна за од. з ПДВ збільшилася з 19,32 грн до 21,36 грн, тобто на 10,55%.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Вказані висновки зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24.
Отже Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24 виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому укладення між сторонами оскаржуваних додаткових угод про збільшення ціни за товар за відсутності підстав для цього та зменшення його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, спотворює результати закупівлі та нівелює економію, яку було досягнуто під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результати закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Таким чином суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання додаткових угод недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку про те, що додаткова угода № 1 від 13 серпня 2020 року та додаткова угода № 3 від 05 листопада 2020 року суперечить вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відтак є недійсною в силу ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Щодо стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» грошових коштів у загальному розмірі 326 574,00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 по справі №920/19/24, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.
Позивач в якості правової підстави стягнення коштів посилається на ст. 670 ЦК України, а не на ст. 1212 ЦК України, що є помилковим.
Водночас, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia». Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Принцип «jura novit curia» застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
З огляду на викладене, помилкове посилання позивача на статтю 670 ЦК України як на правову підставу заявлених позовних вимог не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд, керуючись принципом «jura novit curia», самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує до них належні норми матеріального права.
Враховуючи, що додаткові угоди до договору визнані недійсними, правова підстава для отримання відповідачем грошових коштів у відповідній частині відпала, у зв'язку з чим спірні кошти є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України, та підлягають поверненню позивачу.
Водночас, під час здійснення розрахунку коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, останній допустився помилки.
Так, до позовної заяви доданий розрахунок заборгованості (т. 1 а.с. 41). У відповідності до цього розрахунку вбачається, що товар за видатковими накладними: № 35446 від 09.09.2020, № 35605 від 23.09.2020, № 35862 від 08.10.2020, № 36020 від 22.10.2020, № 36803 від 17.12.2020, № 36895 від 24.12.2020, № 36980 від 04.01.2021 поставлений за цінами, що визначені не у відповідності до додаткових угод № 1 від 13 серпня 2020 року та № 3 від 05 листопада 2020 року, що визнані судом недійсним, а іншими додатковими угодами, вимога про визнання недійсними яких не заявлялася позивачем. Загальна сума різниці вартості за цими видатковими накладними, що заявлена до стягнення, складає 215 352,00 грн.
Враховуючи, що за вищезазначеними видатковими накладними ціна товару визначалася не за оспорюваними додатковими угодами № 1 від 13 серпня 2020 року та № 3 від 05 листопада 2020 року, що визнані судом недійсними, а до суду не заявлено вимог про визнанні недійсними інших додаткових угод (зокрема, за якими визначена ціна за одиницю, що зазначена у наведених вище видаткових накладних), то суд прийшов до висновку про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів, а саме в розмірі 111222,00 грн (326 574,00 - 215 352,00).
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 13 серпня 2020 року та додаткову угоду № 3 від 05 листопада 2020 року до договору поставки (закупівлі товару) № ТД-4712/307-20 від 03 серпня 2020 року, які укладені між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ».
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «САН ОЙЛ» (61058, місто Харків, вулиця Роллана Ромен, будинок 12, код ЄДРПОУ 39197130) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Цісик Квітки, будинок 9, код ЄДРПОУ 03342184) кошти в розмірі 111 222,00 грн, а також витрати зі сплаті судового збору в розмірі 6231,54 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2026.
СуддяН.А. Новікова