Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" травня 2026 р.м. ХарківСправа №922/715/26
Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС"
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ТЕХНОСЕРВІС", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по 3% річних у сумі 1.906,64 грн, індекс інфляції в розмірі 8.929,04 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2026 з урахуванням малозначності справи №922/715/26 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та отримана останнім 09.03.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "ТЕХНОСЕРВІС".
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
На підставі заяви-приєднання від 29.12.2018 ТОВ "ТЕХНОСЕРВІС" приєдналося до умов Договору про постачання електричної споживачу на умовах Комерційної пропозиції постачальника №2. У додатку до заяви зазначена інформація щодо об'єктів споживача.
Згідно з умовами укладеного між ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (постачальник) та ТОВ "ТЕХНОСЕРВІС" (споживач) Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №14901 (далі - Договір) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі (пункт 5.5. Договору).
У відповідності до пункту 6.2. Договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 13.1. Договору цей Договір укладається на строк, визначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Додатковою угодою від 26.02.2019 до Договору з метою удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії споживачу, сторони домовилися здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів.
Як зазначає позивач, відповідачем у період січень-липень 2023 ула спожита електрична енергія в загальній кількості 40.482,00 кВт*год на загальну суму 187.682,43 грн.
ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" були сформовані рахунки за електричну енергію нараховану в період січень-липень 2023, котрі надсилалися відповідачу через Інформаційний WEB портал «Комплекс обслуговування автоматизованої системи документообігу, розрахований на велику кількість користувачів - Компас Д». На зазначені в рахунках суми позивачем були складені Акти приймання-передачі електричної енергії за період січень-липень 2023.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4779/23 стягнуто з ТОВ "ТЕХНОСЕРВІС" на користь ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 131.801,45 грн, 3 % річних у розмірі 1.544,92 грн за період з 15.02.2023 по 31.08.2023, інфляційні втрати у розмірі 1 831,52 грн. за період з квітня 2023 по липень 2023.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача за електричну енергію, яка була стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4779/23, залишається несплаченою. У зв'язку з чим позивачем здійснено подальше нарахування 3% річних та інфляційних втрат, яке не було стягнуто за рішенням суду, з урахуванням здійснених оплат.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі №922/4779/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Таким чином, факт постачання електричної енергії в період січень-липень 2023, а також порушення строків оплати не підлягає доведенню знову.
Як зазначалося вище, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1.906,64 грн за період з 01.12.2024 по 30.11.2025 та інфляційні втрати в сумі 8.929,04 грн за період з грудня 2024 по листопад 2025 з урахуванням проведених частково оплат.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором (статті 610, 612 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, свідчать про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останні виконані арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного відповідачем не надано. Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних у 1.906,64 грн та інфляційних втрат у сумі 8.929,04 грн є законними та обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.662,40 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСЕРВІС" (Україна, 61055, Харківська обл., м. Харків, вул. Миру, буд. 46, код ЄДРПОУ 30511356) на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість по 3% річних у сумі 1.906,64 грн, індекс інфляції в розмірі 8.929,04 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.662,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "04" травня 2026 р.
СуддяН.С. Добреля