65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1838/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
розглянувши матеріали клопотання (вх. № 2-1185/25 від 24.07.2025) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про розподіл судових витрат
у справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Персей-Плюс» (81115, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Оброшине, вул. І. Богуна, буд. 16 А, кв. 3) про видачу судового наказу за вх. № 1871/25 від 09.05.2025
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» (65101, м. Одеса, вул. Комарова Михайла, буд. 10)
про стягнення 302 800 грн
у відкритому судовому засіданні
представники сторін:
від стягувача: не з'явився;
від боржника: не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький»: Гедіков С.О. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О.: не з'явився.
Судове засідання 27.04.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 та постановою Верховного Суду від 15.12.2025, відмовлено у задоволенні скарги (вх. № 2-1105/25 від 14.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький» на дії приватного виконавця.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. звернувся із клопотанням, сформованим в системі “Електронний суд» 24.07.2025 (вх. 2-1185/25 від 24.07.2025), в якому просить на підставі ст. 42, 124, 126, 129, 236 ГПК України стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький» надано заперечення, сформовані в системі «Електронний суд» 15.08.2025 (вх. № 25607/25 від 15.08.2025), в яких просив відмовити в задоволені клопотання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про розподіл судових витрат від 24.07.2025 (вх. 2-1185/25 від 24.07.2025). Вказує про неналежне оформлення документів на представництво в суді, оскільки до клопотання про розподіл судових витрат в підтвердження повноважень адвоката додані свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 16.05.2018 № 10, а також, ордер на надання правничої допомоги Серії ВН № 1479630 від 16 без зазначення місяця 2025; зазначений ордер серії ВН № 1479630 не був належним чином заповнений, а саме: 1) не вказане прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; 2) не зазначено, в якому органі адвокат представляє інтереси; 3) не вказаний місяць укладання договору про надання правничої допомоги; 4) у даті видачі ордеру не зазначений місяць такої видачі; 5) відсутній підпис адвоката. Відсутність будь-якого з обов'язкових реквізитів ордера робить його неналежним документом, що підтверджує повноваження адвоката, а крім того ордер, який не містить таких фундаментальних відомостей, як назва клієнта та підпис адвоката, а також органу, де надається допомога, не може вважатися належно оформленим і таким, що підтверджує повноваження представника.
Посилаючись на положення ст. ст. 123, 124, 126, 129, 221 ГПК України, зазначає, що заявником були дотримані положення ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України в частині подання разом з першою заявою по суті спору до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, будь-якої письмової зави про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у певному розмірі не було зроблено. Як свідчить протокол судового засідання в режимі конференції № 4868835 від 21.07.2025, відповідна заява не була зроблена (ні в усній, ні в письмовій формі) представником приватного виконавця в ході надання пояснень (заперечень на скаргу) і навить після того, як суд о 17:03 перед переходом до стадії ухвалення відповідної ухвали з'ясовував, чи є у учасників справи запитання, репліки або додаткові пояснення. Стверджує, що представником приватного виконавця - адвокатом не була додержана ключова умова, яка б надавала право здійснити розподіл судових витрат, а саме: за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.
Фактично визначена адвокатом із приватним виконавцем винагорода у фіксованому розмірі у сумі 20 000, 00 грн пов'язана саме з представництвом інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області по справі №916/1838/25 за скаргою Товариства на дії приватного виконавця, тобто за участі адвоката Зауліної О.Г. в єдиному судовому засіданні, яке відбулось 21.07.2025, про що свідчить додаткова угода від 16.07.2025 до договору про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт від 21.07.2025. Вказує, що зазвичай, вартість участі адвоката в судовому засіданні складає від 1500, 00 до 3000, 00 грн за одне судове засідання у фіксованому розмірі, враховуючи складність справи та витрачений адвокатом час на представництво інтересів. Як свідчить протокол судового засідання в режимі конференції № 4868835 від 21.07.2025, судове засідання в якому приймала участь адвокат Зауліна О.Г. розпочалось о 16:32, а було закінчено о 17:17, тобто судове засідання мало тривалість менше години, що свідчить про витрату адвокатом незначного часу на представництво інтересів в суді. Заявлений розмір винагороди адвоката є непропорційним до предмета спору. Так, фактично матеріально - правовий інтерес в частині захисту прав приватного виконавця полягає у можливості останнього за рахунок ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький» отримати основну винагороду виконавця та інші витрати виконавчого провадження, при цьому згідно із матеріалами справи така сума складає 30 526, 25 грн. Стягнення винагороди адвоката у розмірі 20 000, 00 грн з Товариства, що складає більше 65 % від суми, на які розраховував приватний виконавець приймаючи постанови, які були предметом оскарження, є непропорційними і явно завищеними, а крім того, такий розмір не враховує витрачений адвокатом час на представництво інтересів в суді.
Зазначає, шо за вказаних обставин та беручи до уваги час на представництво інтересів в суді, нескладність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, слід зазначити, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький» у даній справі гонорару не відповідає критерію розумності та співмірності.
У заяві, сформованій в системі «Електронний суд» 14.04.2026 (вх. № 12852/26 від 14.04.2026), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. просив задовольнити його клопотання (вх. № 2-1185/25 від 24.07.2025) про розподіл судових витрат; проводити розгляд клопотання без його участі або його представника. Вказав, що відповідач вже скористався 15.08.2025 своїм правом надати заперечення/мотивоване клопотання про зменшення суми та новий строк йому не повинен надаватись. Крім того, на всі тотожні аргументи викладені в запереченнях боржника вже надано оцінку Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у цій же справі в постановах від 16.03.2026, в яких досліджувались рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу за заявами приватного виконавця.
Щодо строку розгляду клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 прийнято та призначено до розгляду клопотання (вх. № 2-1185/25 від 24.07.2025) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про розподіл судових витрат на 18.08.2025 об 11:00.
На виконання вимог запиту (ухвали) Південно-західного апеляційного господарського суду (вх. ГСОО 1260/25 від 25.07.2025) щодо надсилання матеріалів справи № 916/1838/25 господарський суд супровідним листом від 28.07.2025 надіслав вказану справу, у зв'язку з чим засідання, призначене на 18.08.2025 об 11:00, не відбулося.
Супровідним листом Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 матеріали справи повернуто до Господарського суду Одеської області 09.12.2025 (вх. № 1755/25 від 09.12.2025), про що свідчить дата та вхідний штамп вказаного суду.
На виконання вимог запиту (ухвали) Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2025 (вх. ГСОО № 2023/25 від 19.12.2025) щодо надсилання матеріалів справи № 916/1838/25 господарський суд супровідним листом від 25.12.2025 надіслав вказану справу.
Супровідним листом касаційного господарського суду від 26.03.2026 матеріали справи повернуто до Господарського суду Одеської області 07.04.2026 (вх. № 571/26 від 07.04.2026), про що свідчить дата та вхідний штамп вказаного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Ураховуючи перебування справи за межами суду у зв'язку з надходженням апеляційних та касаційних скарг, та надсиланням матеріалів справи № 916/1838/25 до апеляційної та касаційної інстанцій для їх розгляду, суд розглянув вказане клопотання поза межами встановленого ч. 3 ст. 244 ГПК України строку, у розумний строк, після повернення справи до Господарського суду Одеської області.
Розглянувши матеріали справи, клопотання (вх. № 2-1185/25 від 24.07.2025) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про розподіл судових витрат та заперечення щодо неї, вислухавши учасників справи, суд встановив.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 та постановою Верховного Суду від 15.12.2025, відмовлено у задоволенні скарги (вх. № 2-1105/25 від 14.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький» на дії приватного виконавця.
16.07.2025 між адвокатом Зауліною О.Г. (адвокат) та приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В.О. (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами пунктів 1, 3 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами за домовленістю сторін відповідно до чинного законодавства України. Порядок обчислення гонорару (погодинна оплата, фіксований розмір), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення та інше сторони фіксують у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього договору. Остаточний розмір гонорару визначається у Акті виконаних робіт. Фактичні витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість поштових відправлень та інше) відшкодовується клієнтом.
16.07.2025 між адвокатом Зауліною О.Г. та приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В.О. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, відповідно до якої сторони домовились про наступне:
- адвокат надає клієнту послуги із представництва інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області у справі № 916/1838/25 за скаргою ТОВ “ППК “Запорізький» на дії приватного виконавця Цинєва В.О., які вчинені в межах ВП № 78380991 з виконання судового наказу № 916/1838/25 від 05.06.2025 Господарського суду Одеської області;
- за умовами даної додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснити всі необхідні дії для захисту інтересів клієнта під час розгляду скарги ТОВ “ППК “Запорізький» на дії приватного приватного виконавця Цинєва В.О., які вчинені в межах ВП № 78380991 з виконання судового наказу № 916/1838/25 від 05.06.2025 Господарського суду Одеської області;
- вартість правничої допомоги за даною додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі 20000 грн та сплачується клієнтом на користь адвоката протягом 30 днів з моменту закінчення розгляду заяви Господарським судом Одеської області;
- ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, складена та підписана у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.
21.07.2025 між адвокатом Зауліною О.Г. та приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В.О. складено та підписано без жодних зауважень відповідний акт виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України у письмових поясненнях на скаргу (вх. № 22852/25 від 21.07.2025) приватний виконавець зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс приватний виконавець і які очікує понести у зв'язку з розглядом скарги, складає 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Верховний Суд вже неодноразово висновував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 20.01.2025 у справі № 907/16/23).
Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд при цьому наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У частині восьмій статті 129 ГПК України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, положення частини восьмої статті 129 ГПК України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані: до закінчення судових дебатів у справі; протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі недотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Як слідує із матеріалів цієї справи у письмових поясненнях приватний виконавець зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом скарги.
Враховуючи, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то вищевказане зазначення приватним виконавцем про очікувані витрати на професійну правничу допомогу і є заявою, мова про яку йде у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В протилежному випадку, висновки ж суду про те, що відповідна заява не є належним підтвердженням виконання вимог ГПК України, містили б ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 914/1493/24.
З матеріалів цієї справи вбачається, що з відповідною заявою представник приватного виконавця звернувся до суду 24.07.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До вказаної заяви додані докази її направлення іншим учасникам справи, а саме квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а. с. 90-93 т. 2а).
Щодо Ордеру, - дійсно, деякі графи в роздрукованому Ордері, що міститься в матеріалах цієї справи (зокрема, а. с. 89 т. 2а), не заповнені. Водночас, при дослідженні Ордеру в електронному вигляді, при натисканні кнопкою миші на відповідну графу, текст, заповнений у Ордері, відображається у повному обсязі.
У будь-якому випадку, в матеріалах цієї справи наявний оригінал Ордеру, заповнений власноручно представником приватного виконавця (а. с. 53 т. 2а), що спростовує доводи та аргументи ТОВ “ППК “Запорізький» в цій частині.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд зазначає, що приватним виконавцем дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.
Щодо розміру витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Судом враховується, що у даному випадку адвокатський гонорар визначений сторонами у фіксованому розмірі.
Так, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд зазначає, що стягнення з ТОВ “ППК “Запорізький» на користь приватного виконавця витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в розмірі 20 000 грн відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер.
При цьому суд також враховує і те, що ТОВ “ППК “Запорізький» у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу приватного виконавця, а також те, що такі послуги не були надані.
Разом з тим, як вже зазначалось, обов'язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/13071/19 звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши додані заявником до заяви документи, дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, а також документи, наявні у судовій справі, докази, якими підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, та, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, суд доходить висновку, що клопотання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., сформоване в системі “Електронний суд» 24.07.2025 (вх. 2-1185/25 від 24.07.2025), підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 234, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, сформоване в системі “Електронний суд» 24.07.2025 (вх. 2-1185/25 від 24.07.2025), - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький» (53253, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Чистопіль, вул. імені Шевченко, буд. 5, код ЄДРПОУ 35622694) на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича (65020, м. Одеса, вул. Асташкіна, буд. 21, оф. 1, РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень) - витрат на правничу допомогу.
Стягувач: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович (65020, м. Одеса, вул. Асташкіна, буд. 21, оф. 1, РНОКПП НОМЕР_1 )
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Племптахокомбінат “Запорізький» (53253, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Чистопіль, вул. імені Шевченко, буд. 5, код ЄДРПОУ 35622694)
Ухвала є виконавчим документом та може бути подана для її примусового виконання протягом трьох років з дня набрання нею законної сили.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повна додаткова ухвала складена та підписана 04 травня 2026 року.
Суддя О.О. Мусієнко