65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/369/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/369/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» (43020, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, код ЄДРПОУ 42028196)
до відповідача: Державного підприємства “Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (65025, м. Одеса, 21-й Км. Старокиївської дороги, 20, код ЄДРПОУ 05519327)
про стягнення 2 703 741,90грн.
Представники сторін:
від позивача: Волканов Є.В. ордер;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства “Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України про стягнення 2 703 741,90грн.
Ухвалою від 10.02.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» було залишено без руху.
16.02.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №5666/26) від Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/369/26 за правилами загального позовного провадження. Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позову заяву не надав. Про дату, час та місце проведення засідання суду був належним чином повідомленний, шляхом скерування ухвал суду в систему “Електронний суд», які доставлені в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 12.06.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЛТЕКС-М» (Надавач) та Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України,(Підприємство) було укладено Договір № 12-06/25 надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Надавач надає Підприємству поворотну фінансову допомогу, а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається частинами у національній валюті України в сумі 2 956 600,00 гривень без ПДВ у строк до « 24» жовтня 2025 року (включно).
Поворотна фінансова допомога надається Підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2. договору).
Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок Підприємства (п. 2.3. договору).
Положенням п. 2.4. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається на строк до « 31» жовтня 2025 року.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до закінчення строку визначеного п. 2.4 договору.
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Надавача. Перед здійсненням повернення коштів Підприємство зобов'язане звернутись до Надавача з письмовим запитом щодо підтвердження актуальних банківських реквізитів (п.3.2 договору).
Відповідно до п.4.2 договору, у випадку прострочення Підприємством строку повернення грошових коштів відповідно до п. 3.1. цього Договору, Підприємство сплачує Надавачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період прострочення (п. 4.2. Договору).
Згідно п. 4.3. Договору Надавач крім стягнення пені, передбаченої цим Договором, може додатково стягнути з Підприємства штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу.
Позивач вказує, що на виконання умов договору ним на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 2 956 600грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 105 від 12.06.2025р., №106 від 17.06.2025р., №123 від 27.06.2025р., №128 від 02.07.2025р., №149 від 15.07.2025р., №154, 155 від 24.07.2025р., №158 від 25.07.2025р., №159, 160 від 29.07.2025р., №160 від 29.07.2025р., №162 від 01.08.2025р., №166 від 05.08.2025р., №174 від 12.08.2025р., №177 від 13.08.2025р., №180 від 20.08.2025р., №184 від 25.08.2025р., №185, 186 від 27.08.2025р., №189 від 28.08.2025р., №190, 194 від 29.08.2025р., №198, 199 від 02.09.2025р, №205 від 08.09.2025р., №219 від 16.09.2025р., №222 від 19.09.2025р., №239, 240, 241 від 06.10.2025р., №251 від 13.10.2025р., №252, 257 від 14.10.2025р., №263, 264 від 17.10.2025р., №266 від 20.10.2025р., №270 від 22.10.2025р, №271 від 274 від 23.10.2025р, №277, 278 від 24.10.2025р.
Поряд з цим відповідач свого обов'язку щодо повернення коштів належним чином та в повному обсязі не здійснив, грошові кошти повернув лише в сумі 819 000грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 2 137 600грн.
За посиланнями позивача, ним на адресу відповідача була направлена претензія №16 від 21.11.2025р. з вимогою повернення грошових коштів в сумі 2 137 600грн. Проте відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім того в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення грошових коштів, позивачем відповідно до умов договору було нараховано пеню в сумі 134 346,70грн., штраф в розмірі 427 520грн. та інфляційні витрати в сумі 4 275,20грн.
Отже позиваючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються статтями 1046-1053 ЦК України (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 140/125/17).
Як встановлено судом, 12.06.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЛТЕКС-М» (Надавач) та Державним підприємством «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України,(Підприємство) було укладено Договір № 12-06/25 надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого Надавач надає Підприємству поворотну фінансову допомогу, а Підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором
Отже, укладений між сторонами договір поворотної фінансової допомоги № 12-06/25 від 12.06.2025р. за своєю правовою природою є договором позики.
За приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 956 600 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 105 від 12.06.2025р., №106 від 17.06.2025р., №123 від 27.06.2025р., №128 від 02.07.2025р., №149 від 15.07.2025р., №154, 155 від 24.07.2025р., №158 від 25.07.2025р., №159, 160 від 29.07.2025р., №160 від 29.07.2025р., №162 від 01.08.2025р., №166 від 05.08.2025р., №174 від 12.08.2025р., №177 від 13.08.2025р., №180 від 20.08.2025р., №184 від 25.08.2025р., №185, 186 від 27.08.2025р., №189 від 28.08.2025р., №190, 194 від 29.08.2025р., №198, 199 від 02.09.2025р, №205 від 08.09.2025р., №219 від 16.09.2025р., №222 від 19.09.2025р., №239, 240, 241 від 06.10.2025р., №251 від 13.10.2025р., №252, 257 від 14.10.2025р., №263, 264 від 17.10.2025р., №266 від 20.10.2025р., №270 від 22.10.2025р, №271 від 274 від 23.10.2025р, №277, 278 від 24.10.2025р.
Зазначені кошти відповідач зобов'язався повернути позивачу у строк до 31.10.2025 (п.2.4 договору).
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач обов'язку щодо повернення коштів належним чином та в повному обсязі не здійснив, грошові коти повернув лише в сумі 819 000грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 2 137 600грн.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в порушення п. 3.1. Договору та ст. 530 ЦК України у строк до 31.10.2025р. не повернув позивачу грошові кошти, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 2 137 600 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому встановлені судом обставини, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 134 346,70 грн, штрафу у розмірі 427 520 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 275,20 грн, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Договірні відносини які існували між сторонами також мали характер господарських, а тому на них поширюється дія Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п.4.2 договору, у випадку прострочення Підприємством строку повернення грошових коштів відповідно до п. 3.1. цього Договору, Підприємство сплачує Надавачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період прострочення (п. 4.2. Договору).
Згідно п. 4.3. Договору Надавач крім стягнення пені, передбаченої цим Договором, може додатково стягнути з Підприємства штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу.
Проаналізувавши та перевіривши здійснені позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого Позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь Позивача штрафу в розмірі 427 520грн.
Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам законодавства частині періоду нарахування, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.
Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи “Ліга Закон», судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 79 647,56грн.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суми інфляційних витрат, суд встановив, що відповідний розрахунок здійсненний належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4 275,20грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволеною.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» (43020, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, код ЄДРПОУ 42028196) до Державного підприємства “Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (65025, м. Одеса, 21-й Км. Старокиївської дороги, 20, код ЄДРПОУ 05519327) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства з управління резервами України (65025, м. Одеса, 21-й Км. Старокиївської дороги, 20, код ЄДРПОУ 05519327) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛТЕКС-М» (43020, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, код ЄДРПОУ 42028196) основний борг в сумі 2 137 600 (дві мільйони сто тридцять сім тисяч шістсот)грн., пеню в сумі 79 647 (сі десять дев'ять тисяч шістсот сорок сім)грн. 56коп., штраф в розмірі 427 520 (чотириста двадцять сім тисяч п'ятсот двадцять)грн., інфляційні витрати в сумі 4 275 (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять)грн. 20коп. та судовий збір в розмірі 39 735 (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять)грн.64коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 травня 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна