65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3203/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» від 28.04.2026р. вх. № ГСОО 2-820/26 про видачу дубліката наказу по справі №916/3203/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег»
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн»
Про стягнення 6781117,05 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн» про стягнення 6781117,05 грн. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору суборенди №А1019/А1020 від 01 жовтня 2018 року та направлено на стягнення заборгованості у загальному розмірі 6781117,05 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 4350658 грн. 07 коп., штрафні санкції, передбачені п. 20.6. Договору суборенди та п. 34 Додатку №1 до Договору суборенди у розмірі 2243585 грн. 94 коп., інфляційні нарахування у розмірі 50359 грн. 23 коп., заборгованість по сплаті комунальних послуг у розмірі 136513грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 101716 грн. 76 коп.
29.03.2021р. судом було видано наказ про примусове виконання рішення та скеровано його стягувачу.
28.04.2026р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» надійшла заява про видачу дублікату наказу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суді від 28.04.2026р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» вх. № ГСОО 2-820/26 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» від 28.04.2026р. вх. № ГСОО 2-820/26 про видачу дубліката наказу по справі №916/3203/20, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини 1 статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) звертав увагу, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до §§ 51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням 1 пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
При цьому неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 № 18966/02).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
29.03.2021р. судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 01.03.2021р. у справі №916/3203/20 та скеровано його стягувачу.
Поряд із наведеним, приписи “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, а саме пункт 10-2, передбачають, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX - визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 у справі №913/869/14 зазначено, що дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі №1/137, від 17.08.2023 у справі №910/22462/15.
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального України свідчить про те, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №21/5005/2686/2012, від 08.12.2022 у справі №910/6772/14, від 13.09.2021 у справі №922/4576/15.
Верховний Суд враховує, що приписи Господарського процесуального кодексу України не надають суду право відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язують стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №1/904/302/2013, від 01.11.2023 у справі №1/137, від 17.08.2023 у справі №910/22462/15.
Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).
Отже, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою (невід'ємною) частиною судового розгляду, оскільки без цієї стадії сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс і саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. При цьому на державу в особі її органів влади покладається забезпечення реалізації зазначеного права.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег», що оригінал судового наказу втрачено, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.232 ,233, 234,235 , п.п.19.1,19.4 п.19 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, суд
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» від 28.04.2026р. вх. №ГСОО 2-820/26 про видачу дубліката наказу по справі №916/3203/20 - задовольнити.
2.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковчег» дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 29 березня 2021 року у справі №916/3203/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 4350658 грн. 07 коп., штрафних санкцій, передбачених п. 20.6. Договору суборенди та п. 34 Додатку №1 до Договору суборенди у розмірі 2243585 грн. 94 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 50359 грн. 23 коп., заборгованості по сплаті комунальних послуг у розмірі 136513 грн. 81 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 101716 грн. 76 коп.
Ухвала набрала законної сили 01.05.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Д'яченко Тетяна Геннадіївна
про примусове виконання рішення
"29" березня 2021 р.№ 916/3203/20
На виконання рішення господарського суду Одеської області від 01 березня 2021 р., яке набрало законної сили 25 березня 2021 р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн» (65009, м. Одеса, пров. Педагогічний, буд. 3/1, кв. 3; код ЄДРПОУ 39184116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2 (Літ. А); код ЄДРПОУ 31569627) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 4350658 (чотири мільйони триста п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 07 коп., штрафні санкції, передбачені п. 20.6. Договору суборенди та п. 34 Додатку №1 до Договору суборенди у розмірі 2243585 (два мільйони двісті сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 94 коп., інфляційні нарахування у розмірі 50359 (п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп., заборгованість по сплаті комунальних послуг у розмірі 136513 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 101716 (сто одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 76 коп.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2 (Літ. А);
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стефані Інкорпорейшн» (65009, м. Одеса, пров. Педагогічний, буд. 3/1, кв. 3; код ЄДРПОУ 39184116)
Наказ дійсний для пред'явлення до відділу державної виконавчої служби в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
Суддя Д'яченко Тетяна Геннадіївна