вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
04 травня 2026 рокуСправа № 912/600/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/600/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (22100, Вінницька область, Хмельницький район, м. Козятин, вул. Січових Стрільців, буд. 8, кабінет 1)
до відповідача Фермерського господарства "Маяк-Р" (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське(пн), вул. Полинкіна, 23)
про стягнення 239 633,04 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" від 15.03.2026 до Фермерського господарства "Маяк-Р" про стягнення 305 530,44 грн, з яких 65 897,40 грн - основний борг з урахуванням індексації на курсову різницю, 42 390,63 грн - пеня, 156 000,22 грн - штраф, 41 242,19 грн - 30% річних, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем Договору поставки №11/03-4 від 11.03.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою від 18.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/600/26 за правилами спрощеного позовного провадження; постановив справу № 912/600/26 розглядати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 18.03.2026 вручена сторонам 18.03.2026 доставленням в Електронні кабінети 18.03.2026 (а.с. 32-34).
08.04.2026 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомляє про часткову сплату заборгованості на суму 65 897,40 грн та заявляє клопотання про зменшення суми штрафу. До відзиву додано платіжну інструкцію № 300 від 06.04.2026.
13.04.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 65 897,40 грн основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
На обґрунтування заяви позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі, а саме: 06.04.2026 відповідачем було сплачено позивачу 65 897,40 грн основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, докази чого були надані відповідачем суду разом з відзивом на позовну заяву.
Ухвалою від 23.04.2026 суд продовжив строк відповідачу на подання відзиву на позов до 08.04.2026 включно та продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 29.04.2026 включно.
Ухвала від 23.04.2026 вручена сторонам 23.04.2026 доставленням в Електронні кабінети (а.с. 48-51).
Ухвалою від 29.04.2026 суд закрив провадження у справі № 912/600/26 в частині стягнення 65 897,40 грн суми основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Інших заяв/клопотань від сторін до суду не надходило.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.
11.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (Постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Маяк-Р" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 11/03-4 (далі - Договір, а.с. 9-12), за умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений сторонами у Специфікаціях до Договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного договору (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього).
Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях, підписаних Постачальником та Покупцем, які є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна Товару, що є предметом даного Договору вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість Товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або ЄВРО).
У пункті 5.6. Договору сторони погодили, що у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.
Згідно з пунктом 5.7. Договору у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов'язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.
Відповідно до пункту 5.8. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу:
S = (A2/A1) * B, де:
S- Ціна на момент оплати;
B - Ціна на момент підписання;
A1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації;
А2- курс долара США до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.
Пунктом 5.10. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.
Відповідно до пункту 5.11. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.
Пунктом 5.13. Договору передбачено, що якщо в Специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї Специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в Договорі.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.
Відповідно до пункту 7.8. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
Пунктом 7.9. Договору передбачено: відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
11.03.2026 між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 12 на звороті), відповідно до якої:
1. Найменування товару:
- ТАКОС (НС Х 8005) Лімітед, насіння гібриду соняшника **, кількість 50 штук, загальна вартість товару з ПДВ, євро - 5 735,72 грн, термін поставки за узгодженням.
- ЛОКІ (НС Х 7902) Лімітед, насіння гібриду соняшника **, кількість 50 штук, загальна вартість товару з ПДВ, євро - 5 735,72 грн, термін поставки за узгодженням.
Всього: 520 000,74 грн, що еквівалентно 11 471,44 євро.
*курс євро до гривні, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу євро на день підписання Специфікації - 45,33.
2. Порядок та строк оплати Товару:
- 50 000,00 грн оплачується Покупцем в строк до 14 березня 2025 року
- 104 000,00 грн сплачується Покупцем в строк до 01 серпня 2025 року
- 366 000,00 грн оплачується Покупцем в строк до 01 грудня 2025 року.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 520 000,74 грн, що підтверджується видатковою накладною № 690 від 01.04.2025. Видаткову накладну підписано сторонами та скріплено печатками (а.с. 13).
Також позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 173 від 11.03.2025 на суму 520 000,74 грн (а.с. 14).
З виписок по рахунку позивача в АТ "ТАСКОМБАНК" від 26.02.2026 (а.с. 15-17) убачається, що відповідач сплатив за поставлений товар 520 000,74 грн, з яких:
- 50 000,00 грн - сплачено 14.04.2025;
- 200 000,00 грн - сплачено 16.02.2026;
- 270 000,074 грн - сплачено 17.02.2026.
Позивач зазначає, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо оплати товару згідно з умовами Договору, що є підставою для застосування до відповідача санкцій на загальну суму 305 530,44 грн, з яких основний борг з урахуванням положень Договору про індексацію на курсову різницю у розмірі 65 897,40 грн, пеня у розмірі 42 390,63 грн, штраф у розмірі 156 000,22 грн та 30 % річних у розмірі 41 242,19 грн.
Розглядаючи спір між сторонами, господарський суд враховує таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Суд установив, що 11.03.2025 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 11/03-4. Оплату за поставлений товар відповідач у строк, визначений Договором, не здійснив, чим порушив умови Договору.
Як вже зазначено, ухвалою від 29.04.2026 суд закрив провадження у справі № 912/600/26 в частині стягнення 65 897,40 грн суми основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 42 390,63 грн, штрафу у розмірі 156 000,22 грн та 30 % річних у розмірі 41 242,19 грн, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 вказаного Закону регулює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору.
Відповідно до пункту 7.8. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені на суму 42 390,63 грн, штрафу на суму 156 000,22 грн та 30 % річних на суму 41 242,19 грн та зазначає, що наданий позивачем розрахунок виконаний відповідно до чинного законодавства України.
Водночас, суд ураховує, що відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення суми штрафу на 90 %.
На обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що загальний розмір штрафних санкцій та компенсаційних відрахувань значно перевищує суму основного боргу. Відповідач просить суд врахувати, що головною метою як неустойки, так і компенсаційних відрахувань, є, перш за все, стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, яке він виконав, хоча і з порушенням терміну; застосування штрафних санкцій не повинно лягати тягарем для боржника і бути джерелом додаткових прибутків для кредитора.
Суд, вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, ураховує таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Одночасно, ані в зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.02.2020 у справі № 920/694/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір, зокрема, неустойки.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити розмір штрафу, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Суд ураховує, що у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором, або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов цього Договору.
Господарський суд бере до уваги, що крім стягнення штрафу та пені позивач нараховує та стягує також 30% річних, які компенсують знецінення несвоєчасно сплачених коштів відповідачем.
Тому у разі зменшення розміру штрафу, про яке просить відповідач, позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення штрафу є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
Суд також урахував сплату відповідачем основного боргу у сумі 65 987,40 грн та узяв до уваги, що період прострочення у цій справі не є значним, докази понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов'язання за Договором відсутні.
Нарахована позивачем сума штрафу в розмірі 156 000,22 грн більш як удвічі перевищує заявлену до стягнення суму основного боргу, який, до того ж, був погашений під час розгляду справи в суді.
Ураховуючи відповідний розмір штрафу, убачається, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за Договором є більш вигідним для позивача, ніж своєчасне.
Водночас, як висновано в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 №911/2269/2, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Заперечень проти викладеного у відзиві клопотання про зменшення штрафу позивач до суду не подавав.
Суд урахував, що основний борг за Договором відсутній, нарахований розмір штрафу (156 000,22 грн) більш як удвічі перевищує суму основного боргу, заявлену до стягнення (65 897,40 грн), а також позивач заявив до стягнення пеню та 30% річних, що компенсує втрати позивача від несвоєчасного розрахунку з ним відповідачем.
На підставі зазначеного господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення суми штрафу, зокрема про зменшення нарахованого позивачем штрафу на 70% та його стягнення з відповідача в розмірі 46 800,07 грн (156 000,22 х 30%).
На переконання суду, зменшення штрафу на 70% відповідає балансу інтересів сторін, тоді як заявлене відповідачем зменшення на 90% - не відповідає.
Зокрема, укладаючи Договір, відповідач погодився на відповідні умови щодо його відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором. Також відповідач не навів підтверджених доказами аргументів, пов'язаних з його фінансовим становищем.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" на суму 130 432,89 грн, з яких: 42 390,63 грн - пеня, 46 800,07 грн - штраф та 41 242,19 грн - 30% річних.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Господарський суд звертає увагу на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 3 666,37 грн покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням повернення позивачу 790,77 грн судового збору ухвалою від 29.04.2026. Зокрема з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 2 875,60 грн (3 666,37 грн - 790,77 грн).
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Маяк-Р" (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське(пн), вул. Полинкіна, 23; код ЄДРПОУ: 31754677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (22100, Вінницька область, Хмельницький район, м. Козятин, вул. Січових Стрільців, буд. 8, кабінет 1; код ЄДРПОУ: 40884934) заборгованість за Договором поставки № 11/03-4 від 11 березня 2025 року в сумі 130 432,89 грн, з яких: 42 390,63 грн - пеня, 46 800,07 грн - штраф та 41 242,19 грн - 30% річних, а також 2 875,60 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів учасників справи.
Повне рішення складено 04.05.2026.
Суддя Б.М. Кузьміна